1. Проблема, об'єкт і предмет дослідження

Вихідним пунктом усякого дослідження є проблемна ситуація. При цьому можна виділити дві сторони проблеми: гносеологічну й предметну.

У гносеологічному змісті (тобто з погляду пізнавального процесу) проблемна ситуація — це "знання про незнання, невідповідність або протиріччя між знанням про потреби, людей й якихось результативних практичних або теоретичних діях і незнанням шляхів, засобів, методів, способів, прийомів реалізації цих необхідних дій".

Предметная сторона проблеми соціологічного дослідження — це явища й процеси, що викликають занепокоєння, наприклад, ситуація незрозуміла, не піддається переконливому поясненню, має місце соціальна дезорганізація, конфлікт інтересів соціальних груп, общностей інститутів. З одного боку, останні загрожують стабільності, але одночасно є головним чинником соціальних змін і тому особливо заслуговують на увагу.

Предметна й гносеологічна сторони соціальної проблеми тісно взаємозалежні. У найпростішому випадку - це недостатня поінформованість про реальну соціальну ситуацію, внаслідок чого неможливо використати вже наявне знання для з'ясування й можливого регулювання соціальних процесів. В інших випадок-це виявлення таких процесів й явищ, природа яких теоретично непояснена, а отже, немає й відповідних алгоритмів для їхнього опису, прогнозування й впливи на них з боку суспільства. Соціальна проблема може й зовсім не усвідомлюватися як суспільна потреба, тому що провокуючі її умови й поводження людей не досягли того рівня, на якому вона стає очевидною. Нарешті, будучи усвідомлюваної, вона не обов'язково стає предметом аналізу й цілеспрямованих дій, тому що для цього потрібні активна зацікавленість і готовність до практичних перетворень якихось суспільних сил, організацій, рухів... Саме така готовність і зацікавленість утворять основу "соціального запиту" у дослідженні.

Соціальні проблеми істотно відрізняються по своїй масштабності. Одні не виходять за рамки деякого співтовариства, організації, інші зачіпають інтереси цілих регіонів, этнонациональных общностей, більших соціальних груп і суспільних інститутів. Нарешті, на вищому рівні соціальна проблема зачіпає інтереси й потреби всього суспільства в цілому, стає социетальної і навіть глобальної.

Розглянемо, як же формулюється проблема в соціологічному дослідженні. Сам характер протиріччя, що лежить в основі соціальної проблеми, визначає тип дослідження, чи буде воно "інженерно-прикладним" або теоретико-прикладним.

  Ступінь складності науково-пізнавальної проблеми залежить: (а) від співвідносної складності об'єкта дослідження й досягнутих про нього знань; (б) від рівня зрілості суспільної потреби в проясненні ситуації й дозволі соціальних протиріч; (в) від стану наукового й практичного знання у відповідній області. Звичайно дослідник починає з деякої загальної постановки питання (намацування проблеми), а потім уточнює його в серії більше розгалужених формулювань, тобто конкретизує проблему.

Виділяють наступні формальні вимоги до розгортання проблеми дослідження:

— можливо більше точне розмежування між "проблематичним", тобто шуканим, невідомим, і "непроблематичним" як даним і відомим;

— виразне відділення друг від друга істотного й несуттєвого відносно загальної проблеми;

— розчленовування загальної проблеми на її елементи й упорядкування по приватних проблемах, а також по їхньому пріоритеті (див. нижче про постановку цілей і завдань дослідження).

Формулювання проблеми спричиняє вибір конкретного об'єкта дослідження. Їм може бути соціальний процес, або область соціальної дійсності, або якісь соціальні взаємини, що породжують проблемну ситуацію. Об'єкт соціологічного дослідження — це те, на що спрямовано, процес пізнання.

Помимо об'єкта виділяється також предмет, вивчення, або ті найбільш значимі із практичної або теоретичної точки зору властивості, сторони, особливості об'єкта, які підлягають безпосередньому вивченню. Інші сторони або особливості об'єкта залишаються як би поза полем зору дослідника. Оскільки об'єкт - те, що містить соціальну проблему, остільки предмет - це ті його властивості й сторони, які найбільше опукло виражають відмінність інтересів соціальних суб'єктів, особистості й організацій, утворять як би полюса соціального протиріччя або конфлікту.

Розглянемо для приклада, як формулюються проблеми, об'єкт і предмет дослідження вибору професії випускниками середньої школи. Проблема цього дослідження, що проводилося під керівництвом В.Н. Шубкина, - протиріччя між рівними правами у виборі професії й фактичною нерівністю можливостей різних соціальних груп у реалізації цих прав. Об'єкт дослідження - випускники шкіл й їхніх батьків у момент вибору першої трудової професії й працевлаштування випускників.

У цьому об'єкті й утримується протиріччя. Предмет вивчення - співвідношення між планами про вибір професії і їхньою реалізацією на практиці. До предмета ставиться також виявлення обумовленості життєвих планів соціально^-професійний статусом батьківської родини, своєрідністю життєвих обставин у даному регіоні, особистісними особливостями випускників.

Звичайно предмет дослідження містить у собі центральне питання проблеми, пов'язаний із припущенням про можливості виявити в ньому закономірність або центральну тенденцію. Постановка такого питання - джерело висування робочих гіпотез.

Отже, формулювання проблеми й звідси - виділення об'єкта й предмета дослідження - перший крок у розробці програми.