5. Вимірювання точності (стійкості) соціологічної інформації

Вимірювання точності (стійкості) соціологічної інформації - один з етапів измерения надежности информации социологической. Під точністю (або стійкістю) розуміють відсутність випадкових помилок, пов'язаних із процедурою й інструментом виміру. Теоретичним показником величини випадкової помилки є дисперсія розподілу відповідей респондентів навколо щирого значення ознаки, але тому що такий вимір практично нездійсненний, використаються інші методи, що дозволяють приблизно оцінити цю дисперсію. Одним з основних методів є повторне опитування (test - retest), що проводиться з таким інтервалом часу, щоб, з одного боку, не встигли відбутися зміни в досліджуваному об'єкті, з інший результати першого виміру не вплинули б на результати другого (наприклад, у силу запам'ятовування своїх відповідей респондентом). За результатами повторного виміру розраховують статистичні показники, що характеризують збіг відповідей у першому й другому вимірах (наприклад, частка осіб, що дали ідентичні відповіді в обох опитуваннях; середня арифметична різниці відповідей для всіх опитаних; середня квадратическая помилка; відносна помилка; коефіцієнт кореляції й т.п.). Якщо результатом виміру є показник, що розраховує по безлічі однорідних питань, оцінка зазначеної дисперсії може проводитися шляхом виділення еквівалентних груп питань і зіставлення інформації, отриманої від кожної із груп у тім же опитуванні (метод розщеплення, split - half) або з інтервалом часу (метод альтернативних форм). У цих випадках, однак, виникають складності з доказом еквівалентності груп питань.

6. Вимірювання правильності соціологічної інформації

Вимір правильності соціологічної інформації - один з етапів измерения надежности социологической информации. Під правильністю інформації розуміють відсутність систематичних помилок, пов'язаних із процедурою й інструментом дослідження. Вимір правильності здійснюється шляхом висування гіпотез про можливі систематичні помилки виміру й перевірки цих гіпотез. Наприклад, чи не зв'язане даний розподіл опитаних по досліджуваній ознаці з тим, що респонденти використають лише частину шкали? Чи не впливає порядок пред'явлення проблем експертам на їхнє ранжирування по важливості? Чи не впливає оцінка респондентами престижу першої професії в списку на оцінку престижу інших професій? Тому при вимірі правильності використаються звичайно ті або інші статистичні показники, застосовувані для перевірки гіпотез (критерії значимості розходжень часток, середніх і т.п.). Дослідник ніколи не гарантований, що йому вдалося врахувати всі можливі систематичні помилки, але чим більше факторів, які могли б привести до систематичних зсувів, враховано, тим більше правильної є отримана інформація.

Лекція 5. Програма соціологічного дослідження.

Програма дослідження - це виклад його теоретико-методологічних передумов (загальної концепції) відповідно до основних мет уживає работы, що, і гіпотез дослідження із вказівкою правил процедури, а також логічної послідовності операцій для їхньої перевірки.

Зміст і структура програми соціологічного дослідження залежать від його загальної спрямованості, тобто від головної мети дослідницької діяльності. Із цього погляду можна виділити два типи досліджень.

1. Теоретико-прикладні дослідження, ціль яким - сприяння рішенню соціальних проблем шляхом розробки нових підходів до їхнього вивчення, інтерпретації й поясненню, більше глибокому й всебічному, чим раніше.

2. Прикладні соціологічні дослідження, спрямовані на практичне рішення досить ясно обкреслених соціальних проблем для того, щоб запропонувати конкретні способи дій у певний термін. Це дослідження, іноді називані соціально-інженерними. Теоретичні підходи, уже розроблені в соціології, реалізуються тут у конкретному додатку до даної області громадського життя й у даних видах діяльності людей й організацій, а безпосереднім їхнім результатом повинна бути розробка соціального проекту, системи заходів для впровадження в практику.

Програма дослідження будується залежно від названих цілей. Але яка б не була конкретна мета дослідження, його загальна спрямованість відповідає в остаточному підсумку практичним інтересам.

Ретельно розроблена програма - гарантія успіху всього дослідження. В ідеальному випадку програма теоретико-прикладного дослідження включає наступні елементи.

Методологічний розділ програми:

1. Формулювання проблеми, визначення об'єкта й предмета дослідження.

2. Визначення мети й постановка завдань дослідження.

3. Уточнення й інтерпретація основних понять.

4. Попередній системний аналіз об'єкта дослідження.

5. Розгортання робочих гіпотез.

Процедурний розділ програми:

6. Принциповий (стратегічний) план дослідження.

7. Обґрунтування системи вибірки одиниць спостереження.

8. Начерк основних процедур збору й аналізу вихідних даних.

Програма доповнюється робочим планом, у якому впорядковуються етапи роботи, строки здійснення дослідження, оцінюються необхідні ресурси й т.д.