4. Вимірювання та забезпечення надійності соціологічної інформації

Вимірювання надійності соціологічної інформації один з етапів, необхідних для забезпечення необхідної якості соціологічного дослідження. Надійність є найбільш загальною характеристикою якості емпіричних даних, отриманих у соціологічному дослідженні. Під надійною розуміють інформацію, у якій відносно відсутньої помилки. Точніше, надійна це інформація, у якій, по-перше, відсутні невраховані помилки, тобто помилки, величину яких дослідник не в змозі оцінити, по-друге, враховані помилки не перевищують деякої заданої дослідником величини. Наприклад, якщо помилка репрезентативності при визначенні частки деякої ознаки з імовірністю 0,95 не перевищує 5%, а дослідник має намір екстраполювати дані вибірки на генеральну сукупність лише для випадків, коли різниця даних значима (наприклад, перевищує 10%), те для нього ця інформація є надійною; якщо ж ставиться завдання вивчення менш істотних розходжень (наприклад, в 4-6%), те інформація є ненадійною.

Невизначене в силу загальності поняття надійності конкретизується шляхом перерахування помилок, які враховані в даному дослідженні. Залежно від типу врахованих помилок інформацію називають обґрунтована, репрезентативна, точна й правильної (див. Якість соціологічного дослідження), тому вимір надійності зводиться до виміру зазначених характеристик соціологічної інформації. Слід зазначити, що між способом виміру й типом помилок немає однозначного зв'язку один тип помилки може вимірятися різними способами, і один спосіб може використатися для виміру помилок різних типів (принаймні, дослідник не завжди може встановити, що саме виміряється точність, правильність або обґрунтованість). Тому поряд з вищезгаданими характеристиками надійності, отриманими шляхом типології врахованих помилок виміру, доцільно використати типологію самих способів виміру (обліку) помилок, тобто типологію способів контролю надійності емпіричних даних. Розрізняють дві групи способів контролю надійності зовнішній контроль (зіставлення емпіричної інформації в даному дослідженні з якою-небудь іншою інформацією) і внутрішній контроль (вивчення розподілу ознак у даному дослідженні). А. Зовнішній контроль.

1. Контроль, зовнішній стосовно часу дослідження, тобто зіставлення результатів виміру в даному дослідженні з результатами повторного виміру для того ж масиву респондентів тим же дослідником у тих же умовах за допомогою того ж інструмента й процедури виміру. Наприклад, метод повторного огляду, або test retest.

2. Контроль, зовнішній стосовно ситуації (умовам) дослідження. Наприклад, зіставлення результатів опитування по виробничій і територіальній вибірці того ж масиву респондентів тим же дослідником за допомогою того ж інструмента дослідження.

3. Контроль, зовнішній стосовно інструмента й процедури дослідження. Наприклад, зіставлення даних опитування з реальним поводженням респондентів (дані аналізу документів, спостереження й т.п.); зіставлення даних опитування з даними, отриманими за допомогою інструмента, що вважається еквівалентним метод еквівалентних форм.

4. Контроль, зовнішній стосовно дослідника. Наприклад, зіставлення даних опитування, отриманих одним інтерв'юером, з даними, отриманими на тім же масиві в той же період часу з використанням тієї ж процедури й інструмента дослідження іншим інтерв'юером. 5. Контроль, зовнішній стосовно об'єкта дослідження, тобто зіставлення даних опитування з даними, отриманими на іншому об'єкті (застосовується у випадку, якщо відповідно до мети дослідження інструмент повинен давати однакові показники на різних об'єктах, як, наприклад, при розробці тесту розумових здатностей незалежного від тезауруса респондента: розподіл тестових оцінок для різних освітніх груп повинне збігатися).

В якості показника збігу інформації, отриманої в даному дослідженні, з якою-небудь іншою інформацією при зовнішньому контролі використається звичайно коефіцієнт кореляції; середня арифметична й середня квадратична помилка; спеціальна міра, що розраховує як число респондентів, що дали однакові відповіді у двох дослідженнях, нормоване числом всіх опитаних.

Б. Внутрішній контроль.

1. Вивчення розподілу даної ознаки по всій вибірці. Наприклад, розрахунок репрезентативності (як функції від дисперсії й обсягу вибірки); вивчення форми розподілу (виявлення "непрацюючих" питань або градацій питань, наявність "выпадающих" значенні й ін.).

2. Зіставлення розподілу різних ознак по всьому масиві. Наприклад, метод розщеплення (split - half), що полягає в зіставленні двох однорідних груп ознак у тестових методиках; усунення "суб'єктивних" погрішностей шляхом обліку "особистого рівняння" респондента.

3. Вивчення розподілу ознак у різних подвыборках. Наприклад, усунення впливу інтерв'юера за допомогою методу Уорнера; дисперсійні критерії надійності.