Респондент як джерело достовірного знання

Специфіка методу інтерв'ю полягає в тім, що дослідження соціальної реальності здійснюється не прямо, а опосередковано особистістю опитуваного. З погляду інтерв'юера респондент - це включений спостерігач або “первинний дослідник”, що вивчив й осмислив (нерідко з дивною глибиною й точністю) ту соціальну дійсність, з якої він певну частину життя перебував у безпосередньому контакті. Одержання й фіксація добутого в такий спосіб знання є головною метою інтерв'юера.

Одні з основних труднощів, що при цьому виникає, полягає в тому, що респондент найчастіше не усвідомлює границь, своєї компетентності. На практиці інтерв'юер постійно зіштовхується з фактом, що люди охоче міркують про ті питання, у яких вони свідомо некомпетентні. Тому інтерв'юер повинен уміти розрізняти у свідомості респондента зону компетентності й зону некомпетентності.

Перша є сукупністю подань опитуваного, котра сформувалася під прямим впливом його практичної діяльності й життєвого досвіду. Другу утворять подання про предмети, не знайомих респондентові по особистому досвіді. Вона формується під впливом засобів масової комунікації й контактів з іншими людьми, і тією чи іншою мірою доповнюється особистими домислами й фантазіями. Як показує досвід інтерв'ювання, у межах зони компетентності опитуваний нерідко здатний формулювати й обґрунтовувати оригінальні судження, що часом не мають аналогів навіть у спеціальній літературі, критикувати поширені думки, повідомляти інформацію, що володіє принциповою новизною для дослідника. Важливою особливістю компетентного респондента-практика є здатність робити висновки, за змістом і навіть по формулюваннях дуже близькі до тих, які вже отримані соціологами в ході їхніх досліджень.

Рівень компетентності респондента значною мірою залежить від характеру його взаємодії з досліджуваною соціальною реальністю. По визначенню відомого психолога К.Левина, реальність є те, що чинить опір волі й намірам людини. Відповідно до цього, чим сильніше “опір”, тим більше трудової енергії й творчих здатностей повинен виявити працівник, щоб успішно впоратися зі своїми обов'язками. Ніж складніше й напруженіше праця працівників, тим більше серед них виявиться неабияких по ділових й особистісних якостях людей. Бесіда з ними часто робить сильне враження на інтерв'юера й може сприяти значному поглибленню його професійних знань. Зворотна картина спостерігається в тих випадках, коли робота опитуваних не пов'язана з високою діловою відповідальністю. Зона їхньої компетентності звужується, у результаті чого інтерв'ю робиться коротким і нецікавим.

Таким чином, достовірн або компетентним варто вважати знання, що придбане респондентом у процесі досить тривалої (звичайно багаторічної) практичної діяльності. Завдання інтерв'юера полягає в тім, щоб: спонукати респондента повідомити це знання; відокремити це знання від помилкових і перекручених подань, наявних у свідомості респондента й утворюючу зону некомпетентності. Необхідно відзначити, що повною мірою друге здійснити неможливо. Навіть дуже якісне інтерв'ю неминуче являє собою сплав достовірного знання з різного роду перекручуваннями й домислами. Це однак не знижує цінності отриманої інформації. По-перше, незважаючи на наявність схованих перекручувань, вона дуже часто буває глибше й повніше тієї, котрої розташовував сам дослідник, оскільки на ранніх етапах розробки проблеми його свідомість звичайно виявляється більше “міфологізованим”, чим свідомість опитуваних практичних працівників. Одна з найбільш важливих функцій інтерв'ю - позбавити дослідника від власних міфів, які в іншому випадку можуть визначити результати дослідження. По-друге, існує ряд методичних прийомів, за допомогою яких можна в значній мірі підвищити якість і вірогідність одержуваної інформації.