Способи пізнання індивідуального

Акцент на індивідуальному обумовив пошук специфічних методів пізнання дійсності, які відсутні в природничих науках й у макросоціології. Вимір, узагальнення, мова абстракцій, що панують у позитивістській соціології, незастосовні для опису суб'єктивних змістів.

Якщо ми хочемо зрозуміти соціальний мир людини, сприйняття зовнішньої реальності й мир його самосвідомості в конкретній ситуації, то отут явно недостатньо раціональної мови категорій й абстракцій. Необхідно наблизитися до адекватного розуміння змістів, які людина вкладає в різні судження й дії. Крім того, учинки людини далеко не завжди адекватно усвідомлюються їм самим. Щоб усвідомити їхній глибинний зміст, треба прикласти чимало зусиль для розшифровки зовні спостережуваних дій і висловлень й інтерпретації їх у соціологічних поняттях.

Розуміння як метод пізнання глибоко розроблений М. Вебером [122] у рамках розуміючої соціології й пізніше герменевтиками. Теоретики думають, соціологія не повинна аналізувати дії людини «ззовні», з боку реєструючи результати його діяльності. Замість цього вона повинна розпізнавати ті змісти, якими люди наділяють свої дії.

Не вдаючись у філософську глибину цієї проблеми, укажемо тільки основні принципи цього методу.

Розуміння припускає непосредственнй контакт і пряме збагнення об'єкта шляхом «співпереживання йому всіма силами нашої сутності... у живому занепокоєнні» (В. Дильтей). Такий спосіб відрізняється від непрямого, вивідного знання й пояснення.

Зрозуміти - значить поставити себе в положення інших людей для проникнення в той зміст, що вони надають своїм діям, виявити їхні власні наміри й мети. Для розуміння того самого висловлення потрібно точно знати, при яких обставинах й у якому контексті воно було вимовлено, інакше воно може бути зрозуміле перекручено (М. Вебер). Наприклад, повсякденна фраза «хочеш кава?», вимовлена в різних контекстах, може означати як бажання перервати розмова, піти від важкого запитання, так і сама банальна пропозиція кава замість чаю або, скажемо, молока.

І, на чому наполягає герменевтика, зрозуміти - це значить переміститися в чужу субъектность, осягти її значення в контексті загального світогляду того суспільства або групи, які породили її.

Пізнання шляхом розуміння не скасовує мови абстракцій (узагальнень, гіпотез, пояснень), але робить їх допоміжними на етапі емпіричного збору й первинного аналізу. При звертанні до теоретичного осмислення й узагальнень вони стає основними, а розуміння - додатковим способом пізнання.

Ідеологія дослідження - гуманістичний підхід

Суб'єктивістський підхід істотно міняє не тільки фокус інтересу, способи пізнання, але й весь «стиль» соціологічного бачення - ідеологію дослідження.

Розмежування соціальної ролі й індивіда, її виконуючого, веде до зривання соціально-стереотипних масок, якими суспільство наділили певні ролі і їхніх виконавців. Така орієнтація змушує зрозуміти, що «негр» або «злочинець» - це маски, яким суспільство надає певного значення й зміст, і що цей зміст довільний і неповний, непостійний. Вона демонструє зыбкость всіх ідентифікацій, що пропонують суспільством, і з'ясовує, ким у реальності прагне бути той або інший суб'єкт, орієнтуючись на власний вибір [8, с. 147]. Як тільки суспільство являє собою мережу соціальних ролей, те кожну роль можна грати свідомо або сліпо. Соціолог своєю вказівкою на можливість усвідомленого вибору свого шляху в рамках запропонованої ролі здійснює певну гуманістичну функцію, указуючи на можливість такого вибору. Тому цей напрямок і відносять до гуманістичного.

Представники якісної соціології вважають також, що її гуманістична спрямованість проявляється в інтересі до різних форм соціальної дискримінації по ознаці підлоги, раси, етносу й проблемам девиантного поводження. Тим самим вона сприяє залученню суспільної уваги до проблеми дискримінації й відновленню соціальної справедливості.

Так, дослідження Чиказької школи істотно змінили настрой суспільної думки стосовно жителів нетрів і злочинцям. До їхніх робіт подання про злочинність зводилося в основному до твердих-нейтральних понять, таким як «відсоток злочинності» або «рівень криминогенности середовища». Соціальним ефектом досліджень особистості злочинця стало введення в оборот таких понять, як соціальний характер злочинця, а також поняття соціального «ярлика», що стимулює криміногенне поводження. Це дійсно зм'якшило суспільне подання про світ злочинності убік більше гуманного розуміння його проблем; до понять «осуд» й «покарання» додалися такі категорії, як «участь» й «співчуття».

Гуманістична орієнтація якісної соціології розширює соціальні функції соціології: від пізнання дійсності, до ценностно-ориентированному осмислення відносини «суспільство^-суспільство-товариство-суспільство-людина-суспільствЛИ».