Лекція 7. Метод опитування в соціологічних дослідженнях

1. Пізнавальні можливості методу опитування

З етапом збору первинної емпіричної інформації зв'язане рішення ряду специфічних завдань, що мають найважливіше значення для забезпечення надійності кінцевих результатів соціологічного дослідження. На цьому етапі забезпечується перехід від теоретичного знання про предмет дослідження до його емпіричного опису й аналізу. Вихідне теоретичне знання соціолога про досліджуваний предмет до моменту дослідження формулюється як гіпотетичне. Інакше не може бути, оскільки в основі всякого дослідження лежить деяка проблемна ситуація, усвідомлене соціологом протиріччя між необхідністю знання для рішення певного завдання й відсутністю цього знання. Отже, концептуальна, теоретична модель предмета дослідження з необхідністю включає деякі припущення, гіпотези соціолога про структуру предмета, про зв'язки між елементами цієї структури, про механізми дії цих зв'язків, можливості управлінських впливів

Для перевірки цих гіпотез соціолог робить спеціалізовані дослідницькі операції, що забезпечують можливість співвіднесення вихідного теоретичного знання з об'єктивним станом досліджуваної реальності, соціальної практики. Мова йде про теоретичну й емпіричну інтерпретацію вихідних понять, про їхнє операційне визначення1.

Зміст ключових теоретичних понять, у яких зафіксована проблема й предмет дослідження, послідовно конкретизується. Кінцева мета такої конкретизації — вихід на емпіричні референти (індикатори) досліджуваних характеристик (змінних), явищ, процесів. Як відбувається така конкретизація? Вона забезпечується, по-перше, за допомогою теоретичної інтерпретації вихідних (ключових) понять, тобто через установлення їхніх зв'язків з іншими теоретичними поняттями більше конкретного змісту. По-друге, поняття конкретизуються за допомогою емпіричної інтерпретації, тобто вибору емпіричних значень для понять, що одержали теоретичну інтерпретацію. Наприклад, у програмі всесоюзного дослідження радянського способу життя

ключевое поняття «спосіб життя» визначався як спосіб життєдіяльності людей у єдності з умовами. Далі, у змісті поняття «умови життєдіяльності» виділялися його конкретні складові, у яких реалізовувалися різні види діяльності: економічні, політичні, екологічні, соціально-демографічні, культурні й ін. Кожне із цих понять також конкретизувалося. Так, зміст

поняття «економічні умови» визначалося через поняття «умови праці» й

«умови споживання», а поняття «умови праці» розкривалося через поняття

«фактичний стан на момент дослідження» й «відношення працівника до цьому

стану» і т.д. Кінцевою метою такого визначення є одержання таких

понять-індикаторів, зміст яких відбиває деякі досить прості

фрагменти досліджуваної реальності, доступні спостереженню, обліку, реєстрації.

Результатом теоретичної й емпіричної інтерпретації понять є «всесвіт індикаторів», або список одиниць шуканої інформації. Здійснюючи цю процедуру, соціолог формує відповідь на питання: «Які первинні данные я повинен одержати, щоб описати й проаналізувати предмет на емпіричному рівні?» Список одиниць шуканої інформації повинен відповідати вимогам повноти й достатності (змістовної репрезентативності) щодо концептуальної моделі (схеми, подань) предмета дослідження. Принциповою умовою коректної інтерпретації емпіричних даних є облік неповноти, відносності емпіричного відбиття змістовного багатства вихідних теоретичних понять. Проведена теоретична й емпірична інтерпретація в кожнім окремому дослідженні - це один з багатьох можливих варіантів пізнавальної діяльності в рамках даного предмета. Цей варіант обумовлений станом пізнавальних можливостей соціології, дослідницькими принципами наукового співтовариства, творчою індивідуальністю автора програми. У зв'язку із цим дослідницька програма, що відбиває процес теоретичної й емпіричної інтерпретації понять, є необхідним засобом професійного спілкуванні соціологічних колективів й окремих учених. У програмах фіксується все різноманіття способів зв'язку теоретичних моделей з емпіричним рівнем дослідницької роботи.

Установлення «всесвіту індикаторів», або списку одиниць шуканої інформації, передує наступному виду роботи социолога—операциональному визначенню понять. Тут соціолог повинен дати відповідь на два питання: а) З якого джерела я можу одержати необхідну (шукану) інформацію? б) Яким методом (або яким різновидом метолу) шукана інформація може бути отримана?

Відповідаючи на ці питання, соціолог визначає методичну стратегію дослідження, тобто необхідні й достатні методи збору даних, а також способи їхнього сполучення й використання, адекватні цілям дослідження.

Виділяють три основних види джерел, які можуть бути використані для одержання емпіричних даних, причому кожному з них відповідає основний метод одержання шуканої інформації. Документальні джерела емпіричних даних, що існують у безлічі різновидів, жадають від соціолога звертання до методу аналізу документів. Зовнішні прояви соціальних процесів і закономірностей їхнього розвитку в поводженні людей, в очевидних соціальних ситуаціях, у предметних результатах діяльності людей дозволяють соціологові використати метод спостереження.

Нарешті, у тих випадках, коли джерелом необхідної інформації можуть стати люди - сучасники соціолога й безпосередніх учасників досліджуваних процесів або явищ, дослідник прибігає до методу опитування членів різних соціальних общностей.

Переважна більшість досліджуваних соціологів явищ, процесів,

закономірностей знаходить висвітлення у всіх видах джерел. Наприклад, при вивченні

стану й тенденцій розвитку соціальної сфери необхідні соціологові дані про

кожнім з її аспектів можуть бути отримані із усього комплексу джерел інформації.

Так, звернувшись до дослідження системи охорони здоров'я, соціолог може одержати

емпіричну інформацію методом аналізу документації: цільовий-цільову-цільове-цільова-нормативно^-цільові

документи, визначальні цілі розвитку системи охорони здоров'я в суспільстві; дані

державної статистики, відомча документація й статистика, публікації в

газетах, передачі телебачення й радіо, листа трудящих і т.д. Може бути

використано й метод спостереження для вивчення відвідуваності лікувальних установ,

тривалості й змісту бесід медичних працівників з відвідувачами,

устаткування кабінетів і наявності медикаментів, стилю спілкування й т.д. Може бути

використано й метод опитування в безлічі його різновидів: експертні оцінки

відповідності наявного стану системи нормативним вимогам,

задоволеність пацієнтів лікувальних установ різними сторонами їхньої роботи,

система очікувань й оцінок населення із приводу стану системи лікувальних

установі, информированность населення про методи й способи профілактики

захворюванні й т.д.

У кожному з названих потенційних джерел соціологічної інформації

система охорони здоров'я відбивається в різних своїх аспектах, у різному обсязі, з

різним ступенем близькості до сутнісних властивостей досліджуваних явищ. Звідси

треба кілька важливих висновків.

30

По-перше, жоден з методів збору даних не є універсальним але

відношенню до предмета соціологічного дослідження. Саме специфіка відбиття

об'єктивної реальності в джерелах інформації жадає від соціолога комплексного

застосування різних методів для освоєння максимально різноманітних джерел

інформації й в остаточному підсумку для найбільш повного збагнення сутнісних властивостей

досліджуваного предмета. У той же час при проведенні «монометодического» дослідження

соціолог повинен дотримувати границь інтерпретації одержуваних даних, не перевищуючи

пізнавальних можливостей використаного методу й джерела інформації з

властивими йому особливостями відбиття об'єктивної реальності.

З подібною помилкою ми зіштовхуємося в соціологічних звітах, висновках і рекомендаціях, коли мова йде про інтерпретації даних опитувань, що характеризують відбиття досліджуваної реальності у свідомості опитуваних, як однозначна відповідність самої цієї реальності. Особливо загострюється ця проблема в соціологічних дослідженнях, спрямованих на вивчення соціально несхвалюваних видів діяльності або складних соціальних феноменів, пов'язаних з повсякденною свідомістю складними опосередкованими механізмами відбиття. По-друге, специфіка відбиття досліджуваної реальності в джерелах інформації породжує в рамках кожного з основних методів безліч його технічних різновидів. При цьому кожен технічний різновид методу не байдужна до його пізнавальних можливостей, має свої плюси й мінуси, що впливають на якість одержуваної інформації, на економіко-організаційні витрати при проведенні дослідження. Так, у рамках методу аналізу документів розрізняють традиційні й формалізовані варіанти його застосування, різні способи критичної оцінки документального джерела, його вірогідності.

Метод опитування також використається в безлічі технічних варіантів: інтерв'ю й анкетування, поштове опитування, социометрический, за місцем проживання й за місцем роботи й т.д. Кожний з них у свою чергу має свої технічні варіанти. Технічні різновиди методів збору даних являють собою прийоми адаптації методу до специфіки джерела, з якого має бути одержати шукану інформацію, а також до організаційно-економічних особливостей дослідницької ситуації, включаючи строки дослідження, людські ресурси, обсяг проектованої інформації й т.д.

Така адаптація дозволяє найбільше повно реалізувати пізнавальні можливості кожного загального методу в конкретній дослідницькій ситуації. Таким чином, технікою збору емпіричних даних називається сукупність методичних й організаційних прийомів, застосовуваних для ефективного використання того або іншого методу.