4. Формулювання робочих гіпотез

 Гіпотеза - головний методологічний інструмент, що організує весь процес дослідження й підкоряє його строгої логіку. Логічна конструкція гіпотези являє собою умовно-категоричний умовивід "Якщо..., те...". Перша посилка висуває умову, а друга затверджує наслідок з даної умови. Якщо дослідження не підтверджує наслідок, гіпотеза спростовується, але підтвердження наслідку не дає логічних підстав для вірогідності гіпотези. Підтвердження робить гіпотезу правдоподібної, імовірної. Звідси одне із принципових вимог до гарної гіпотези: чим більше наслідків вона містить, тим більше ймовірно її підтвердження.

 Вихідні посилки соціологічних гіпотез черпаються десь на грані між спостереженнями реальних подій і системою пояснення цих подій у поняттях наявної соціологічної теорії й суміжних наук. Якщо знання, якими ми розташовуємо, не дозволяють пояснити дані спостережень, виникають нові припущення - гіпотези.

Важливо, щоб гіпотези були логічно зв'язані в систему доказів висунутого пояснення. У такому випадку підтвердження однієї гіпотези дає додаткові підстави для прийняття пов'язаної з нею посилки. Перевірка наступного наслідку иа загальної посилки припускає нові підтвердження й так далі. Зрозуміло, що спростування першої робочої гіпотези вимагає висування нових гіпотез.

Отже, вихідні гіпотези повинні бути розгорнуті в целую ланцюжок вивідних слідств-гіпотез-наслідків (операція дедуктивної обробки гіпотез). В емпіричному дослідженні перевіряються саме слідства-гіпотези-наслідки, які сформульовані в менш загальних поняттях, чим вихідні припущення. У противному випадку гіпотеза непроверяема в емпіричних даних.

Розглянемо на прикладі, як формуються основна (центральна) і вивідні гіпотези.

Перевірка вивідних гіпотез можлива лише у випадку, якщо всі терміни, у яких вони формулюються, були піддані емпіричної інтерпретації й операционализации.

Інтерпретована в такий спосіб гіпотеза проверяема. Але тут ми зіштовхуємося із серйозними методологічними труднощами. Гіпотеза проверяема по виділених емпіричних ознаках. Але де гарантія, що ці ознаки обоснованны? Емпіричній перевірці на вірогідність підлягає, таким чином, не тільки гіпотетичне судження, але також і його емпірична інтерпретація.

Тому для підвищення подтверждаемости гіпотетичного судження варто керуватися правилами: (а) прагнути до висування можливо більшого числа взаємозалежних гіпотез й (б) прагнути вказати для кожної гіпотези можливо більше число її емпіричних індикаторів (референтів).

Проте таким шляхом ми не вирішуємо проблеми істинності гіпотез, але лише підвищуємо ймовірність їхнього обґрунтування. Істинність гіпотетичних припущень доводиться практичним освоєнням вивчай-мий предметної області: у соціальному експерименті, у процесі наступного "природного" розвитку соціальних процесів.

Отже, гіпотези насамперед розрізняються по ступені спільності припущень як підстави-заснування-основи-гіпотези-підстави й слідства-гіпотези-наслідки. Останні дедукуються з підстав, причому так, що з їхньою допомогою розкривається зміст термінів і зв'язків заснувань-основ-гіпотез-підстав. Самі по собі поняття, у яких сформульована вихідна гіпотеза, можуть не мати прямих емпіричних ознак, але поняття вивідних гіпотез неодмінно повинні бути співвіднесені з емпіричними індикаторами. Под-тверждаемость або спростування слідств-гіпотез-наслідків - шлях доказу обґрунтованості або спростування заснувань-основ-гіпотез-підстав.

С точки зору завдань дослідження, гіпотези підрозділяються на основні й неосновні. На відміну від гіпотез підстав і наслідків, які логічно взаємозалежні, ці гіпотези ставляться до різних завдань й як би співіснують один з одним. Природно, що головна увага при висуванні гіпотез приділяється основним припущенням, що ставляться до центрального питання дослідження.

По ступені розробленості й обґрунтованості розрізняють первинні, і вторинні гіпотези. Вторинні висуваються замість перших, якщо ті спростовуються емпіричними даними. Іноді первинні гіпотези називають "робітниками" у тому розумінні, що вони використаються як будівельні ліси для зведення більше обґрунтованих гіпотез. Гарне дослідження опирається звичайно на целую серію альтернативних гіпотез. Тоді перевірка дозволяє одержати більше високі підстави для прийняття тих припущень, які залишилися після відкидання інших альтернатив.

По змісту припущень про предметну область проблеми можна виділити описові й пояснювальні гіпотези. Описові - це припущення про істотні властивості об'єктів (класифікаційні), про характер зв'язків між окремими елементами досліджуваного об'єкта (структурні). Пояснювальні гіпотези ставляться до припущень про ступінь тісноти зв'язків взаємодії (функціональні) і причинно-наслідкових залежностях у досліджуваних соціальних процесах й явищах. Це найбільш сильні гіпотези, що вимагають експериментальної перевірки.

Сформулюємо деякі загальні вимоги, яким повинна задовольняти вдала гіпотеза, що підлягає прямій емпіричній перевірці.

(а) Гіпотеза не повинна містити понять, які не одержали емпіричної інтерпретації, інакше вона непроверяема.

(б) Вона не повинна суперечити раніше встановленим науковим фактам. Іншими словами, гіпотеза пояснює всі відомі факти, не допускаючи виключень із загального припущення. Наприклад, гіпотеза "чим більше різноманітна працю, тим більше задоволеність роботою" повинна бути відкинута, тому що суперечить наявним у психології даним. Відомо, що при певному психофізіологічному типі особистості саме одноманітна й монотонна робота доставляє задоволення, а різноманітна - немає. Інша гіпотеза - "функціональний зміст праці (тобто включаючи ступінь монотонності й розмаїтості роботи) детермінує задоволеність роботою" - не суперечить цим відомостям і може бути прийнята для перевірки.

в) З попереднього правила випливає вимога простоти гіпотези. Вона не повинна обростати цілим лісом можливих допущень й обмежень, краще виходити з максимально простої й загальної підстави. Наше припущення про вплив функціонального змісту праці на відношення до роботи мало єдине обмеження: "при даних соціально-економічних умовах".¹³ Тим часом гіпотеза перевірялася тільки на робітників. Чи значить це, що варто обмежити припущення додатковими умовами? Немає. Тому що нам не відомі факти, що суперечать висловленому припущенню, якщо застосувати його до інженерної праці або до праці сільському. 

г) Це тим більше важливо мати на увазі, якщо врахувати іншу вимогу. Гарна гіпотеза застосовна до більше широкого кола явищ, ніж та область, що безпосередньо спостерігається в дослідженні. Так, зазначена в прикладі гіпотеза була підтверджена на невеликій пробній вибірці робітників (близько 250 чоловік) старше 30 років.

(д) Гіпотеза повинна бути принципово проверяема при даному рівні теоретичних знань, методичній оснащеності й практичних можливостях дослідження. Хоча ця вимога також очевидно, вона нерідке порушується.

(е) Нарешті, робоча гіпотеза повинна бути специ-физирована в тому розумінні, що в самому формулюванні варто вказати й спосіб її перевірки в даному дослідженні. Ця вимога підбиває підсумок всім попередньої. Воно припускає, що у формулюванні гіпотези немає неясних термінів, чітко позначений очікуваний зв'язок подій, перевірка припущення не викликає труднощів з боку методів й організаційних можливостей. Специфічними є вивідні гіпотези, тобто ті приватні наслідки, які ми перевіряємо шляхом прямого зіставлення з фактами.

 

Перераховані вище формальні вимоги роблять гіпотезу "гарної" лише за умови, що зміст її не тривіально й не зводиться до суджень здорового глузду. У теоретично орієнтованому дослідженні буває корисно іноді пожертвувати строгістю емпіричної перевірки деяких приватних наслідків з категоріально насиченої цікавої гіпотези, що відкриває перспективу збільшення наукового знання. У прикладному дослідженні нетривіальність гіпотез, як правило, виражається у формулюванні альтернативних рішень практичної проблеми. Як би розумним не здавалося деяке рішення, у нього завжди найдуться слабкі сторони. Емпірична перевірка сильних і слабких сторін декількох варіантів можливих рішень соціальної проблеми буде напевно цінніше, тому що, зваживши всі "за" й "проти", ми знайдемо найбільш ефективний спосіб дій.

На закінчення ще раз нагадаємо, що весь дослідницький процес складається з, можна сказати, безперервної постановки й перевірки різноманітних припущень: центральної гіпотези всього дослідження, наслідків з її, вторинних гіпотез, формулируемых у випадку відкидання помилкових, постановки приватних завдань методичного характеру (також гіпотез, але вже виконуючих "інструментально-службову" роль). У рамках дослідницької програми увага соціолога повинне бути зосереджене насамперед на розробці центральної, що орієнтує всю роботу гіпотезі й наслідківі, що перевіряють, що випливають із її змісту.