2. Визначення мети й завдань дослідження

 Ціль дослідження орієнтує на його кінцевий результат, .теоретико-пізнавального й практично-прикладний, завдання формулюють питання, на які повинен бути отриманий відповідь для реалізації цілей дослідження.

Мети й завдання дослідження утворять взаємозалежні ланцюжки, у яких кожна ланка служить засобом утримання інших ланок.

 Якщо основна мета формулюється як теоретико-прикладна, то при розробці програми головна увага приділяється вивченню наукової літератури по даному питанню, побудові гіпотетичної загальної концепції предмета дослідження, чіткої семантичної й емпіричної інтерпретації вихідних понять, виділенню наукової проблеми й логічному аналізу робочих гіпотез. Конкретний об'єкт дослідження визначається тільки після того, як виконана ця попередня дослідницька робота на рівні теоретичного пошуку.

Дуже важливо мати на увазі, що будь-яке дослідження, орієнтоване на рішення теоретичних завдань, можна продовжити як прикладне. На першому етапі ми одержуємо деяке типове рішення проблеми, а потім переводимо його в конкретні умови. Тому зовсім справедливо говорять, що немає нічого практичней гарної теорії. Але з гарного прикладного дослідження далеко не завжди можна зробити теоретичні висновки. Необхідно, щоб із самого початку фактичні дані описувалися у відповідних термінах, співвіднесених з теоретичними посилками (гіпотезами). Не так просто (а часто неможливо) перегрупувати зібрані дані по іншому, відмінному від вихідного принципу. Саме тому дослідник накопичує емпіричний матеріал, виходячи із чіткої цільової настанови.

Отже, визначення мети дослідження дозволяє далі впорядкувати процес наукового пошуку у вигляді послідовності рішення основних, часток, а також додаткових завдань.

Основні й приватні завдання логічно зв'язані, частки випливають із основних, є засобами рішення головних питань дослідження.

Дуже важливо розрізняти програмні завдання дослідження й ті, що будуть виникати в процесі його розгортання, у тому числі й методичні. По суті, кожна стадія розгортання програми й аналізу одержуваних даних випереджається постановкою конкретних завдань. Передбачити всю їхню послідовність неможливо й немає потреби. Говорячи в цілому, формулювання завдань дослідження - це не одноразовий акт, але скоріше процес Однак у ньому є свої етапи, і перша стадія саме полягає в тому, щоб ясно формулювати мети, основні й частки програмні завдання дослідження.

Крім головних (основних) і часток програмних завдань, можуть виникати додаткові. Ці останні логічно не обов'язково пов'язані з метою й основними завданнями дослідження.

Основні завдання дослідження відповідають його цільовій настанові, додаткові - ставляться як би "для пристрілювання", для підготовки майбутніх досліджень, перевірки побічних (можливо, досить актуальних), не пов'язаних з даною проблемою гіпотез, для рішення якихось методичних питань і т, п.

Вся процедура дослідження підкоряється насамперед пошуку відповіді на центральне питання. Тому спочатку ми безжалісно відтинаємо все, що не пов'язане з рішенням основних завдань.

Практично це значить, що повинні бути забезпечені максимальна обґрунтованість, надійність і стійкість інформації, що ставиться до їхнього рішення. Це досягається шляхом висування цілого ланцюжка взаємозалежних гіпотез, що ставляться до основних завдань, багаторазовою перевіркою й повторним оглядом відповідних вихідних даних.

Гірший варіант - програма, у якій основні й додаткові завдання перемішані. Так звичайно трапляється в колективних дослідженнях, проведених шляхом "простої кооперації праці". Кожен учасник, думаючи своє завдання основний, висуває безліч методичних вимог, що не збігаються з інтересами інших учасників. У підсумку не реалізуються ні головна, ні другорядні завдання, тому що жодна з них не забезпечена надійною процедурою.

Для постановки додаткових завдань найкраще використати контрольні операції, пов'язані з рішенням основних. Це не ускладнює процедуру, тому що той самий вихідний матеріал розглядається під різними кутами зору.

Отже, запам'ятаємо, що ціль дослідження логічно диктує структуру його основних завдань, теоретичн і практичних, останні вимагають уточнень у вигляді ряду приватних програмних завдань. Крім того, може бути поставлене деяке обмежене число побічних, додаткових завдань. Дослідник повинен бути готів до того, що в міру розвитку дослідницького процесу будуть уточнюватися приватні завдання, виникати нові, і так до закінчення роботи.

Приватні завдання, власне кажучи, нерідко являють собою питання, що виникають по ходу аналізу поставлених проблем. І хоча за зовнішньою формою терміни "проблема", "завдання" й "питання" - поняття як би од-нопорядковые, їх не слід змішувати. Будучи взаємозалежними, проблеми загального порядку і їхнє розгортання в дослідницькі завдання (тобто приватні проблеми) припускають пошук нової інформації поза наявною системою знання. Відповіді ж на питання, що виникають у процесі аналізу отриманих даних, варто шукати в рамках уже наявної інформації. Втім, це не виключає випадків, коли з питань виникають проблеми й, навпаки, проблеми формулюються у вигляді питань або включають такі".

Багато чого залежить від зовнішніх, що не випливають із завдань дослідження обставин, наприклад, індивідуальних інтересів учасників наукового колективу, кон'юнктури соціального запиту, наявності матеріальних засобів на проведення досліджень і т.п. Проте, серйозне наукове дослідження припускає, що на всіх етапах роботи ми керуємося його програмними цілями й завданнями. Вони утворять дороговказну нитку, відхилення від якої робить роботу хаотичної й часто неефективної в тому розумінні, що досягають результаты, що, хоча вони можуть бути корисними й "цікавими", корисні й цікаві не для того, заради чого вживало дослідження. У практичному плані це приведе до невиконання даного соціального замовлення, у теоретичному -до экстенсификации пошуку замість інтенсивної розробки наукової проблеми. Програмні цілі й завдання дослідження дисциплінують нашу роботу й підвищують її ефективність.