КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ІНСТИТУТ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім.А.НОБЕЛЯ

Кафедра маркетингу та менеджменту

Контрольна робота

з навчальної дисципліни « Інфраструктура товарного ринку »

варіант № 3

Виконала:

студенка групи МЗ-31

Корольова Анастасія Ігорівна

Перевірила:

Доц. Шкляєва Г.О.

Кременчук

2013

ЗМІСТ

1. Поняття, економічний зміст та класифікація ринків в маркетинговій практиці 3

2. Признаки та типи ринків 10

3. Види бірж та правові засади їх діяльності в Україні 11

1. Поняття, економічний зміст та класифікація ринків в маркетинговій практиці.

Ринкова економіка є такою формою організації економічного життя суспільства, в якому виробники і споживачі взаємодіють за допомогою ринку.

Ринок - це механізм формування та руху відтворювальних процесів, форма зв’язку виробництва і споживання, а також різних видів комерційно-господарської діяльності за допомогою купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили, технологій, інформації тощо.

Обов’язковою умовою ринку є обмін товарами або послугами. Для того, щоб здійснився обмін, необхідне дотримання наступних умов:

1. Сторін, які вступають в обмін, має бути як мінімум дві -продавець і покупець.

2. Кожна сторона повинна мати в своєму розпорядженні щось таке, що могло б зацікавити іншу сторону.

3. Кожна сторона має бути здатною здійснити комунікацію і доставку свого товару.

4. Кожна сторона повинна бути вільною в ухваленні або відхиленні пропозиції іншої сторони.

5. Кожна сторона має бути впевнена в доцільності або бажанні мати справу з іншою стороною.

Ринок у своєму розвитку пройшов шлях від примітивних базарів до сучасних організованих ринків. Історія розвитку ринку дозволяє виділити чотири типи, ринку:

1) нерозвинений;

2) вільний;

3) регульований;

4) деформований.

1. Нерозвинений ринок характеризується тим, що ринкові відносини мають випадковий, найчастіше товарний (бартерний) характер.

2. Вільний (класичний) ринок характеризується наступними рисами:

1) необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;

2) абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;

3) абсолютна мобільність чинників виробництва, необмежена свобода переміщення капіталу;

4) наявність у кожного учасника абсолютно повної інформації про ринок;

5) абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність торгових марок тощо);

6) кожен суб’єкт вільної конкуренції не може безпосередньо впливати на рішення іншого неекономічними методами;

7) ціни встановлюються стихійно в процесі вільної конкуренції;

8) відсутність монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) і державного регулювання.

Проте, вільний ринок - це абстракція: і для минулого, і для сьогодення характерне регулювання ринку, оскільки умовам вільного ринку не відповідає жодна державність.

3. Регульований ринок - це результат цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне яким-небудь чином пом’якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, але не настільки, щоб знищити мотивацію до творчої, ініціативної праці та ризику в господарській діяльності.

4. Надмірне втручання держави в ринкові відносини призводить до їх деформації. До основних рис деформації ринку в умовах адміністративно-командної або директивної системи господарювання належать:

1) відсутність численних ринкових суб’єктів, які організують свою господарську діяльність на основі різних форм власності;

2) надмірна централізація розподілу товарних ресурсів, відсутність самостійності в комерційній діяльності;

3) монополізм виробника і торговця;

4) незбалансованість попиту і пропозиції;

5) надмірний ріст цін, нестримувана інфляція, порушення грошового обміну, бюджетний дефіцит, величезна емісія грошей тощо;

6) розквіт тіньової економіки;

7) деформація економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин; відсутність мотивації для ефективної праці, ризику в господарській діяльності;

8) розквіт бартерних операцій замість розвинених товарно-грошових відносин;

9) відсутність у споживача права вибору товару.

Щоб усунути деформацію ринку, необхідно створити відповідні умови для переходу до ринкового господарювання і подальшого його розвитку, зокрема:

1) забезпечення свободи господарської діяльності;

2) наявність в економіці різних форм власності;

3) формування механізму вільного ціноутворення;

4) вільне маневрування ресурсами;

5) наявність ринкової інфраструктури;

6) повнота і доступ до інформації;

7) послідовна інтеграція національної економіки в систему світових господарських зв’язків;

8) забезпечення з боку держави соціальних гарантій громадянам;

9) збереження, разом із поширенням ринкових відносин, значного неринкового сектора економіки.

Класифікація ринків включає досить велику кількість ознак ринку і ще більше - їх видів (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація ринків

Класифікаційна ознака	Тип ринку
Структура господарства галузі	1. Ринки промислово розвинених країн 2. Ринки країн, що промислово розвиваються 3. Ринки країн-експортерів сировини 4. Ринки країн з економікою типу натурального господарства
Рівень доходів і характер їх розподілу у країні	1. Ринки країн з дуже низьким рівнем доходів 2. Ринки країн з дуже низьким і дуже високим рівнями доходів 3. Ринки країн з низьким, середнім і високим рівнями доходів 4. Ринки країн з переважно середнім рівнем доходів
Економічне призначення об’єктів ринкових відносин	1. Ринок товарів і послуг 2. Ринок чинників виробництва 3. Фінансовий ринок 4. Інформаційний ринок
Територіальне охоплення	1. Внутрішній ринок 2. Національний ринок 3. Регіональний ринок 4. Світовий ринок
Рівень регулювання	1. Вільний ринок 2. Регульований ринок
Тип конкуренції	1. Ринок чистої конкуренції 2. Ринок монополістичної конкуренції 3. Ринок олігополістичної конкуренції 4. Ринок чистої монополії
Класифікаційна ознака		Тип ринку
Ступінь залучення споживача в процес продажу		1. Потенційний ринок 2. Доступний ринок 3. Кваліфікований доступний ринок 4. Цільовий ринок 5. Освоєний ринок
Рівень насиченості ринку		1. Рівноважний ринок 2. Збитковий ринок 3. Дефіцитний ринок
Вид споживачів		1. Ринки споживачів 2. Організаційні ринки
Відповідність законодавчим нормам		1. Легальний ринок 2. »Чорний» ринок

Привабливість країни як ринку збуту її продукції визначається структурою її господарства, а також рівнем і розподілом доходів Україні. Структура господарства визначає виробничий попит. для промислово розвинених країн промисловість має широко диверсифікований характер, розвинена сфера послуг, частка сільського господарства незначна. Такі країни є основними експортерами й імпортерами промислових товарів, а розмах і різноманіття виробничої діяльності роблять ринки збуту цих країн привабливими для будь-яких товарів.

Країни, що промислово розвиваються, - це, здебільшого, індустріальні країни, тому вони імпортують різну сировину і вироби важкого машинобудування. Структура господарства таких країн представлена, перш за все, сільським господарством і гірничодобувною промисловістю, які мають експортну спрямованість.

Країни-експортери сировини багаті одним або декількома видами природних ресурсів. Вони є хорошими ринками для збуту гірничодобувного устаткування, сільськогосподарських машин, інструментів, вантажних автомобілів, навантажувально-розвантажувального устаткування.

У країнах з економікою типу натурального господарства більшість населення займається простим сільськогосподарським виробництвом. Більшу частину продукції, що виробляється, вони споживають самі, а іншу обмінюють на прості товари та послуги. На ринках таких країн експортер має незначні можливості для реалізації своїх товарів і послуг.

При класифікації ринків за територіальною ознакою виділяють чотири наступні типи ринків;

1) внутрішній;

2) національний;

3) регіональний;

4) світовий.

1. Внутрішній (місцевий) ринок охоплює сферу обміну, обмежену кордонами конкретної країни. її учасниками є як місцеві підприємці, так і фірми й організації інших країн.

2. Національний ринок (вітчизняний або зарубіжний) - це сфера здійснення внутрішньо - та зовнішньоторговельних операцій.

3. Регіональний ринок - це сфера здійснення внутрішньо-і міжрегіональних торговельних операцій. Регіональний ринок може бути самозабезпеченим, частково забезпеченим і повністю залежним від ввезення товарів.

4. Світовий ринок - це сукупність національних ринків. У структурі світових ринків виділяють два основні сектори: відкритий і закритий, які мають свої принципи торгівлі та ціноутворення.

• Закритий ринок - це ринок, де взаємодіють продавці та покупці, зв’язані різними формами некомерційних відносин, зокрема, юридичною залежністю, системою пайової участі та фінансового контролю, угодами про спеціалізацію та кооперацію, спеціальними торговельно-економічними, валютно-кредитними й іншими договорами, що не мають комерційного характеру. Основними джерелами закритого ринку є:

- внутрішньофірмові постачання між філіалами, дочірніми і головними підприємствами великих корпорацій;

- спеціальна торгівля, представлена постачаннями товарів як допомога за довгостроковими контрактами;

- бартерні та компенсаційні операції тощо.

• Відкритий ринок є сферою звичайної комерційної діяльності необмеженого кола незалежних покупців і продавців. Операції на відкритому ринку представлені в основному операціями на біржах.

За характером і рівнем попиту та пропозиції на ринку розрізняють два наступні типи ринку:

1) ринок продавця - попит перевищує пропозицію;

2) ринок покупця - пропозиція перевищує попит.

1. Ринок продавця характеризується обмеженістю товарного асортименту та кількісної пропозиції товару — дефіцитом. Це спонукає покупця купувати те, що пропонує продавець, не висуваючи особливих вимог до якості та техніко-економічних характеристик товару.

2. Ринок покупця характеризується наявністю широкого асортименту товарів, які випускаються різними виробниками, що породжує конкуренцію між продавцями виробів, які задовольняють одні й ті ж попити покупців.

Залежно від виду споживачів розрізняють два наступні типи ринків:

1) споживчі;

2) організаційні ринки, або ринки організацій.

1. Споживчі ринки - це сукупність індивідів і сімей, що купують товари та послуги для особистого споживання. Ринки споживчих товарів характеризуються наявністю масового споживача, різноманітною конкуренцією, децентралізованою структурою.

2. Організаційні ринки, або ринки організацій, які, в свою

чергу, поділяються на наступні види ринків:

• Ринки продукції виробничо-технічного призначення, які б сукупністю організацій і приватних осіб, що купують товари та послуги, використовувані при виробництві інших продуктів.

• Ринки перепродажів - це сукупність організацій та індивідуальних осіб, які купують товари з метою їх перепродажу або здачі в оренду.

• Ринки державних установ, на яких державні установи всіх рівнів купують або орендують товари та послуги для виконання своїх функцій.

Залежно від ступеня залучення споживача в процес продажів виділяють п’ять наступних типів ринків:

1) потенційний ринок;

2) доступний ринок;

3) кваліфікований доступний ринок;

4) цільовий ринок;

5) освоєний ринок.

1. Потенційний ринок - це сукупність споживачів, що виявляють деяку цікавість до певного продукту.

2. Доступний ринок - це група споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до певного продукту.

3. Кваліфікований доступний ринок - це сукупність споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до ринку і задовольняють законодавчим вимогам (наприклад, вікові обмеження на керування автомобілем).

5. Освоєний ринок - це сукупність споживачів, що вже купили якийсь продукт.