§ 5. Особливості огляду місця події при вогнепальних ушкодженнях

Якщо на місці події робилися постріли, то при його огляді, як правило, виявляють:

1. стріляні гільзи;

2. дробинки;

3. пижі;

4. інші деталі боєприпасів;

5. сліди пострілу на різних предметах (дверях, стінах і т.п.).

Іноді на місці події може бути виявлена вогнепальна зброя (за­звичай, при самогубствах).

У статичній стадії огляду слідчий (або фахівець-криміналіст) повинен точно зафіксувати місцеположення вогнепальної зброї, кулі, гільзи і т.п. щодо нерухомих орієнтирів і трупа шляхом опису в протоколі, складання схем і фотографування. Тільки після цього зброю можна брати у руки .

Зі зброєю, виявленою на місці події, слід поводитися вкрай обе­режно, оскільки в сучасній автоматичній зброї після пострілу черго­вий патрон з магазина відразу досилається у патронник, а курок стає у бойове положення. Тому при необережному натисненні на спусковий гачок, а при несправній зброї - тільки від її струсу може відбутися постріл, яким можливе поранення кого-небудь з учасників огляду. Зброю слід тримати дулом униз, не направляючи її на себе й оточуючих. Крім того, на зброї можуть бути відбитки пальців стріляючого, які важливо зберегти, тому вилучати зброю слід у гумових рукавичках, брати її за ті місця, де маловірогідне виявлення пальцевих відбитків.

У багатоповерхових будинках дуло зброї при огляді слід направити у зовнішню стіну, як правило, капітальну для уникнення випадкового поранення сторонніх осіб.

З каналу дула, зазвичай, відчувається запах згорілого пороху, а на дульному кінці зброї, як ззовні, так і всередині, можуть бути виявлені сліди крові, частинки речовини мозку, волосся, що свідчить про постріл впритул. У таких випадках на дульний зріз зброї слід надіти ковпачок із чистого паперу та обв'язати його ниткою.

Кулі, гільзи, дробинки, пижі, виявлені на місці події, є важли­вими речовими доказами і після огляду та фіксації їх вилучають.

Стріляною кулею і гільзою визначають модель зброї, а за слідами їх можна встановити конкретний екземпляр зброї (дула), з якої відбувся постріл (при подальшій балістичній експертизі). Тому, під­німаючи кулю і гільзу або вилучаючи застряглу в перешкоді кулю потрібно старатися її не подряпати - брати пальцями або пінцетом, на бранці якого надіті гумові наконечники.

Як уже зазначалося, зі вказаними вище речовими доказами (вогнепальною зброєю, кулею, дробом і т.п.) працюють слідчий і фахівець-криміналіст.

Послідовність огляду трупа при вогнепальних ушкодженнях (робота лікаря) залишається звичайною. Спочатку описують положення трупа щодо навколишніх предметів, його позу і предмети, розташовані поряд з трупом. При цьому слід точно зафіксувати вза­ємне положення трупа і вогнепальної зброї (якщо вона виявлена на місці події). Іноді при самогубствах з довго стволової зброї для натиснення на спусковий гачок застосовують різні пристосування, нерідко досить складно налаштовані (мотузок із системою блоків та ін.). Ці пристосування повинні бути детально описані і сфотогра­фовані. В інших випадках для проведення пострілу натискають на спусковий гачок пальцем стопи, заздалегідь роззувши одну ногу, що повинно бути зазначено в протоколі огляду.

Далі переходять до огляду й опису одягу. Якщо постріл був зро­блений у закриту частину тіла, то на одязі виявляють вогнепальні пошкодження.

При описі таких пошкоджень вказують:

1. їх точну локалізацію;

2. форму;

3. наявність дефекту;

4. розміри (всього пошкодження, розривів, дефекту);

5. характер країв (розволокнення тканини, відхилення назовні чи всередину);

6. наявність по краях поясочка обтирання.

Кулі, гільзи, дробинки, пижі, виявлені на місці події, є важливими речовими доказами і після огляду та фіксації їх вилучають.

За стріляною кулею і гільзою визначають модель зброї, а за слідами на них можна встановити конкретний екземпляр зброї (дула), з якої відбувся постріл (при подальшій балістичній експертизі). Тому, піднімаючи кулю і гільзу або вилучаючи застряглу в перешкоді кулю потрібно старатися її не подряпати - брати пальцями або пінцетом, на бранші якого надіті гумові наконечники.

Після вивчення та опису трупних змін і суправітальних реакцій переходять до детального огляду частин тіла трупа та ушкоджень на них. При виявленні вогнепальних ран користуються наступною схемою їх опису:

1. точна локалізація рани із зазначенням її висоти від рівня підошов;

2. загальна форма рани, наявність і форма дефекту (мінус-тканина);

3. розміри дефекту, загальні розміри рани;

4. характер країв (рівні, нерівні, відхилені всередину або назовні);

5. наявність, форма, розміри і колір поясочків осаднення та забруднення;

6. наявність у ній чужорідних частинок;

7. наявність та особливості відбитка дульного зрізу зброї (друго­го дула мисливської рушниці та ін.);

8. накладення кіптяви (форма, розміри, колір, відношення до цен­тру рани);

9. ушкодження від порошинок та їх відкладень (площа, форма, кіль­кість і густота, відношення до центру рани, глибина занурення);

10. наявність пергаментації шкіри, синців, чужорідних частинок на шкірі навколо рани;

11. стан волосся (ушкодження, обпалення);

12. сліди крові (напрямок патьоків).

При огляді кистей рук трупа слід шукати кіптяву, порошинки, що занурилися, і поверхневі ушкодження (особливо в ділянці і міжпальцевого проміжку лівої кисті), що буває при виконанні пострілу самим померлим, коли дульний кінець зброї підтримується лівою рукою. На кистях у самогубців можуть бути також сліди від бризок крові.

У кінці опису результатів огляду трупа зазначають відповідність локалізації пошкоджень, виявлених на одязі і тілі. Це важливо для вирішення питання про кількість пострілів, проведених у померлого. Слід пам'ятати, що множинні пошкодження одягу можуть утворитися від одного пострілу при попаданні кулі в складки одягу; на тілі декілька ушкоджень від одного пострілу виникають при послідовному проходженні кулі через декілька частин тіла, наприклад, через плече і груди (так звані поєднані кульові поранення), або при розриві кулі до попадання її в тіло (наприклад, у результаті пробиття міцної перешкоди або рикошету).

З місця події повинні бути вилучені:

1. виявлена вогнепальна зброя;

2. стріляні кулі, гільзи, дробинки, пижі;

3. інші деталі використаних боєприпасів.

При цьому лікар надає допомогу слідчому при виявленні вогнепального снаряда в одязі, а також між одягом і тілом.

Кожна виявлена куля, гільза і т.п. загортається у чистий папір і вкладається в окремий пакет (коробочку, пробірку), який опечатується печаткою слідчого, заклеюється биркою з відповідним написом (що поміщено в пакет, де і коли виявлено) та підписами слідчого і понятих.

Якщо на одязі навколо вхідного вогнепального пошкодження є частинки порохових зерен, що лише пристали, та інші чужорідні частинки, які при транспортуванні трупа можуть бути втрачені, необхідно цей предмет одягу вилучити, обшити ділянку пошкодження чистою білою бавовняною тканиною або, переклавши аркушами чистого білого паперу, скласти одяг зі слідами близького пострілу всередину й упакувати його в пакет.

Порохові зерна та інші чужорідні частинки з тканини одягу можна також витягнути обережним ударянням чи пошкрябуванням по ворсу скальпелем над чистим аркушем паперу. Всі отримані у такий спосіб частинки упаковують у паперовий пакет і поміщають у пробірку. Таким самим чином слід вилучити чужорідні частинки, що вільно лежать на шкірі навколо вогнепальної рани.

Перед відправкою трупа в морг бажано загорнути його в чис­те простирадло чи інший підручний матеріал, щоби при транспортуванні не втратити кулю, дробинки, пижі та інші предмети. На кисті рук можна надіти поліетиленові або, краще, паперові пакети, зав'язавши їх у ділянках зап'ясть.

Рис. 14 Вхідний вогнепальний отвір з близької відстані та слідами додаткових факторів пострілу

Рис. 15 Вихідний вогнепальний отвір на волосяній частині голови

1

2

Рис. 16 Вогнепальні ушкодження кісток черепа: 1) тангенційне (по дотичній); 2) вхідний отвір

Рис. 17 Вихідний вогнепальний отвір у кістках черепа