45. Облік реімпортних операцій.

Реімпорт - це ввезення товару, раніше вивезеного з митної території України.

Реімпорт включає: · ввезення з-за кордону раніше вивезених вітчизняних товарів, що не підлягали там переробці; · товари, що повертаються в країну у випадку не продажу їх на аукціонах з консигнаційних складів; товари, забраковані покупцем.

Реімпортна операція є експортною операцією, яка не відбулась. Основна ознака такої операції - перетин товаром кордону своєї держави двічі. Моментом вивезення (експорту) є день прийняття декларації або день перетину кордону України, а момент ввезення (реімпорту) - день прийняття останнього документа, необхідного для митних цілей.

1. Відображено облікову вартість відвантаженого товару 902-28

2. Відвантажено товар на експорт за контрольною вартістю 362-702

3. Нараховано й оплачено витрати з транспортування товару до прикордонного пункту України 93-685; 685-311

4. Нараховано експортне мито та митні збори 93-642

5. Списано витрати з перевезення товару за кордон 93-312

6. Повернуто товар в Україну із складу з - за кордону як реімпортний (методом “червоного сторно”) 902-28

7. Списано контрактну вартість товару (методом “червоного сторно”) 362-702

8. Списано витрати з доставки товару до прикордонного пункту України 28-312

9. Нараховано і сплачено мито і митні збори 28-642; 642-311

10. Оплачено витрати з доставки ре імпортного товару до підприємства 28-311

11. Списано витрати з експорту товару 791-93

46.. Облік на підприємствах з іноз інвестиціями.

Підприємство з іноземними інвестиціями - це таке підприємство корпоративного типу, засновником (засновниками) та/або учасником (учасниками) якого (крім, резидентів) є іноземний інвестор (інвестори), а частка іноземних інвестицій у статутному фонді (складає і йому майні) підприємства становить, не менше ніж 10%. Характерні ознаки. Підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання чи грома­дян (резидентів) та іноземного інвестора/інвесторів (ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без громадянства, що не мають постійного місце проживання в Україні, юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, міжнародні організації, інші держави) Наявність в статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом формах (види та форми таких інвестицій визначаються ст. 2. 16 Закону "Про режим іноземного інвестування", ст. 391,392 ГК) та розмірі (не менше 10% розміру цього фонду). Спеціальні вимоги до установчих документів підприємства з іноземними інвестиціями; крім відомостей, передбачених законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, вони також повинні містити відомості про державну належність засновни­ків підприємства з іноземними інвестиціями, відомості про розмір іноземної інвестиції, оціне­ної в іноземній валюті та національній валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за курсом НБУ. Особливості правового статусу іноземних підприємств визначаються ст. 117 Г К України.

47. Облік операцій з фін інвестиціями.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 квіт­ня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 лип­ня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою: одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння; набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або конт­ролю над їх діяльністю; майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій. Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди. Дохід від інвестицій — це отримання процентів або дивідендів. Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід — доступ до технології або гуд­вілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно привабливому економічному середовищі та т. ін. Інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, як, наприклад, зростання вартості акцій. Залежно від терміну, протягом якого підприємство очікує володіти фінансовими інвестиціями, вони поділяються на поточні та довгострокові. Поточними є інвестиції, які підприємство має намір та можливість утримувати протягом дванадцяти місяців з дати придбання або протягом операційного циклу, якщо він більше зазначеного терміну. Довгостроковими є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує 12 місяців або операційний цикл.

Для обліку операцій з фінансовими інвестиціями передбачені такі рахунки: — 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»; — 35 «Поточні фінансові інвестиції».