ВСТУП

Сьогодні жодна організація, незалежно від відомчої належності і форм власності, неспроможна функціонувати без ведення бухгалтерського обліку, бо тільки дані бухгалтерського обліку забезпечують повну інформацію про майновий і фінансовий стан організації. Синтетична і аналітична інформація про стан матеріальних, трудових ресурсів та їх надходження, про результативності інвестиційної та кредитної політики, про витрати та ефективність виробництва дозволяє управляти господарською діяльністю та контролювати виконання планів прибутку, розробляти довгострокові плани розвитку.

Важливою ланкою бухгалтерського обліку є облік розрахунків із дебіторами і кредиторами, так як у процесі фінансово-господарської діяльності у підприємств та організацій виникають розрахункові відносини, взаємні зобов'язання, пов'язані з продажем матеріальних цінностей, виконанням робіт чи наданням послуг одне одному. З іншого боку, виникають розрахунки з бюджетом за податками, з позабюджетними фондами, з органами соціального забезпечення і страхування, з іншими юридичними і фізичними особами.

В процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування підприємства. Господарські відносини регламентуються договорами. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов’язання. З юридичної точки зору ці права і зобов’язання виникають в момент укладення договору. На відміну від цього, в бухгалтерському обліку виникнення зобов’язань однієї сторони перед іншою відображається після здійснення однією із сторін дій, передбачених у договорі. Виникнення заборгованості пояснюється тим, що майже ніколи не співпадає момент виконання зустрічних зобов’язань. Як наслідок, в однієї сторони в складі господарських засобів виникає актив (тому, що існує ймовірність отримання майбутніх вигод) у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої – зобов’язання погасити цю заборгованість перед кредитором.

Принципи формування та обліку інформації про дебіторську заборгованість та вимого щодо її розкриття у фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 10 “Дебіторська заборгованість”. Усі інші нормативні акти Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку стосовно дебіторської заборгованості діють у частині, яка не суперечить П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”.

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Згідно П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, вказано, що дебіторська заборгованість може відноситися до складу активу, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Більш точніше момент виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги описується П(С)БО 15 “Дохід”. Згідно цього Стандарту даний вид дебіторської заборгованості являється активом, якщо виконуються наступні умови:

• покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

• підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

• сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

У відповідності з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. Довгостроковою дебіторською заборгованістю визначається та, яка не виникає у ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Отже, до цього виду дебіторської заборгованості відносять суми заборгованості, утворені через інвестиційну, фінансову діяльність підприємства, а також внаслідок надзвичайних подій. При цьому заборгованість має відповідати умові – строк погашення заборгованості складає більше дванадцяти місяців. Якщо ж очікуваний строк погашення менше року, ця заборгованість відноситься до поточної.

Поточною дебіторською заборгованістю визначається та, яка або виникає у ході нормального операційного циклу, або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість у свою чергу поділяється на:

• заборгованість, яка пов’язана з реалізацією продукції, робіт, послуг;

• іншу дебіторську заборгованість.

Основним принципом поточної дебіторської заборгованості є величина сум цих двох видів дебіторської заборгованості. У підприємств, які займаються операційною діяльністю, як правило, заборгованість за реалізовану продукцію, роботи й послуги складає найбільшу частину всієї поточної дебіторської заборгованості. Виникнення іншої поточної дебіторської заборгованості пов’язане з діяльністю підприємства, яка забезпечує, або є наслідком операційної діяльності. Суми іншої дебіторської заборгованості, як правило, є меншими від заборгованості покупців та замовників за відвантажену продукцію.

В процесі діяльності підприємства може виникати тимчасова потреба в додаткових оборотних коштах для забезпечення його нормального функціонування. Тоді виникає необхідність кредиту як джерела фінансових ресурсів. Відображення інформації про отримані кредити банків на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов’язань підприємства може бути віднесена заборгованість, що утворилася в результаті отриманого кредиту.

Кредиторська заборгованість – це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов'язання її погашення в певний строк.

Згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку зобов’язання підприємства поділяються на:

• довгострокові зобов’язання;

• поточні зобов’язання.

Відповідно до П(С)БО 2 “Баланс” під поточними зобов’язаннями розуміють зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Що ж до довгострокових зобов’язань, то згідно П(С)БО 11 “Зобов’язання” до них відносять усі зобов’язання підприємств, які не є поточними зобов’язаннями, тобто термін повернення яких перевищує 12 календарних місяців або один операційний цикл підприємства.

У Плані рахунків та Інструкції про його застосування для відображення кредитних операцій у бухгалтерському обліку передбачені такі рахунки:

• 50 “Довгострокові позики ”;

• 60 “Короткострокові позики”;

• 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання підприємства в частині нарахованих відсотків за кредитами та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 13 “Фінансові інструменти”.

1. Облік розрахунків з дебіторами Облік розрахунків з покупцями та замовниками

Значну частину виробленої продукції підприємство реалізує, як правило, покупцям та замовникам. Вони можуть розраховуватися з підприємством-постачальником за продукцію перед її отриманням (передоплата), в момент отримання (розрахунок готівкою) та після відвантаження (післяоплата). Підприємства, які випускають продукцію у великих обсягах і зацікавлені у її швидкій реалізації або розширенні ринків збуту, можуть іти на поступки своїм покупцям щодо терміну оплати. Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпуску продукції, а кінцем – дата оплати покупцем раніше отриманої продукції, на підприємстві-постачальнику на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.

В бухгалтерському обліку для групування інформації про дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги призначений активний рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”. Він має такі субрахунки:

361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”;

362 “Розрахунки з іноземними покупцями”.

За дебетом рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків. Дебетове сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями” аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з покупцями та замовниками представлено у табл. 1.

Таблиця 1

Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з покупцями та замовниками

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Нараховано заборгованість покупцям за відвантажену їм готову продукцію, виконані роботи або надані послуги за цінами реалізації	36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”	70 “Доходи від реалізації”
2.	Відображено надходження грошей від покупців та замовників за реалізовані товари, роботи та послуги	30 “Каса” 31“Рахунки в банках”	36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”
3.	Отримано від покупців векселі в рахунок оплати за реалізовані товари, роботи і послуги	182 “Довгострокові векселі одержані” 34 “Короткострові векселі одержані”	36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”
4.	Отримано від покупця в рахунок оплати цінні папери, придбані ним на фінансовому ринку	14 “Довгострокові фінансові інвестиції ” 35“Поточні фінан-сові інвестиції ”	36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”
5.	Відображено проведення взаємозаліку між покупцем і продавцем	63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”	36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”
6.	Погашено заборгованість покупця за реалізовані йому товари, роботи і послуги за рахунок раніше одержаного від нього авансу	681 “Розрахунки за авансами одержаними”	36 “Розрахунки з покупцями та замовниками ”

При реалізації продукції, бухгалтерією підприємства-постачальника виписується відповідний первинний документ. До цих первинних документів можуть належати: накладні, рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт (послуг), податкові накладні, платіжні доручення, довіреності на одержання цінностей, товарно-транспортні накладні, товарні накладні. Один примірник кожного з цих документів залишається в бухгалтерії підприємства і є підставою для виникнення дебіторської заборгованості [9].