Профілактичне карантинування риб, що завозяться
В наш час широко використовується масові перевезення риб з одних географічних регіонів світу в інші.
Відомо, що разом з рибою можуть бути занесені в водойми збудники небезпечних гостро заразних хвороб, які не спричиняють шкоди місцевим рибам в материнській водоймі. В інших умовах такі збудники підвищують свої вірулентні властивості і обумовлюють спалахах захворювань серед риб і місцевих гідробіонтів у новому водоймі, в який вони були заселені. Є відомості, що за 3 останніх десятиріччя в водойми Європи з Далекого Сходу завезені нові паразити: найпростіші - 12 видів, плоскі черви – 1, круглі – 1, паразитичні ракоподібні – 3 види. Деякі з цих паразитів адаптувалися до нових для них умов і перейшли до паразитичного способу життя у місцевих ставках. А завезені риби стали об’єктами паразитування місцевими збудниками. Так були випадки загибелі строкатих товстолобиків і білих амурів від лігульозу і інших хвороб.
При всякому завезенні риб, навіть при переміщенні їх з одного ставка в інший в одному господарстві і тому ж господарстві можуть з’явитися хвороби згідно з законами епізоотології.
Тому з метою профілактики з’явлення хвороб при завезенні риб, їх необхідно карантинувати.
В умовах рибоводних господарств профілактичному карантинуванню необхідно піддавати риб, які завезені з іншого господарства, або з іншої країни. Звичайно це невелика партія плідників і ремонтне молодь. Обов’язковий карантин для цієї групи зумовлений, тим що від їх епізоотичного благополуччя залежить всі подальші рибоводні процеси і одержання мальків, вирощування цього річок, їх зимування і наступне вирощування товарної риби.
Плідників і ремонтну молодь розміщують в спеціальні карантинні ставки, до речі, самців окремо і самиць і окремо ремонтну молодь. Під час всього періоду карантину за рибою щоденно спостерігають і проводять лікарські огляди.
Рибопосадковий матеріал, який завезений з інших рибоводних господарств, розміщують в окремі ставки, не допускаючи змішування його з рибою, яка вирощена в господарстві.
В даному випадку карантин не потрібен.
Карантинні ставки для риб повинні відповідати біологічним вимогам цих видів риб і рибоводно-зоогігієнічним умовам.
Перш за все, карантинні ставки повинні мати тип нагульного ставка, який має різні глибини і зони з помірною кількістю м’якої водної рослинності. Грунт, як верхній, так і підстеляючий повинні бути твердими. Ні в якому разі не допускається замулювання ложа ставка, або його заболочування. Розміщення карантинних ставків на торф’янистому грунті не допускається. Ложе ставків і сітка водозбірних каналів повинні бути сплановані так, щоб можна було їх повністю осушити в будь який час.
Гідротехнічні спорудження (водоподаюча система і скидні пристосування – труби та інше) повинні бути побудовані з таким розрахунком, щоб було можливо наповнювати ставки водою і звільняти їх від води в стислі строки за 4-5 годин.
Подача води в карантинні ставки і її скидання повинні бути незалежними, як між собою так і з іншими ставками господарства. Середня площа кожного карантинного ставка (літнього) повинна бути 0,3-0,5 га, а зимового не більше 0,05-0,1га. В кожному повносистемному рибоводному господарстві повинно бути не менше 3-4 літніх і двох зимувальних карантинних ставків.
З метою створення в карантинних ставках оптимальних гідрологічних, гідробіологічних, гідрохімічних і зоогігієнічних умов, їх необхідно заливати водою за 2-3 тижні до посадки риби на карантин. При цьому використовують всі технічні засоби для того, щоб запобігти попаданню в ці ставки разом з водою смітної дикої риби.
Годують риб концентрованими кормами з урахуванням наявної природної кормової бази, яку підсилюють застосуванням добрив.
Термін карантину залежить від сезону перевезення, температури води в період карантину, тривалістю інкубаційного періоду (тієї хвороби, яку намагаються запобігти) і особливістю біотехнології розведення риб, а також специфічністю рибництва в цілому.
Сезон, температура води і тривалість інкубаційного періоду хвороб взаємопов’язані: чим нижче температура води, тим триваліше інкубаційний період і навпаки, при високій температурі, вище 12оС рибу витримують в карантині 20 діб. Якщо за час карантину середньодобова температура нижче 12о, то карантин відповідно продовжують на цей термін.
В зимовий період карантин продовжується всю зиму, і до того терміну додають ще 20 днів, якщо температура води була нижче 12о.
На протязі карантину рибу систематично досліджують шляхом клінічного огляду і, при необхідності, проводять вибірковий патологоанатомічний розтин. Якщо є підозра на яку-небудь інфекційну хворобу, то проводять бактеріологічні, вірусологічні і мікологічні дослідження. При розтині роблять і рибоводні – біологічні дослідження: визначають індекс наповнення кишкового тракту, ступінь вгодованості, стадію зрілості і інше.
Якщо при цьому будуть знайдені заразні хвороби всю рибу виловлюють і по рішенню ветеринарного лікаря використовують в їжу людям, на корм тваринам, або передають, як сировину, для утилізації на відповідні підприємства. Воду дезінфікують безпосередньо в ставку хлорним розчином, створюючи у воді вміст вільного хлору до 4-5мг/л. якщо вміст вільного хлору знижується то додають ще вапно в такій кількості, щоб одержати початкову концентрацію хлору. Після того воду пропускають крізь вапно вий фільтр, для чого використовують кошики, або дерев’яні ящики, в які засипають тільки свіже негашене вапно. Після спуску води проводять дезінфекцію ложа ставків негашеним вапном (10 т/га) або хлорним (3т/га) і залишають їх без води не менше ніж на місяць.
Якщо за час утримання риб в карантині випадків захворювання не зареєстровано, рибу пускають в виробничі ставки господарства і вона використовується в рибоводних процесах, як і місцева.
При завозі з окремих районів, де кліматичні гідрологічні і біоценотичні умови різко відрізняються від місцевих умов строк карантину незалежно від епізоотичного стану повинен не менше одного року.
При заводі риби з-за кордону, в тому числі і риби одержаній з завезеної заплідненої ікри, її необхідно утримувати в карантинних умовах в спеціальних карантинних господарствах не менше одного року. Якщо під час карантину у цих риб будуть зареєстровані хвороби нез'ясованої етіології або знайдені збудники захворювань, які не зустрічають в водоймах нашої країни, то питання про доцільність подальшого проведення карантину і утримання завезених риб вирішує головне управління ветеринарної медицини Міністерства сільського господарства. До прийнятті його рішення в господарстві приймають екстрені заходи по запобіганню розповсюдження хвороби.
При відсутності інфекційних хвороб і збудників інвазійних захворювань рибу залишають в тих же водоймах для постійного утримання і одержання від них потомства, яке дозволяється вивозити з метою акліматизації або інтродукції в благополучні рибогосподарські водойми.
При цьому дозволяється вивозити тільки запліднену ікру і личинок риб 2-3-денного віку, які одержані заводськими засобами, за умовою, що інкубаційні цехи і відрощувані личинки забезпечувались водою без збудників заразних хвороб і водних безхребетних – проміжних хазяїв збудників хвороб риб.
Рекомендується в деяких випадках проводити провокуючу біопробу. З цією метою в окремий ізольований ставок рибі, що стоїть у карантині підсаджують місцеву, в комбінації з якою вона повинна буде знаходиться у виробничих умовах. Якщо при цьому не буде відбуватись інтенсивного обміну паразитофауною і риба не захворіє заразними хворобами, то по закінченні строку карантину її допускають в виробничі ставки господарства.
Рибоводно-епізоотичне обстеження риб, що вирощуються
Регулярне рибоводно-епізоотичне обстеження необхідно проводити влітку серед всіх вікових груп. При цьому контролюють ріст, вгодованість. фізіологічний і клінічний стан риб. Вибірково проводять паразитологічне дослідження і патолого-анатомічний розтин.
Для перевірки стану і росту риби кожну декаду проводять контрольні облови в різних ділянках ставка, по 100-200 риб без вибору. Рибу зважують, загальну масу ділять на кількість риб і визначають середню масу однієї особини і порівнюють результат з даними попередніх декадних обстежень.
При відставанні встановлюють причину цього явища і планують заходи по її усуненню.
Основними причинами плохого росту риби в нагульних і вирощувальні ставках являється погана поїданість кормів, відхилення від нормальних умов як санітарних, так і гідрологічних і гідрохімічних.
Основними причинами поганої поїданості кормів являються різке падіння вмісту розчиненого у воді кисню – до 1,5-2,0 мг/л, раптове зниження температури води, особливо на мілині, де розташовані кормові місця і різкі переводи від одного виду кормових сумішей до інших.
Крім того, причиною поганої поїданості кормів і, внаслідок цього, недостатнього приросту маси риби являється заростання ставків водною рослинністю, особливо на кормових місцях, забруднення кормових місць залишками недоїдених кормів і порушення в водообміні ставка.
Для усунення цих причин необхідно:
застосовувати аераційні установки для поліпшення газового режиму;
переведення кормових столиків з мілководдя на більш глибокі ділянки ставка з метою стабілізації температурного режиму в кормових місцях;
поступове введення в раціони нових компонентів спочатку невеликими порціями. При цьому потрібно задавати рибі найбільш повноцінні корма, які відповідають віковим і біологічним потребам риб;
визначення маси риби;
контроль харчування риби впродовж доби. (З цією метою вивчають співвідношення природного корма і комбікорми і на основі цих даних корегують раціони і поліпшують умови для харчування риби природними кормами).
В цілях спрямованого впливу на ріст і вгодованість, особливо цьогорічок коропа, необхідно раз в місяць і перед осіннім обловом визначити коефіцієнт вгодованості риб. Ці дані дозволяють своєчасно ввести відповідні корективи по вирощуванню фізіологічно повноцінних і зимостійких цьогорічок коропа з підвищеною резистентністю, як до впливу несприятливих чинників середовища, так і до збудників заразних хвороб.
Для визначення коефіцієнту вгодованості цьогорічок беруть пробу з 50-100 риб. Кожну рибу зважують з точністю до 0,1 г і міряють з точністю до 0,1 см довжину її тіла від кінця рила до кінця лускового покриву. Коефіцієнт вгодованості рахують по формулі:
К
=
К – коефіцієнт вгодованості;
В – маса цьогорічок;
l – мала довжина риби.
Величина літньо-осіннього коефіцієнта вгодованості цьогорічок коропа, які досягли маси 25 г при довжині 9,2-9,7 см, коливається від 2,8 до 3,2, що свідчить про хорошу вгодованість риби і її зимостійкість. В тих випадках, коли цьогорічки коропа хоч і досягли стандартної маси, але коефіцієнт вгодованості його нижче 2,3, доцільно вжити заходи до зміни вгодованості вирощуваємої риби, особливо наприкінці вегетаційного періоду. Для цього вводять в кормові суміші легко засвоювані інгредієнти збагачені різними вітамінами і мікроелементами.
Таким чином, своєчасне профілактичне обстеження риби в період літнього вирощування дозволяє вносити відповідні корективи в годуванні її і удобренні ставів і створенні необхідних умов для вирощування фізіологічно повноцінної риби резистентної до несприятливих умов і до різних захворювань.
Вибракування, ізоляція та знешкодження хворих риб
В комплексі профілактичних заходів своєчасне і обґрунтоване вибракування, ізоляція і знищення хворих риб мають важливе значення. Ці заходи, головним чином, проводять серед плідників і ремонтної молоді, за рахунок якої поповнюється маточне стадо. Це пов'язане з тим, що такі групи довгий час знаходяться в господарстві і от епізоотичного стану їх залежить благополуччя всього господарства.
В умовах ставових рибоводних господарств все маточне поголів'я, включаючи риб ремонтної групи, підлягає систематичному ветеринарному огляду не менше ніж п'ять раз на рік. Звичайно це здійснюється одночасно з роботою по інвентаризації маточного стада весною, коли розвантажують зимувальні ставки і восени перед посадкою риб на зимівлю. Крім того, такі огляди проводять перед посадкою плідників на нерест і ще раз після його завершення, а також в літній період під час контрольних обловів літніх маточних ставків.
Вся риба з клінічними ознаками таких гострозаразних хвороб як, наприклад, аеромоноз і запалення плавального міхура коропів, бранхіомікоз, аеромоноз (фурункульоз) і інфекційна анемія лососевих, віспа коропів і інші, підлягає обов'язковому вибракуванню і за баченням ветеринарного лікаря направляється на харчування людей, на корм тваринам або на технічну утилізацію. Цей захід здійснюється з тією метою, щоб в подальшому хворі і підозрювані в захворюванні риби не були джерелом інфекції в водоймі. За клінічно здоровою рибою, що залишилась постійно, наглядають.
Всіх риб, підозрюваних в захворюванні хворобами. що легко піддаються лікуванню, ізолюють від здорових і проводять курс лікувально-профілактичних заходів, рекомендованих при даному захворюванні. Після одужання або звільнення від зовнішніх паразитів ця риба допускається в стадо.
Обов'язковій ізоляції підлягають і ті екземпляри риб. у яких виявлені всякого роду відхилення від нормальної поведінки, зміни кольору і морфології зябер, шкіряного покриву, значне виснаження, тобто ознаки, не зв'язані з змінами властивими якійсь відомій хворобі. При ізоляції таких риб за ними наглядає ветеринарний лікар, який проводить провокуючу біопробу з метою визначення заразна хвороба чи не заразна? Якщо хвороба – заразна, то на господарство накладають карантин, вивчають цю хворобу і розробляють заходи по її ліквідації. Якщо патологічні ознаки, визнані абіотичними чинниками, то знаходять причину і приймають заходи по їх усуненню.
Систематично застосовуючи метод вибраковки, ізоляції і знищення хворих риб, є можливість оздоровити ставкове рибоводне господарство від деяких хвороб. які мають характерні клінічні ознаки.
Метод профілактичної вибраковки хвороб риб являється ефективним і важливим в загальному комплексі ветеринарно-санітарних заходів, які застосовують в рибництві.
ЛЕКЦІЯ 9
ПРОФІЛАКТИЧНА ДЕЗІНФЕКЦІЯ І ДЕЗІНВАЗІЯ В РИБНИЦТВІ
Профілактична дезінфекція та дезінвазія у рибництві.
Дезінфікуючі засоби, що використовуються в ветеринарній санітарії.
Ветеринарно-санітарна техніка.
Види дезінфекції та методи її проведення.
Дезінфекція ставів, гідроспоруд, знарядь лову, інвентарю живорибної тари.