8.10. Соціально-техногенні небезпеки

На цей час в Україні загострилася і стає все більш актуальною проблема професійної захворюваності. З 1989 по 1994 рр. кількість щорічно виявлених випадків профзахворювань збільшилась майже в 6 разів (з 2850 до 15428), а потім почала зменшуватись: до 9016 - в 1995 р., 2558 - в 1997 р. і 2874 - у 1998 р. Таке становище пов’язано як із зменшенням потоку пенсіонерів, що звертаються за “професійним діагнозом”, так і станом виявленої профпатології, але ні в якому разі не з поліпшенням умов праці.

Умови праці і життя формують специфічний психофізіологічний стан населення. В умовах кризових ситуацій в окремих верствах населення можливі виникнення психічних відхилень та захворювань. В зв’язку з тим, що кожна людина реагує на події, виходячи з свого стану здоров’я, розуміння і уявлення сьогодення, то її реагування і дії можуть відхилятися від відповідної реакції багатьох членів суспільства. Загострення ситуації може формуватися впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та соціальними технічними засобами.

Професійні хвороби є наслідком патологічного впливу на працюючих певних факторів шкідливого виробництва. Нозологічні форми їх визначені затвердженим “Списком професійних захворювань”. До нього входять 27 груп хвороб і окремі захворювання (отруєння, пневмоконіоз, бериліоз, хронічний пиловий і хронічний токсичний бронхіт, пневмосклероз, емфізема легенів, бронхіальна астма, інфекційні та паразитарні хвороби, гостре і хронічне перегрівання, тепловий удар, судорожні стани, кесонна хвороба, облітеруючий ендартеріїт, тромбофлебіт, варикозне розширення вен, вібраційна хвороба, кохлеарний неврит, бурсит, шийні і попереково-крижові радикулопатії, в тім числі радикуліти, новоутворення, писальний спазм, захворювання м’язів, зв’язок і суглобів, захворювання шкіри, променева хвороба, захворювання, спричинені іонізуючим випромінюванням, катаракта, електроофтальмія, кон’юнктивіт, психоневроз та ін.). Список має перелік професій, у яких ця хвороба трапляється, а також виробництв і шкідливих факторів, які спричиняють професійні захворювання.

Усі виявлені випадки професійних захворювань реєструються в санітарно-епідеміологічних установах.

В основу сучасних класифікацій професійних хвороб покладено етіологічний принцип.

1) Професійні хвороби, спричинені діянням фізичних виробничих факторів.

2) Хвороби спричинені діянням хімічних виробничих факторів.

3) Хвороби спричинені нераціональною організацією праці, нервово-емоційним і фізичним навантаженням, монотонною працею і ін.

4) Хвороби спричинені дією біологічних виробничих факторів.

Іх. Управління безпекою життєдіяльності

9.1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності

Управління - це одна з функцій певної організованої системи, що забезпечує збереження її зумовленої структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію її програм та цілей. Розрізняють стихійне і свідоме управління. Перше з них - це таке управління, яке відбувається без усвідомленого втручання людини. Свідоме управління здійснює людина, колектив або ж уповноважені інститути та організації.

Найбільш показовим прикладом стихійного управління можуть бути окремі регіони дикої природи, в життя яких не втручалася людина. Розвиток у них відбувається згідно з природними законами боротьби за існування та природного відбору.

Управління технічними системами є прикладом свідомого управління певним об’єктом людиною, яка виступає в цьому разі як суб’єкт управління. Свідомим управлінням також є управління технологічними процесами та діяльністю колективів людей на виробництві, в освіті, охороні здоров’я, сфері послуг, армії тощо. За свідомого управління утворюється система управління, яка являє собою сукупність суб’єкта та об’єкта управління, що знаходяться в певному середовищі та інформативно зв’язані між собою.

Управління завжди здійснюється заради досягнення певної мети. Створення системи управління здійснюється шляхом послідовного визначення мети та об’єкта управління, функцій та методів управління, завдань і заходів щодо досягнення мети, побудови організаційної структури управління.

Метою управління безпекою життєдіяльності є створення таких обставин, за яких певний вид діяльності в системі «людина-життєве середовище» стає безпечним або ризик виникнення небезпеки зводиться до прийнятного рівня.

Об’єктом управління безпекою життєдіяльності є діяльність, спрямована на досягнення прийнятного рівня ризику в системі «людина-життєве середовище».

Таким чином, система управління безпекою життєдіяльності (СУБЖД) - це сукупність суб’єкта та об’єкта управління, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою забезпечення здорових, безпечних умов життя і діяльності як суспільства, так і кожної окремої людини.

Функціями СУБЖД є: - прогнозування та планування; організація та координація; облік, аналіз та оцінка показників; контроль; фінансування та стимулювання.

Функція прогнозування та планування, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління безпекою життєдіяльності. Планування передбачає розробку, затвердження або прийняття та реалізацію відповідних програм, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Функція організації та координації передбачає формування органів управління безпекою життєдіяльності, визначення обов’язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії органів, структур, служб та осіб, що беруть участь у процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Облік, аналіз та оцінка показників спрямовані відповідно до одержаної інформації на розробку та прийняття управлінських рішень. Суть цієї функції полягає у системному обліку показників стану того параметру, який поставлено за мету діяльності системи управління (рівень життя, захворюваності, травматизму, стану середовища тощо), в аналізі отриманих даних та узагальненні причин невиконання запланованих заходів.

Контроль забезпечує дійове управління системою. Система управління може надійно функціонувати лише за наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об’єкта управління. У СУБЖД контролю підлягають виконання рішень, прийнятих суб’єктом управління, реалізація заходів, передбачених відповідною програмою, здійснення відповідними структурами, службами, посадовими особами і виконавцями своїх обов’язків, використання коштів, що виділяються на втілення в життя програми.

Фінансування та стимулювання передбачає створення відповідних фондів на реалізацію запланованих програм, моральні та матеріальні заохочення. Ця функція передбачає також і покарання за невиконання покладених на виконавців зобов’язань.

Підставою для розробки системи управління є:

- законодавство України, яке формує правові відносини у сфері безпеки життєдіяльності;

- національна програма України з питань поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- концепція організації робіт з профілактики невиробничого травматизму;

- рекомендації Українських конференцій з охорони праці;

- існуючі недоліки у функціональному забезпеченні управління охороною праці в рамках регіону.

Структура і зміст складових частин, що визначають систему управління безпекою життєдіяльності включають:

- терміни та визначення;

- цілі і завдання;

- формування зовнішніх та внутрішніх зв’язків;

- встановлення складових частин системи;

- встановлення участі в підсистемі кожного його елементу;

- кінцевий продукт роботи системи;

- самозахист системи.