1.5. Сфери забезпечення життєдіяльності

Структура життєдіяльності, як складної системи, включає до свого складу людину (населення), природне та штучне середовище мешкання та сферу діяльності людей. Вона відноситься до складних глобальних структур СЛД (середовище-людина-діяльність).

Концепція освіти з напряму “Безпека життя і діяльності людини” акцентує увагу на наступному: “У зв’язку з необмеженою кількістю чинників, що впливають на безпеку людини, зміною їх чисельності та сили впливу, обмеженістю людського знання, можливостей зовнішніх систем захисту людей щодо досягнення абсолютної безпеки є нереальним завданням. Стратегічним принципом вирішення цієї проблеми має бути принцип управління безпекою як складової якості життя та принцип допустимого ризику”.

Життєдіяльність - це складна система, яка здатна забезпечити та підтримати в середовищі проживання (життєдіяльності) визначені умови життя та всі види діяльності людей.

Поняття “життєдіяльність” включає два смислових терміна:

“життя” - одна із форм існування матерії, яка закономірно виникає та протікає при певних умовах навколишнього середовища. Характерними ознаками життя є: обмін речовин, здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції складу та функцій, руху, пристосуванню. Термін “життя” притаманний людям.

Діяльність - специфічна форма активного відношення людини до навколишнього світу, змістом якої є його доцільна зміна і перетворення. Всяка діяльність включає в себе мету, засіб, результат і сам процес діяльності. Форми діяльності різнобічні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні, духовні процеси, що відбуваються в побуті, громадській, культурній, трудовій, науковій, навчальній та інших сферах життя.

Синонімом слова “Діяльність” є поняття “Праця”. Тому “Діяльність” включає ланцюг діяльності, засоби (або практику), процес взаємодії “людина – машина”, результат праці.

Основу діяльності людей складають засоби виробництва - важливий компонент штучного середовища мешкання. Життя та діяльність взаємозв’язані, взаємозалежні і взаємообумовлюють один одного.

Основою життєдіяльності є фактори та параметри навколишнього середовища (сонце, повітря, вода, ґрунт, біосфера) і штучного середовища мешкання (житлові та виробничі будинки, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи забезпечення енергоресурсами, продуктами харчування та багато іншого, що здійснено руками людини для забезпечення життя людини).

Отже, як життя, так і діяльність людей поза умовами середовища мешкання неможливі.

До категорії систем, які забезпечують життєдіяльність, можна віднести комплекс правових та юридичних умов (правові норми захисту особи, право на працю, освіту, медичне забезпечення та ін.) та системи захисту (захист навколишнього середовища, штучного середовища мешкання, захист правопорядку, оборону, соціально-економічний захист, захист життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій). Захисні системи прагнуть не допустити дії вражаючих факторів надзвичайних ситуацій на життєдіяльність людей.

Виходячи з розглянутої структури можна зробити наступне визначенням життєдіяльності: “Життєдіяльність” – це складна система, яка здатна забезпечувати та підтримувати в середовищі мешкання визначені умови життя та всі види діяльності людей.

До категорії факторів, які забезпечують безпеку життєдіяльності варто віднести екологічні, фізіологічні, медичні, виробничо-побутові, культурно-художні, юридичні, правові та ін., при яких забезпечується підтримання повноцінного життя та діяльності людей в будь-якому регіоні нашої планети. В випадку коли зруйновані основні принципи та засоби забезпечення життєдіяльності і виникає надзвичайна ситуація.

Життєдіяльності притаманні такі ознаки:

1. Це складне матеріальне середовище, основу якого складають: люди, засоби праці, результати праці та середовище мешкання. Взаємодія та взаємозв’язок між цими компонентами здійснюються за допомогою, як специфічної форми, праці.

2. Це суворо впорядкована система по меті, місцю, часу та характеру вирішуваних завдань. (Мета - максимальне вдосконалення всіх вимог та забезпечення прогресу розвитку суспільства; місце - життя та діяльність людей прив’язані до визначених населених пунктів, міст, регіонів, країн, континентів; регламентована за часом - тривалість робочої зміни, робота в денний та нічний час, сезонні роботи; характер вирішуваних завдань визначається дотриманням вимог по виготовленню тієї чи іншої продукції).

3. Взаємозв’язок та взаємозалежність від навколишнього середовища та штучного мешкання. Життєдіяльність дійсно впливає на навколишнє середовище, постійно погіршуючи його параметри та створюючи умови для виникнення надзвичайних ситуацій екологічного характеру.

4. Безперервний динамічний розвиток та вдосконалення (приклад розвитку населення Землі), саморегулювання та самоуправління, гнучке пристосування до змінених умов навколишнього середовища (змінюються умови діяльності, види та форми праці та ін.).

5. Наявність різних катаклізм (природних, виробничих, соціально-побутових, військових та ін.). Катаклізми - постійні супутники життєдіяльності.

6. Необхідність захисту своїх життєвих інтересів.

7. Система матеріального споживання та матеріальних витрат свого функціонування (система забруднення навколишнього середовища).

Вказані ознаки свідчать, що при окремих умовах (стихійне лихо, аварія, катастрофи та ін.) може виникнути не тільки порушення цілі, завдань функціональної структури життєдіяльності, але й повне або часткове її руйнування, або обмеження, послаблення зв’язків з навколишнім середовищем та ряд інших негативних наслідків.

Праця і загалом життєдіяльність людства мають міжгалузеву основу і спрямовані на створення матеріальних, побутових і духовних благ суспільства, на розвиток науково-технічного прогресу, на захист накопичених цінностей державного і особистого походження. Кожна людина в міру своїх здібностей, можливостей і здоров’я робить професійний внесок у конкретну галузь, складовою якої є підприємства, установи, організації, фірми та інші підрозділи різних форм діяльності і власності.

Багатогранність діяльності людини визначає, що її безпека проявляється в індивідуальній і колективній сферах життєдіяльності, бо вона розробляє правила поведінки людини, як члена суспільства так і жителя планети Земля; рекомендації по запобіганню негативного впливу на навколишнє середовище та виникнення надзвичайних ситуацій.

Безпека в індивідуальній сфері поділяється на: особисту; у побуті; на виробництві і жителя Землі. У цій сфері безпека має двонаправлений характер:

безпека по відношенню до людини (пряма безпека);

безпека результатів діяльності людини (непряма безпека, яка реалізується через вплив результатів її діяльності на оточуюче середовище, в тому числі, предметне).

Втрати людських і матеріальних ресурсів в побуті, на виробництві під час техногенних і природних надзвичайних ситуацій є результатом взаємодії людини, технічних засобів і оточуючого середовища. Ці втрати спостерігаються як постійно, внаслідок недосконалої технології та поступового зносу відповідних ресурсів, так і епізодично - внаслідок нещасних випадків з людьми, аварій або катастроф.

Колективна сфера безпеки включає: сім’ю; організацію; державу; планету (людство в цілому). В цій сфері безпека особи розглядається як результат підтримки безпеки людини всією взаємоузгодженою системою.

Характерною рисою сучасного часу є те, що створюється багато нових підприємств. Для кожного підприємства набір складових частин безпеки буде свій. Він визначається характером і специфікою виробництва. Але в любому випадку ми можемо констатувати, що безпека підприємства визначається безпекою працівників, виробничих приміщень, технічного обладнання, комерційної інформації, станом пожежної безпеки, доступом до банку даних сторонніх людей тощо. В кінцевому варіанті це одна із умов стабільної роботи підприємства.

Рівень безпеки людини у міру розвитку цивілізації постійно зростає. Людство перемогло епідемії холери, віспи, чуми, тифу, поліомієліту. Середня тривалість життя людини у найрозвиненіших країнах світу становить майже 77 років і продовжує зростати.

Проте, розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, призвів до появи цілого ряду факторів небезпечного впливу на життєдіяльність людини.

Перш за все - надзвичайне зростання ступеня ризику травматизму та загибелі людей при взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, у транспорті, побуті.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, смертність від нещасних випадків у наш час займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років. Так, за статистичними даними, які наводилися на VI конгресі ергономічної асоціації (Вашингтон, 1976), в Англії в 1946 p. смертність від інфекційних захворювань у 2 рази перевищувала смертність від нещасних випадків. У 1961 році ситуація різко змінилася: загибель від нещасних випадків у 3 рази перевищила загибель від інфекційних захворювань.

На виробництві в США щороку гине майже 14 тисяч чоловік і отримують травми 2,3 мільйони осіб. На транспорті гине близько 45 тисяч осіб і понад 2 мільйони стають інвалідами. А у взаємодії із сучасного складною побутовою технікою кожного року гине 27,5 тисячі людей і 4,2 мільйони залишаються інвалідами.

У цілому у світі, враховуючи усі нещасні випадки, пов’язані з використанням машин, обладнання, технічних пристроїв, кожного року страждає понад 10 мільйонів чоловік, а близько 500 тисяч - гине.

В Україні в 1997 році лише у побутових умовах загинуло 72437 осіб, в 1996 році число загиблих становило 66007, зростання кількості загиблих становить близько 10 % за рік (понад 6 тисяч).

Аналіз причин травматизму та загибелі людей показує, що вони часто зумовлені недбальством з боку людини, незнанням наслідків своєї діяльності, небезпечними факторами виробництва та навколишнього середовища, а також конструктивними недоліками техніки, засобів відображення інформації, органів керування машинами та механізмами.

Світова статистика свідчить, що причиною більшості (60-80 %) нещасних випадків є невміння потерпілими передбачати, розпізнавати, на перший погляд приховану, небезпеку, а також невміння оцінювати ступінь ризику і узгоджувати його зі своїми можливостями.

По-друге, зростання числа випадків технологічних катастроф (аварії на АЕС, на хімічних та інших небезпечних виробництвах, транспортні нещасні випадки та ін.) зумовлене зниженням реальної надійності пристроїв, зроблених людиною, та помилками персоналу під час їх експлуатації. З’явився страх втратити контроль над технікою.

Досить згадати Чорнобиль, загибель теплохода “Адмірал Нахімов”, вибухи на залізниці у Арзамасі та Свердловську, катастрофу на перегоні Челябінськ-Уфа, попадання в басейн р. Тиса ціанідів, внаслідок їх виливу під час аварії на одному із підприємств Румунії (2001 р). 3 грудня 1984 року на заводі “Юніон-карбайт” сталося витікання метилізоціаніту: загинуло 3750 осіб; 20 тисяч залишилось інвалідами; 200 тисяч отримали різні захворювання. 20 грудня 1988 року при зіткненні суден у протоці Таблас загинуло 5393 особи.

На підприємствах України сконцентровано багато потенційно небезпечних виробництв, котрі можуть вийти з під контролю людини, тобто існує можливість виникнення аварії. Історично так склалося, що на Україні сконцентрована значна кількість великопотужних промислових підприємств. Це привело до диспропорції в розвитку виробничих сил. Як наслідок, перевищення техногенного навантаження у 5-6 разів в порівнянні основними розвинутими країнами Європи. Практично кожен район на своїй території має потенційно небезпечні об’єкти - радіаційно, хімічно, пожежо- і вибухонебезпечні об’єкти.

Наприклад, на території Одеської області знаходиться 16 вибухонебезпечних об’єктів. На території Дніпропетровської, Черкаської, Львівської та інших областей розташована велика кількість підприємств, в технологічному процесі яких використовуються сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), котрі у випадку викиду а атмосферу або при потраплянні на поверхню землі в кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації, можуть спричинити шкідливу дію на людей, тварин, рослини. До найбільш поширених СДОР слід віднести аміак, хлор, кислоти. Наскільки значне поширення хлору і аміаку можна простежити на прикладі майже кожного районного центра. Так на водоочисних станціях для знезараження води використовується хлор, а в переробній промисловості (м’ясокомбінати, молокозаводи, птахофабрики) - аміак. На деяких підприємствах в технологічному процесі застосовуються радіоактивні речовини. Порушення правил експлуатації може призвести до викиду, витікання, розпилення радіоактивних речовин і відповідно до зараження місцевості.

Сьогодні людина постійно працює з технічними засобами. Як наслідок привикання до цих засобів людина забуває, що в певних умовах вони несуть в собі потенційну небезпеку. Це стає звичкою, що приводить до порушення правил техніки безпеки як на виробництві, так і в побуті.

Відбулися значні зміни у ставленні людини по ризику. Техніка так владно увійшла в ваше життя, що багато людей забуває про небезпеку для життя та здоров’я. Люди звикають порушувати правила техніки безпеки як на виробництві, так і в побуті.

Сучасне виробництво потребує зміни поглядів на роль та місце людини. Комп’ютеризація та роботизація виробництва, використання нових технологій та матеріалів суттєво змінюють характер виробничої діяльності людини. Ліквідується примітивна праця, яка вимагає виконання монотонних фізичних операцій та шаблонної розумової діяльності. Зростає потреба у творчій висококваліфікований праці, яка має інженерно-технічний характер.

У той же час складність та, як правило, високий рівень автоматизації технологічних процесів, збільшують відповідальність людей за функціонування технічних пристроїв, значно збільшують плату за помилки людини, допущені через обмежені здібності, знання чи недбальство. Сьогодні від технічно грамотної експлуатації, своєчасно прийнятого правильного рішення залежить безпека, здоров’я і навіть життя великої кількості людей, стан навколишнього середовища.

Тобто ми можемо констатувати, що “фактор людини” в сучасному виробництві постійно зростає. У процес виробництва все більше впроваджується обладнання, експлуатація якого потребує високої кваліфікації і творчого підходу обслуговуючого персоналу. Технічна грамотність і висока відповідальність людини в дотриманні встановлених правил експлуатації технічних засобів є визначальними в зниженні ризику виникнення техногенних аварій, травмування і загибелі людей.

На превеликий жаль на підприємствах є багато прикладів безвідповідального відношення працюючих до експлуатації технічних засобів, що визначає постійне зростання кількості загиблих і травмованих.

По-третє, істотне збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище від життєдіяльності людини досягло, з точки зору багатьох вчених, граничного рівня, що викликає загрозу існуванню людини як біологічного виду. Безглузде виробництво зброї, зростання кількості атомних електростанцій, великий економічний потенціал, урбанізація, гіпертрофований розвиток автомобільного транспорту, хімічних та шкідливих підприємств, інші антропогенні впливи істотно змінили якість води, повітря, та інших характеристик навколишнього природного середовища, зробили життя людини значно небезпечнішим.

Зростання кількості стихійних лих пов’язується з діяльністю людини. Потрібно замислитись над таким фактом: з 1960 по 1990 рік кількість стихійних лих на Землі зросла у 2 рази і продовжує зростати.

По-четверте, досягнення потенційної ефективності технічних систем неможливе з багатьох причин: неузгодженість рівня розвитку та підготовки людини з особливостями техніки; неузгодженість можливостей людини з параметрами обладнання, що особливо проявляється за умов дефіциту часу, інформації та дії зовнішніх факторів; низький рівень відповідальності людини за результати своїх дій; відсутність особистої зацікавленості у досягненні найвищих результатів.

Вирішення цих проблем потребує комплексного вивчення принципів взаємодії людини з технікою (машиною) та навколишнім середовищем. Потрібно змінити психологію людини та рівень її навчання до дій в складних, надзвичайних обставинах, які виникають внаслідок аварій, катастроф. Психологи зазначають, що сучасна людина більше боїться корови чи коня на пасовищі, ніж деталей машин, що швидко обертаються, чи автомобіля, який мчить назустріч. У той же час, опинившись у нестандартній ситуації, яка вимагає негайних та точних рішень, люди раптом стають безпорадними перед обставинами, неспроможними вирішувати найпростіші, але часто важливі для їх життя та здоров’я (і для оточуючих) проблеми.

Досягнувши значного прогресу в боротьбі з хворобами, у розвитку науки і техніки, людство ще не спроможне ефективно боротись з нещасними випадками та їх наслідками - травмами.

Переважно це зумовлено значними прогалинами у вихованні та освіті людини. Недоліки існуючої системи освіти та підготовки кадрів зумовлюють високі значення показників побутового та виробничого травматизму і смертність. Щоб зберегти життя і здоров’я, людина повинна знати про небезпеки у навколишньому середовищі, вміти їх виявляти, знати засоби захисту.