
- •1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Мета, значення і завдання безпеки життєдіяльності
- •1.2. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
- •1.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності
- •1.2.2. Система “людина — життєве середовище” та її компоненти
- •1.2.3. Рівні системи “людина - життєве середовище”
- •1.3. Основні положення дисципліни безпека життєдіяльності
- •1.4 Історія розвитку науки про безпеку життєдіяльності
- •1.5. Сфери забезпечення життєдіяльності
- •1.6. Проблеми, принципи і способи забезпечення життєдіяльності людини в сучасних умовах
- •1.6.1. Проблеми життєдіяльності
- •1.6.2. Принципи забезпечення життєдіяльності населення
- •1.6. 3. Способи забезпечення життєдіяльності населення
- •Іі. Небезпеки життєвого середовища
- •2 1.Небезпеки та їх класифікація
- •2.2. Характеристика небезпек
- •2.3. Класифікація джерел небезпек та чинників небезпек
- •2.4. Ризик та його види у сфері безпеки життєдіяльності
- •2.5. Управління ризиком
- •Ііі. Фізіологічні чинники забезпечення безпеки людини
- •3.1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт
- •3.2. Людина та її біологічні і соціальні ознаки
- •3.3. Діяльність людини
- •3.4. Фізіологічні особливості організму людини
- •3.4.1. Загальні поняття про фізіологічні системи та психіку людини
- •3.4.2. Структура і властивості сенсорної системи людини
- •3.4.3. Характеристика основних аналізаторів, що забезпечують безпеку життєдіяльності
- •3.5. Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- •3.6. Загальні уявлення про обмін речовин та енергії
- •3.7. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- •IV. Психологічні та соціальні основи забезпечення безпеки людини
- •4.1.Психологічні особливості людини
- •4.1.1. Психіка людини і безпека життєдіяльності
- •4.1.2. Психічні процеси
- •4.1.3. Психічні стани
- •4.1.4. Психічні властивості
- •4.2. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я
- •4.2.1. Основні визначення здоров’я
- •4.2.2. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
- •4.2.3. Вплив навколишнього природного середовища на здоров’я людей
- •4.3. Негативний вплив на людство антропогенних порушень біосфери
- •4.4. Забруднення харчової сировини й продуктів
- •4.5. Вплив забруднювальних речовин на організм людини
- •4.6. Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів
- •4.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення
- •4.8. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини
- •V. Середовище життєдіяльності людини як елемент системи «людина - життєве середовище»
- •5.1. Природне середовище
- •5.1.1. Значення природного середовища в життєдіяльності людини
- •5.1.2. Рівновага в природному середовищі
- •5.2. Техногенне середовище
- •5.2.1. Виробниче та побутове середовище
- •5.2.2. Значення людського чинника у безпеці життєдіяльності людини
- •5.3. Соціально-політичне середовище
- •5.4. Сучасне урбанізоване середовище
- •5.5. Основні небезпеки в урбанізованому середовищі
- •5.6. Небезпеки, що пов’язані з експлуатацією та утриманням житла
- •5.7. Особливі заходи безпеки в багатоповерхових будинках
- •5.8. Загальні правила користування і поведінки у приміщеннях багатоповерхових будинків
- •5.9. Безпека дорожнього руху в місті
- •VI. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори
- •6. 1. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів
- •6.2. Фізичні чинники небезпеки
- •6.2.2. Вібрація
- •6.2.3. Захист від електромагнітних полів і випромінювань
- •6.2.4. Захист від ультрафіолетових випромінювань
- •6.2.5. Захист від інфрачервоного випромінювання
- •6.2.6. Інфразвук
- •6.2.7. Ультразвук
- •6.2.8. Іонізуючі випромінювання
- •6.2.9. Захист при роботі з персональними комп’ютерами
- •6.2.10. Лазерне випромінювання
- •6.2.11. Електробезпека
- •6.3. Хімічні фактори небезпеки
- •6.4. Біологічні фактори небезпеки
- •6.5. Психологічні фактори небезпеки
- •VII. Дії при надзвичайних ситуаціях природного походження
- •7.1. Землетрус
- •7.2. Вулканізм
- •7.3. Зсуви та обвали
- •7.5. Каменепади
- •7.6. Сель
- •7.7. Снігові лавини
- •7.8. Хуртовина
- •7.9. Ожеледиця
- •7.10. Катастрофічне затоплення
- •7.11. Лісові та торф’яні пожежі
- •7.12. Метеорологічні стихійні явища
- •7.13. Урагани, шквали, смерчі, гроза
- •7.14. Посуха
- •7.15. Злива
- •7.16. Блискавка
- •Viіi. Соціально-політичні, комбіновані небезпеки
- •8.1. Загальні закономірності виникнення небезпек
- •8.2. Конфлікти
- •8.3. Соціальні і політичні небезпеки
- •8.5. Тероризм
- •8.6. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та насильство
- •8.7. Дії при екстремальних ситуаціях криміногенного характеру та способи їх уникнення
- •8.7.1. Небезпека у натовпі
- •8.7.2. Способи запобігання майнових злочинів
- •8.7.3. Рекомендації щодо забезпечення безпеки транспортних засобів:
- •8.7.4. Заходи застереження, які допоможуть вберегтись від насилля:
- •8.7.5. Основні рекомендації щодо забезпечення безпеки особистого майна
- •8.7.6. Психологія спілкування в конфліктних ситуаціях:
- •8.7.7. Рекомендації щодо забезпечення особистої фізичної безпеки:
- •8.7.8. Технічні засоби захисту широкого вжитку
- •8.7.9. Спеціальні засоби захисту
- •8.8. Комбіновані небезпеки
- •8.8.1. Природно-техногенні небезпеки
- •8.8.1.1 Кислотні дощі
- •8.8.1.2 Пилові бурі
- •8.8.1.3. Парниковий ефект
- •8.8.1.4. Порушення озонового шару
- •8.9. Природно-соціальні небезпеки
- •8.10. Соціально-техногенні небезпеки
- •Іх. Управління безпекою життєдіяльності
- •9.1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності
- •9.2. Цілі та завдання системи управління
- •9.3. Функції управління безпекою життєдіяльності
- •9.4. Управління бжд на глобальному рівні
- •9.5. Україна як суб’єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд
- •9.6. Управління , безпекою життєдіяльності в Україні
- •9.6.1. Основні засади державного управління безпекою життєдіяльності в Україні
- •9.6.2. Інформаційне забезпечення системи управління
- •9.6.3. Система державних органів управління і нагляду за безпекою життєдіяльності
- •9.6.4. Управління системою цивільного захисту
- •9.6.5. Управління цивільною обороною
- •9.7. Система управління безпекою життєдіяльності на підприємстві
- •9.8. Контроль та нагляд за безпекою життєдіяльності
- •Х. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •10.1. Надзвичайні ситуації та їх види
- •10.2. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
- •1) У режимі повсякденної діяльності:
- •2) У режимі підвищеної готовності:
- •3) У режимі діяльності за надзвичайної ситуації:
- •4) У режимі діяльності за надзвичайного стану здійснюються заходи відповідно із Законом України «Про надзвичайний стан».
- •10.3. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •10.4. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
- •10.5. Надання долікарської допомоги потерпілому
- •10.5.1. Загальні принципи надання долікарської допомоги
- •10.5.2. Надання долікарської допомоги при враженні діяльності мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності
- •10.5.3. Допомога при кровотечах та ушкодженнях м’яких тканин
- •10.5.4. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв’язок та при переломах кісток
- •10.5.5. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках
- •10.5.6. Допомога при отруєннях
- •10.5.7. Надання першої допомоги при утопленні
- •10.6. Особливості медичного забезпечення при виробничих аваріях, катастрофах та стихійних лихах
- •10.6.1. Медичне забезпечення при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах
- •10.6.2. Медичне забезпечення при затопленнях та повенях
- •10.6.3. Медичне забезпечення при землетрусах
- •10.6.4. Медична допомога при пожежах
- •10.6.5. Особливості медичної допомоги при виникненні епідеміологічного осередку
- •10.7 Засоби і заходи, спрямовані на запобігання негативній дії джерел небезпеки
- •Література
7.7. Снігові лавини
Снігові лавини – одна із найбільш грізних та підступних небезпек у горах. Це – раптовий зсув великих мас снігу зі стрімких гірських схилів Внаслідок порушення сталості снігу.
Умови виникнення. Виникають лавини при:
– достатній кількості снігу в будь-яку пору року на схилах різної стрімкості;
– порушенні стійкості снігу внаслідок різких змін погоди;
– сильних снігопадах, хуртовинах – коли сила зціплення снігу, який щойно випав, з підстилаючою поверхнею незначні;
– відлизі – поява водного змащування між снігом та підстилаючою поверхнею;
– розпушенні нижнього шару снігу через підвищення температури в його товщі та випарування снігу в теплому горизонті.
Без зовнішніх причин сніг не почне рух по гірському схилу. З великою вірогідністю можна передбачити початок лавини якщо:
– йде сильний снігопад;
– на поверхню снігу падає дощ;
– температура повітря змінюється в ту чи іншу сторону під час снігопаду;
– сильна хуртовина в горах переносить сніг.
Часто причиною лавин є сонячне тепло, яке оплавляє кристали снігу і робить його нестійким на південних схилах гір. Землетрус силою 5-6 балів викликає потік сейсмічних лавин.
Найбільш лавинонебезпечні V-подібні долини, жолоби та схили під ними, а також відкриті круті схили, покриті товстим шаром снігу. Оптимальними умовами для лавин є засніжені схили стрімкістю від 30 до 40 градусів. Щоб лавина зійшла, тут потрібен або свіжий сніг в 30 см товщиною, або лежалий – не менше 70 см. Якщо схил крутіше 45 градусів, лавини сходять після кожного снігопаду.
Попередження небезпеки. Для того, щоб знизити ризик, треба уникати ділянок зі схилами в 30-40 градусів (особливо після снігу та дощу).
Але якщо не вдалося уникнути лавинонебезпечної зони, слід пам’ятати, що знаходячись у цій зоні, краще не шуміти, голосно не розмовляти. Для забезпечення безпеки треба постійно спостерігати за можливістю виникнення лавини. Якщо це сталося, то необхідно криком попередити інших відпочиваючих про лавинну небезпеку.
При виникненні лавини необхідно якнайшвидше покинути небезпечну зону.
Дії під час лавини. Побачивши чи почувши шум снігової лавини, що наближається, швидко зходять з її дороги, ховаючись за скелю, дерево, лягають на землю, захищають руками голову, притискують коліна до живота і дихають через одяг.
Якщо це не вдалося, необхідно встигнути скинути з себе рюкзак, відкинути лижні палки і по можливості лижі – все це, притиснуте снігом, не дозволить навіть ворухнутися. Необхідно викинути на поверхню лавини шарф, звичайно яскравого кольору, щоб по ньому могли відшукати.
Потрапивши у лавину, необхідно щільно закрити рот та ніс рукавицями, шарфом, коміром светру, – щоб у них не набився сніговий пил. Енергійно виконуючи руками й ногами плавальні рухи, постаратися утриматись на поверхні снігової маси (по можливості просуваючись до краю лавини).
Потрапивши під сніг, слід підігнути коліна до живота і зігнутими руками прикрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку. Одночасно треба віджимати сніг біля роту, щоб була можливість вільно дихати. Багато з тих хто потрапив під лавину задихаються – сніговий пил забиває рот та ніс.
Як тільки лавина зупинилась, необхідно відразу зробити все необхідне для звільнення з-під снігової маси. Якщо вибратись самостійно неможливо, потрібно в очікуванні допомоги зберігати спокій, економити сили та повітря, боротися зі сном. Слід запам’ятати, що трагедія тих, хто потрапив під лавину посилюється тим, що вони гарно чують все, що робиться на поверхні (наприклад, голоси рятівників), але покликати на допомогу не можуть – їх крику з-під снігу не чутно. Необхідно пам’ятати, що пошуки відбуваються і рятувальники прийдуть через деякий час.
Якщо вдалося уникнути неприємної зустрічі з лавиною, необхідно повернутись і подивитись назад. Якщо, хто-небудь із супутників потрапив у лавину, необхідно зафіксувати місце “зникнення” супутника під снігом, і по снігових грудках, які рухаються, від місця “зникнення”, до їх повної зупинки, запримітити “місце зупинки”. Як тільки рух снігу припинився, визначається найбільш можливе місце знаходження потерпілого і негайно приступають до його пошуку.
Знайшовши потерпілого, його відкопують. У першу чергу звільняють голову, щоб він міг вільно дихати. Потерпілому дають гарячий чай, при травмах вживають відповідні заходи.
Але крім снігових лавин існують і інші види лавин.
Земляні лавини виникають при землетрусах на схилах гір, які покриті дрібноуламковими осипами та іншими пухкими породами (пісок, глина, суглинки тощо). Кам’яно-земельні маси, які зміщуються в таких випадках, подібні сніговим лавинам, але на відміну від них складаються з пухких та подрібнених скельних порід.
Нерідко виникають змішані снігово-льодово-кам’яні лавини, коли обвалюється частина снігу та льоду. Вона залучає до руху уламкові відклади, які покривають гірські схили та днища річкових долин. Інколи скельні обвали в падінні подрібнюються на дрібні уламки та завершують свій шлях у вигляді кам’яних лавин.
Дії після сходження лавини:
– повідомляють, по можливості, про лихо органи місцевої влади найближчого населеного пункту, якщо опинилися поза зоною сходу лавини;
– зберігаючи спокій, заспокоюють дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті (лавини);
– вибравшись з-під лавинного снігу самостійно чи за допомогою рятувальників, обстежують власне тіло, звертаються до лікаря, навіть якщо вважають себе здоровим;
– допомагають, по можливості, постраждалим, викликають медичну допомогу тим, хто її потребує;
– допомагають, при потребі, рятувальникам у пошуку і рятуванні потерпілих;
– повідомляють родичів про свій стан та місцеперебування, не користуються довго телефоном;
– переконавшись, що житло не отримало ушкоджень, перевіряють візуально стан мереж електро-, газо– та водопостачання, не користуються відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикають їх до того часу, доки не буде впевненості, що немає витоку газу;
– тримаються подалі від будинків, стовпів електромереж, високих парканів;
– не поспішають з оглядом населеного пункту, не відвідують зон руйнувань, якщо там не потрібна допомога;
– дізнаються у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.