
- •1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Мета, значення і завдання безпеки життєдіяльності
- •1.2. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
- •1.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності
- •1.2.2. Система “людина — життєве середовище” та її компоненти
- •1.2.3. Рівні системи “людина - життєве середовище”
- •1.3. Основні положення дисципліни безпека життєдіяльності
- •1.4 Історія розвитку науки про безпеку життєдіяльності
- •1.5. Сфери забезпечення життєдіяльності
- •1.6. Проблеми, принципи і способи забезпечення життєдіяльності людини в сучасних умовах
- •1.6.1. Проблеми життєдіяльності
- •1.6.2. Принципи забезпечення життєдіяльності населення
- •1.6. 3. Способи забезпечення життєдіяльності населення
- •Іі. Небезпеки життєвого середовища
- •2 1.Небезпеки та їх класифікація
- •2.2. Характеристика небезпек
- •2.3. Класифікація джерел небезпек та чинників небезпек
- •2.4. Ризик та його види у сфері безпеки життєдіяльності
- •2.5. Управління ризиком
- •Ііі. Фізіологічні чинники забезпечення безпеки людини
- •3.1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт
- •3.2. Людина та її біологічні і соціальні ознаки
- •3.3. Діяльність людини
- •3.4. Фізіологічні особливості організму людини
- •3.4.1. Загальні поняття про фізіологічні системи та психіку людини
- •3.4.2. Структура і властивості сенсорної системи людини
- •3.4.3. Характеристика основних аналізаторів, що забезпечують безпеку життєдіяльності
- •3.5. Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- •3.6. Загальні уявлення про обмін речовин та енергії
- •3.7. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- •IV. Психологічні та соціальні основи забезпечення безпеки людини
- •4.1.Психологічні особливості людини
- •4.1.1. Психіка людини і безпека життєдіяльності
- •4.1.2. Психічні процеси
- •4.1.3. Психічні стани
- •4.1.4. Психічні властивості
- •4.2. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я
- •4.2.1. Основні визначення здоров’я
- •4.2.2. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
- •4.2.3. Вплив навколишнього природного середовища на здоров’я людей
- •4.3. Негативний вплив на людство антропогенних порушень біосфери
- •4.4. Забруднення харчової сировини й продуктів
- •4.5. Вплив забруднювальних речовин на організм людини
- •4.6. Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів
- •4.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення
- •4.8. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини
- •V. Середовище життєдіяльності людини як елемент системи «людина - життєве середовище»
- •5.1. Природне середовище
- •5.1.1. Значення природного середовища в життєдіяльності людини
- •5.1.2. Рівновага в природному середовищі
- •5.2. Техногенне середовище
- •5.2.1. Виробниче та побутове середовище
- •5.2.2. Значення людського чинника у безпеці життєдіяльності людини
- •5.3. Соціально-політичне середовище
- •5.4. Сучасне урбанізоване середовище
- •5.5. Основні небезпеки в урбанізованому середовищі
- •5.6. Небезпеки, що пов’язані з експлуатацією та утриманням житла
- •5.7. Особливі заходи безпеки в багатоповерхових будинках
- •5.8. Загальні правила користування і поведінки у приміщеннях багатоповерхових будинків
- •5.9. Безпека дорожнього руху в місті
- •VI. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори
- •6. 1. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів
- •6.2. Фізичні чинники небезпеки
- •6.2.2. Вібрація
- •6.2.3. Захист від електромагнітних полів і випромінювань
- •6.2.4. Захист від ультрафіолетових випромінювань
- •6.2.5. Захист від інфрачервоного випромінювання
- •6.2.6. Інфразвук
- •6.2.7. Ультразвук
- •6.2.8. Іонізуючі випромінювання
- •6.2.9. Захист при роботі з персональними комп’ютерами
- •6.2.10. Лазерне випромінювання
- •6.2.11. Електробезпека
- •6.3. Хімічні фактори небезпеки
- •6.4. Біологічні фактори небезпеки
- •6.5. Психологічні фактори небезпеки
- •VII. Дії при надзвичайних ситуаціях природного походження
- •7.1. Землетрус
- •7.2. Вулканізм
- •7.3. Зсуви та обвали
- •7.5. Каменепади
- •7.6. Сель
- •7.7. Снігові лавини
- •7.8. Хуртовина
- •7.9. Ожеледиця
- •7.10. Катастрофічне затоплення
- •7.11. Лісові та торф’яні пожежі
- •7.12. Метеорологічні стихійні явища
- •7.13. Урагани, шквали, смерчі, гроза
- •7.14. Посуха
- •7.15. Злива
- •7.16. Блискавка
- •Viіi. Соціально-політичні, комбіновані небезпеки
- •8.1. Загальні закономірності виникнення небезпек
- •8.2. Конфлікти
- •8.3. Соціальні і політичні небезпеки
- •8.5. Тероризм
- •8.6. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та насильство
- •8.7. Дії при екстремальних ситуаціях криміногенного характеру та способи їх уникнення
- •8.7.1. Небезпека у натовпі
- •8.7.2. Способи запобігання майнових злочинів
- •8.7.3. Рекомендації щодо забезпечення безпеки транспортних засобів:
- •8.7.4. Заходи застереження, які допоможуть вберегтись від насилля:
- •8.7.5. Основні рекомендації щодо забезпечення безпеки особистого майна
- •8.7.6. Психологія спілкування в конфліктних ситуаціях:
- •8.7.7. Рекомендації щодо забезпечення особистої фізичної безпеки:
- •8.7.8. Технічні засоби захисту широкого вжитку
- •8.7.9. Спеціальні засоби захисту
- •8.8. Комбіновані небезпеки
- •8.8.1. Природно-техногенні небезпеки
- •8.8.1.1 Кислотні дощі
- •8.8.1.2 Пилові бурі
- •8.8.1.3. Парниковий ефект
- •8.8.1.4. Порушення озонового шару
- •8.9. Природно-соціальні небезпеки
- •8.10. Соціально-техногенні небезпеки
- •Іх. Управління безпекою життєдіяльності
- •9.1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності
- •9.2. Цілі та завдання системи управління
- •9.3. Функції управління безпекою життєдіяльності
- •9.4. Управління бжд на глобальному рівні
- •9.5. Україна як суб’єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд
- •9.6. Управління , безпекою життєдіяльності в Україні
- •9.6.1. Основні засади державного управління безпекою життєдіяльності в Україні
- •9.6.2. Інформаційне забезпечення системи управління
- •9.6.3. Система державних органів управління і нагляду за безпекою життєдіяльності
- •9.6.4. Управління системою цивільного захисту
- •9.6.5. Управління цивільною обороною
- •9.7. Система управління безпекою життєдіяльності на підприємстві
- •9.8. Контроль та нагляд за безпекою життєдіяльності
- •Х. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •10.1. Надзвичайні ситуації та їх види
- •10.2. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
- •1) У режимі повсякденної діяльності:
- •2) У режимі підвищеної готовності:
- •3) У режимі діяльності за надзвичайної ситуації:
- •4) У режимі діяльності за надзвичайного стану здійснюються заходи відповідно із Законом України «Про надзвичайний стан».
- •10.3. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •10.4. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
- •10.5. Надання долікарської допомоги потерпілому
- •10.5.1. Загальні принципи надання долікарської допомоги
- •10.5.2. Надання долікарської допомоги при враженні діяльності мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності
- •10.5.3. Допомога при кровотечах та ушкодженнях м’яких тканин
- •10.5.4. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв’язок та при переломах кісток
- •10.5.5. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках
- •10.5.6. Допомога при отруєннях
- •10.5.7. Надання першої допомоги при утопленні
- •10.6. Особливості медичного забезпечення при виробничих аваріях, катастрофах та стихійних лихах
- •10.6.1. Медичне забезпечення при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах
- •10.6.2. Медичне забезпечення при затопленнях та повенях
- •10.6.3. Медичне забезпечення при землетрусах
- •10.6.4. Медична допомога при пожежах
- •10.6.5. Особливості медичної допомоги при виникненні епідеміологічного осередку
- •10.7 Засоби і заходи, спрямовані на запобігання негативній дії джерел небезпеки
- •Література
VII. Дії при надзвичайних ситуаціях природного походження
Надзвичайні ситуації природного походження можуть виникнути при: землетрусах; катастрофічному затопленні; внаслідок прориву плотини; зсувах грунту; сильному вітрі (ураган, смерч), снігопадах, хуртовині, ожеледиці, бурі та інших явищах природи, до яких можна віднести і лісові пожежі. Вони порушують нормальну життєдіяльність людей, руйнують і знищують матеріальні цінності, а іноді приводять до загибелі людей.
7.1. Землетрус
Землетрус – підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів в земній корі або верхній частині мантії Землі, які передаються на великі відстані у виді пружних коливань.
Попередити землетрус неможливо, але при оповіщенні про загрозу землетрусу чи появи його ознак слід діяти швидко, але спокійно, впевнено і без паніки.
Попередження небезпеки. В першу чергу, потрібно звертати увагу на такі ознаки близького землетрусу:
– неспокійна поведінка багатьох тварин перед грізними підземними поштовхами. Тривожно ревуть корови, рвуть вудила коні, украй нервовими стають кішки й собаки, змії виповзають зі своїх сховищ, миші залишають будинки;
– запах газу в районах, де раніше цього не відмічалось;
– спалахи у вигляді розсіяного світла зірниць;
– іскріння близько розташованих електричних проводів.
Кожен повинен свідомо і систематично планувати свої дії під час можливого землетрусу. Значно більше шансів зберегти спокій і здатність до розумних дій, якщо наперед продумати свої дії вдома, на роботі, в магазині, на вулиці, в автомобілі і в інших місцях перебування.
При можливості землетрусу необхідно:
– уважно слухати інформацію про обстановку та інструкції про порядок дій, не користуватись без потреби телефоном;
– зберігати спокій, попередити сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку;
– розказати дітям про дії під час землетрусу;
– дізнатись у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації, завчасно вирішити, де буде місце зустрічі родини у разі евакуації;
– одягнутись, взяти документи та найнеобхідніші речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик;
– від’єднати всі електроприлади від електромережі, вимкнути газ та систему нагрівання;
– завчасно намітити найбільш економний і безпечний шлях виходу з приміщення на випадок землетрусу;
– завчасно визначити найбільш безпечні місця у квартирі (внутрішні кути біля капітальних стін, прорізи внутрішніх дверей, столи, ліжка);
– навчити займати безпечне місце дітей, інших членів родини;
– не тримати без крайньої необхідності важкі речі на шафах і полицях;
– поставити на підлогу більш важкі та великі речі, закріпити речі, які можуть впасти і спричинити травми, не ставити ліжко біля вікна з великим склом;
– мати напоготові аптечку і навчитися володіти прийомами першої допомоги;
– прикріпити до стін книжкові шафи та інші важкі меблі, що можуть перекинутися;
– зберігати вогненебезпечні і отруйні матеріали в надійному місці, де вони б не розлилися;
– перевірити стан будинку, визначити заходи, необхідні для його укріплення.
Дії під час землетрусу. При відчутті струсу ґрунту або будівлі, реагувати негайно, пам’ятаючи, що найбільша небезпека походить від уламків, скла, важких предметів, які падають. Необхідно зберігати спокій і не піддаватися паніці. Від моменту, коли відчуються перші поштовхи, до коливань, які небезпечні для будівель, є 15-20 секунд. Виходячи з цього і потрібно діяти. Не бентежитись, якщо прийдеться заховатися під стіл. Залишатися спокійними і не робити нічого, що порушує спокій інших людей (наприклад, не кричати, не бігати).
При перебуванні на першому поверсі, потрібно негайно покинути будинок. Пам’ятаючи, що під час землетрусу 2-5-метрова зона навкруг будинків стає вкрай небезпечною. Зверху сиплються уламки черепиці, цегли, квіткові горщики, падають обірвані дроти тощо.
Перебуваючи на другому поверсі та вище необхідно зайняти найбільш безпечне місце. Це можуть бути пройоми капітальних внутрішніх стін, кутки, утворені внутрішніми капітальними стінами, по можливості сховатись під письмовий або обідній стіл.
Не вибігати з будинку під час землетрусу. Уламки, які падають поряд з будинком, становлять найбільшу небезпеку. Краще шукати порятунок в місці перебування, дочекавшись кінця землетрусу, а потім спокійно покинути приміщення, чи перейти в безпечне місце, якщо це необхідно.
Перебуваючи у висотній будівлі, не потрібно спішити пройти під час коливань до ліфтів чи сходів, щоб вибігти на вулицю. По-перше, зробити це не можливо, тому що сходи та коридори будуть заповнені людьми, які рятуються, а ліфти у більшості будуть пошкоджені. Крім того, сходові прогони і ліфти часто обвалюються під час землетрусу. Тому рятуватися потрібно в місцях перебування. Потрібно відкрити двері квартири, притулитись до внутрішньої капітальної стіни. Але ні в якому разі не залишатись посеред кімнати. Ні в якому разі не можна вибігати на балкон, якщо з нього не можна стрибнути на землю.
При перебуванні в сейсмонестійкій неукріпленій одно- чи двоповерховій цегляній будівлі, можливо, буде безпечнішим покинути будівлю, ніж залишитися в ній. Виходити з будівлі необхідно якомога швидше, остерігаючись частин цегляної кладки, дротів та інших небезпечних предметів.
Перечекавши першу серію поштовхів, можна вийти з будівлі.
Не потрібно стрибати з вікна без крайньої необхідності. Це може призвести до травм, навіть при повному збереженні цілості будівлі.
Перебуваючи на тротуарі поблизу висотної будівлі, необхідно ввійти в під’їзд, стати в дверний проріз чи відійти на відкрите місце, щоб уберегтися уламків, які падають.
Перебуваючи поза приміщенням, необхідно вийти на відкритий простір, подалі від будівель та ліній електропередач.
Перебуваючи в автомобілі, що рухається, можна зупинитись подалі від високих будівель, мостів, естакад. Відчинити двері і залишатись в машині до закінчення поштовхів.
Дії після землетрусу. Після землетрусу основним завданням стає порятунок людей та гасіння пожеж, які виникли, щоб вони не стали новим стихійним лихом, а тому необхідно:
– зберігати спокій, уважно оцінити обстановку;
– допомогти пораненим. Надати їм першу медичну допомогу, накрити ковдрою, щоб не допустити охолодження. Направити до них лікаря;
– не користуватись відкритим вогнем;
– виявити осередок пожежі, якщо можливо, погасити її;
– оглянути комунікації на предмет пошкодження. Перекрити газові вентилі, якщо є небезпека витікання. Визначити витікання газу за запахом, не користуючись для цього сірниками чи свічкою. Якщо є небезпека пошкодження проводки, відключити електрику. Якщо виявилось пошкодження водопровідних труб, перекрити воду;
– не користуватись автомобілями, крім випадків, коли це необхідно для забезпечення безпеки чи надання допомоги;
– не користуватись телефоном, крім як для виклику допомоги, повідомлень про серйозні пригоди, поранення чи злочини;
– обов’язково кип’ятити питну воду, вона може бути забруднена;
– не вирушати розглядати місцевість і не заходити в райони руйнувань, якщо тільки там не потрібна допомога. Необхідно уникати прибережної смуги, сейсмічні поштовхи можуть спричинити великі хвилі;
– якщо це можливо, не користуватись туалетом, не переконавшись, що каналізаційна мережа не пошкоджена;
– бути дуже обережними, проходячи повз ушкоджені будинки. Обвали можуть статися несподівано, крім того, є небезпека через витікання газу, ушкодження електромережі, розбите скло;
– ліквідувати пролиті небезпечні рідини (бензин, хімреактиви тощо) і попередити про них інших;
– старатись підтримувати і підбадьорювати дітей і тих, хто психологічно травмований тим, що відбувається. Не розповсюджувати слухів.
Потрапивши у завал перш за все необхідно спокійно оцінити обстановку. Якщо необхідно, надати самодопомогу: зупинити кров, накласти пов’язку тощо.
Надати допомогу тим, що поряд, допомогти їм заспокоїтися. Голосом або стуком установити зв’язок з людьми поза завалом.
Необхідно пам’ятати, допомога прийде, головне – дочекатися її, для цього необхідно економити сили. Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) більше як півмісяця.
Необхідно знайти людей, які не впали в стан депресії, об’єднатись з ними і негайно приступити до проведення пошуково-рятувальних робіт.
Встановити зв’язок з потерпілими. При отриманні від людей, що знаходяться в завалі, відповідних звукових сигналів, треба прагнути встановити з потерпілими двосторонній зв’язок шляхом періодичного перестукування, а якщо це можливо, то і забезпечити їм подачу свіжого повітря, води, медикаментів.
Способи діставання потерпілих з-під завалів, здебільшого, зводяться до розбирання завалів зверху вручну, якщо потерпілі знаходяться поблизу поверхні або завалені невеликими уламками. Уражених, які знаходяться в глибині завалів (під завалом), дістають через вузькі проходи (заввишки 0,7-0,9 м і завширшки 0,6-0,7 м), зроблені збоку завалу. Для прокладання проходів використовують пустоти і щілини, що виникли в завалі від падіння великих елементів будівель. Якщо прохід зробити неможливо або на це треба багато часу, то уражених, які знаходяться в глибині завалів, витягають, розбираючи завали зверху вручну.
Дістаючи уражених з-під уламків завалу, насамперед вивільняють голову і верхню частину тулуба. Якщо неможливо швидко витягти ураженого, йому, по змозі, надають першу медичну допомогу.
Для рятування людей з пошкоджених або палаючих будинків із зруйнованими виходами і сходами споруджують трапи, настил з дошок завтовшки не менш як 5 см з прибитими поперек дошок дерев’яними брусками на відстані 25-30 см один від одного, а також роблять прорізи в сусідні (суміжні) приміщення, які мають виходи.
У ряді випадків замість розбирання завалу доцільно пробити отвір в стіні чи пробити лаз-прохід.
У міру наближення до потерпілого зі шляху забирають все, що може завадити діставанню людини і нанести їй додаткові травми. Спочатку витягають великі уламки, потім дрібні. Предмети, що горять і тліють, повинні бути витягнуті з завалу і погашені для уникнення опіків, отруєння чадним газом. Надати першу медичну допомогу потерпілим.
Рятування потерпілих з верхніх поверхів напівзруйнованих будинків, коли немає безпосередньої загрози обвалу, проводять за допомогою приставних сходів, канатів, підвісних колисок, механічних сходів.
При рятуванні людей з пошкоджених будинків особливу увагу слід звертати на додержання заходів безпеки, оскільки інколи нестійкі конструкції будинків і споруд загрожуватимуть обвалом, будуть небезпекою не тільки для людей, що перебувають у завалі, але й особового складу формувань, які проводять рятувальні роботи. Тому обов’язковим є кріплення нестійких конструкцій.
Зруйновані або сильно пошкоджені внутрішні стовпи замінюють дерев’яними стояками. При виявленні в стовпах тріщин, що виникли при перевантаженні, слід поряд з ними поставити тимчасові міцні стояки з колод. Стояки ставлять під прогони перекриттів, що спираються на пошкоджені стовпи.
Нестійкі конструкції, падіння яких може викликати небажані наслідки, обвалюють. Для безпеки місце роботи огороджують. Конструкції, намічені до обвалювання, тимчасово укріплюють підкосами, розпірками, стояками.
Спорудження проходів і проїздів полягає в розчистці вулиць і магістралей від уламків при місцевих завалах і в забезпеченні руху по їх поверхні при суцільних завалах. Проїзди в завалах роблять завширшки 4 і 7-8 м. Проїзди завширшки 7-8 м роблять для двостороннього руху в основному по магістральних вулицях, що з’єднують центр міста з околицями і заміськими шляхами, а проїзди завширшки 4 м – для одностороннього руху; вони призначаються для руху з основних магістралей до ділянок або кварталів міста. На таких проїздах через кожні 150-200 м роблять роз’їзди завдовжки 15-20 м, використовуючи не завалені ділянки вулиць, перехресть і майданів.
Залежно від характеру, виду і висоти завалу проїзди роблять по завалу або розчищанням проїжджої частини в завалах. Якщо висота завалу не перевищує 0,8-1 м, проїзди роблять розчисткою проїжджої частини, а при висоті завалу більш як 1 м проїзди роблять по завалу.