6.5. Психологічні фактори небезпеки

Аналіз статистичних даних та висновки експертів у галузі безпеки життєдіяльності дозволяють стверджувати, що від 60 до 90% травм у побуті та на виробництві відбувається з вини потерпілих. Основні причини зниження безпеки діяльності людини - це низький рівень професійної підготовки з питань безпеки, недостатнє виховання, слабка настанова людини на дотримання вимог безпеки, допуск до небезпечних робіт осіб з підвищеним ризиком травматизму, перебування людей у стані втоми чи інших психічних станах.

Виділяють комплекс факторів, що збільшують індивідуальну схильність людини до небезпеки. Це особливості темпераменту, функціональні зміни в організмі, дефекти органів відчуття, незадоволення певним видом діяльності.

Несприятливий характер діяльності, значні фізичні та розумові зусилля, незручна робоча поза, високий темп праці, нервово-емоційні перевантаження, перенапруга слухових та зорових аналізаторів, несумісність робочого місця, засобів праці, антропометричних даних людини та інше призводять до підвищеної фізичної та нервової втоми, яка послаблює психіку, знижує швидкість та точність орієнтації, притуплює пильність та увагу, порушує сприйняття того, що відбувається. Це також сприяє травматизмові. Психічні процеси складають основу психічної діяльності, без них неможливе формування знань та надбання життєвого досвіду.

Працездатність людини залежить від рівня психічного напруження. Підвищення рівня психічного напруження істотно збільшує ефективність праці. Але існує критична межа активації, після якої результати праці знижуються аж до повної втрати працездатності. Існує два типи позамежного психологічного напруження: гальмовий та збудливий.

Гальмовий тип характеризується скутістю та сповільненістю рухів. Людина не здатна з колишньою продуктивністю виконувати професійні дії, знижується швидкість реакції, сповільнюється процес мислення, погіршується пам’ять, розпорошується увага та виникають інші негативні прояви, не властиві людині у спокійному стані.

Збудливий тип проявляє себе гіперактивністю, багатомовністю, тремтінням рук та голосу. Оператори здійснюють численні не продиктовані конкретною потребою дії. Вони перевіряють стан приладів, крутять регулятори і поправляють одяг, розтирають руки. У них з’являється дратівливість, запальність, невластива їм різкість, грубість, уразливість.

Позамежні форми психічного напруження часто лежать в основі помилкових дій та неправильної поведінки у складній ситуації, що може сприяти травматизму та аваріям. Серед особливих психічних станів, які мають істотне значення для безпеки життєдіяльності, психогенні зміни настрою та афектні стани, пов’язані з вживанням психічно активних засобів (стимуляторів, транквілізаторів, алкогольних напоїв).

Психогенні зміни настрою та афектні стани виникають під впливом психічних дій. Зниження настрою та апатія можуть тривати від кількох хвилин до одного-двох місяців. Погіршення настрою спостерігається внаслідок конфліктних ситуацій після загибелі близьких та в інших випадках. При цьому з’являється байдужість, млявість, загальна скутість, загальмованість, сповільнення темпу мислення. Погіршення настрою супроводжується погіршенням самоконтролю, що може стати причиною травматизму та збільшує ризик виникнення небезпечних ситуацій.

Афектні стани (афект - вибух емоцій) можуть виникнути внаслідок виробничих невдач, під впливом образи. У стані афекту у людини розвивається емоційне звуження обсягу свідомості. Можуть спостерігатися різкі рухи, агресивні та руйнівні дії. Особи, схильні до афектних станів, належать до категорії з підвищеним ризиком травматизму та не повинні призначатися на посади з високою відповідальністю.

Використання психічно-активних засобів, включаючи алкоголь, збільшує ризик травматизму та знижує рівень безпеки діяльності.

Вживання легких стимуляторів (чай, кава) допомагає у боротьбі з сонливістю і може сприяти підвищенню працездатності на короткий період. Вживання ж активних стимуляторів на відповідальних роботах здатне викликати негативний ефект - погіршується самопочуття, зменшується швидкість реакції. Використання транквілізаторів, які діють заспокійливо та попереджають розвиток неврозів, може знижувати психічну активність, уповільнювати реакцію, викликати апатію та сонливість. Особливо потрібно підкреслити вплив на безпеку діяльності алкогольних напоїв. За різними даними, автомобільний травматизм у 40-60 % випадків пов’язаний з вживанням алкоголю. Встановлено, що 64 % смертельних випадків на виробництві викликано вживанням алкоголю.

Для безпеки праці особливе значення має післяалкогольна астенія (похмілля), яка не лише знижує працездатність, а й веде до загальмованості та притуплення відчуття обережності.

Таким чином, психологічні фактори небезпеки є одним із важливих чинників у галузі безпеки життєдіяльності людини.

Психологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактора психологічних небезпек, що не впливав би на людину. Кожен з цих факторів залежно від тривалості дії можна віднести до постійних чи тимчасових.

Психологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії слід вважати:

- вади органів відчуття (часткова втрата зору, слуху тощо);

- порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами вищих відділів нервової системи;

- дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);

- підвищена емоційність;

- відсутність мотивації до трудової діяльності, незадоволеність роботою, відсутність інтересу до роботи (незацікавленість в досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, тощо).

Серед інших чинників, які стійко підвищують імовірність наразитись на небезпеку необхідно назвати пагубну пристрасть до алкоголю, наркотиків, які негативно впливають на всі сфери психічного життя людини.

Психологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії є:

- недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання допустити помилку);

- необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й всього колективу);

Втома є досить значним чинником. Втома - це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини. Розрізняють фізіологічну та психічну втому. Втома є природним фізіологічним процесом, нормальним станом організму. З біологічної точки зору, втома - це тимчасове погіршення функціонального стану організму людини, яке проявляється у специфічних змінах фізіологічних функцій, у суб’єктивних відчуттях і зниженні працездатності. Вона є захисною реакцією організму, яка спрямована проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи.

Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов’язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження діяльності. Об’єктивним показником втоми є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.

Встановлено, що в перші дві години продуктивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні процеси в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступного дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

За наявності хронічної перевтоми:

погіршується продуктивність праці;

знижується опір організму до інфекції;

зростає лабільність показників серцево-судинної системи;

підвищуються сухожилкові рефлекси, пітливість;

часто зменшується маса тіла;

збільшується кількість помилок, брак у роботі.

Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий стан може призвести до загострення багатьох захворювань - серцево-судинних, ендокринних, бронхолегеневих, хронічних тощо.

Часто стан втоми супроводжується відчуттям стомленості - суб’єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі. Психічна втома виявляється наступними явищами:

- зниженням сприйняття подразників, в результаті чого окремі подразники людина взагалі не сприймає, а інші сприймає лише з певним запізненням;

- зниження здатності концентрувати увагу;

- сповільненням мислення, яке, окрім того, певною мірою втрачає критичність, гнучкість, широту;

- зниженням здатності до запам’ятовування, важче також згадувати вже відомі речі;

- змінами в емоційному стані, (виникають депресії або роздратування, втрата емоційної рівноваги);

- сповільненням сенсомоторних функцій, в результаті чого час реакції стомленої людини на зовнішнє подразнення збільшується, а рухи стають неточними.

Як правило, після відпочинку втома зникає.

Емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов’язані з побутом, сім’єю, друзями, керівництвом).

Напружений психічний стан, спричинений будь-якими емоційними потрясіннями тимчасово підвищує індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку. Так, після конфліктних ситуацій, сварок, сімейних чвар, у багатьох людей протягом кількох днів відзначається нестриманість, хвилювання, що негативно відбивається на таких психічних процесах, як увага, мислення, швидкість сенсомоторних реакцій.

Не лише неприємні переживання тимчасово знижують індивідуальну захищеність людини. Часті випадки, коли раптове почуття радості, яке виникло у людини робить її настільки неуважною, що спричинює нещасний випадок. До аналогічного результату може призвести і стан напруженого очікування.

Таким чином, психічні стани, що виникають внаслідок раптових емоційних впливів, підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку двояко: з одного боку людина стає тимчасово необережною через відповідний психічний стан; а з іншого - втрачає пильність і впевненість в рухах.