VI. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

6. 1. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів

Небезпечні та шкідливі фактори у відповідності до міждержавного стандарту поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних і шкідливих факторів відносяться: рухомі елементи машин і механізмів; вироби, що переміщаються; матеріали; заготовки; руйнування конструкцій; надлишкова запиленість і загазованість повітря в робочій зоні; невідповідна температура поверхні обладнання; підвищена або понижена температура повітря в робочій зоні; підвищений рівень шуму, вібрацій, ультразвуку, інфразвукових коливань; підвищений або понижений барометричний тиск; підвищена або понижена відносна вологість; рух, іонізація повітря; підвищений рівень статичної електрики, електромагнітних коливань, відсутність або недостатнє природне освітлення; недостатня штучна освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; прямий та відбитий блиск; підвищена пульсація світлового потоку; підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації; гострі краї, жорсткість поверхні деталей, інструментів та обладнання; розташування робочих місць на значній висоті відносно землі; невагомість.

До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, впливаючі на репродуктивну функцію. За шляхом проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що проникають через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, слизові оболонки і поверхні тіла людини.

До біологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби) і продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослинні і тваринні).

До психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться фізичні (статичні і динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційне перенавантаження).

До окремої групи відносять психологічні фактори небезпеки, які за походженням можуть бути постійної чи тимчасової дії.

Перелічені шкідливі фактори можуть викликати у працюючих такі професійні хвороби, як пилові бронхіти, пневмоконіози, вібраційну хворобу, захворювання нервової системи та ін. Крім того, несприятливе виробниче середовище може впливати на здоров’я майбутніх поколінь людей.

Носіями небезпечних та шкідливих факторів є предмети праці, засоби виробництва, продукти праці, енергія, природнокліматичне середовище, флора, фауна, люди, навколишнє середовище.

Небезпечні та шкідливі фактори характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на людину, імовірністю появи, розмірами зони дії.

6.2. Фізичні чинники небезпеки

6.2.1. Шум

Шум – сукупність звуків різної інтенсивності і частоти, що виникають внаслідок коливальних процесів і безладно змінюється протягом часу. Джерелом шуму може бути тіло, що коливається.

Будь-які механічні коливання у діапазоні частот 20-200 Гц сприймаються органом слуху людини як звук. Найбільша гострота слуху спостерігається у віці 15-20 років. Люди середнього віку звичайно сприймають звуки на частотах до 13-15 Гц, більш похилого – до 10 кГц.

За часовими характеристиками відрізняють шуми постійні і непостійні. Непостійні шуми, в свою чергу, діляться на перервні, коливальні у часі та імпульсні.

Гучні звуки, шум, стрілянина з гармат, гуркіт танків і літаків і навіть музика на рок-концертах сприймаються не тільки слуховими органами, а й шкірою, серцем, органами дихання. Вони збуджують людину, є причиною виділення в її кров великої кількості гормонів (адреналіну), тим самим сприяють виникненню почуття страху і небезпеки. Молодь витримує шум більш інтенсивний, ніж люди віком більше 30-40 років. Проте згодом, як свідчить статистика, усі молоді люди, що надмірно захоплювалися гучною музикою мали ушкодження органів слуху, хвору нервову систему та інші захворювання.

Шум може впливати і позитивно (шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою спокійна симфонічна або блюзова музика).

Шум є носієм важливої інформації. Автомобіліст уважно прислухається до звуків, які видає мотор, шасі, інші частини автомобіля, що рухається, бо будь-який сторонній шум може попередити аварію. За допомогою шуму, спричиненого рухом кораблів та підводних човнів, їх виявляють і пеленгують. Шум відіграє велику роль в акустиці, радіотехніці, радіоастрономії і навіть медицині.

Під впливом шуму зменшується швидкість розв’язання розумових задач, прискорюється втома людини, що призводить до зниження працездатності, збільшення кількості похибок, до зменшення уваги і реакції на подразники, команди, наприклад, на звукові і світлові попереджувальні сигнали, що може призвести до нещасних випадків. Шум може бути причиною нервових розладів, серцево-судинних захворювань і глухоти. Шум викликає головний біль, дратівливість, швидку втому, часткову або повну втрату слуху, зменшення секреції шлунку, порушення периферійного кровообігу, за рахунок звуження капілярів шкіряного покрову і слизових оболонок, підвищення артеріального тиску. Психічні реакції на шум з’являються при рівні звуку 30 дБ. Зниження гостроти слуху може виникнути вже через 5 років роботи при інтенсивності шуму 85 дБ. Шум уповільнює ріст, особливо молодого організму.

Особливо шкідливі шуми високої частоти: дзвінкі, шиплячі і свистячі. Вплив шумів залежить від сили тривалості і регулярності дії. Погано впливають на здоров’я людей звуки великої сили, переривисті, а також непереривисті, але монотонні.

Під впливом сильного шуму притуплюється гострота зору, з’являється головний біль і запаморочення голови, змінюються ритми дихання і серцевої діяльності, підвищується внутрішньо-черепний та кров’яний тиск, порушується процес харчотравлення, відбувається зміна об’єму внутрішніх органів.

При одночасній дії інших шкідливих факторів (отруйні речовини, поганий мікроклімат, вібрація) шкідлива дія шуму на організм посилюється. Найбільш боляче сприймається непостійний шум (особливо імпульсний).

Гранична норма шуму складає 85 дБ, проте, шумовий фактор при такому рівні гнітюче впливає на спадковість. Інтенсивний шум, що постійно діє на органи слуху, може призвести до професійного захворювання – постійної втрати слуху.

В приміщеннях конструкторських бюро, обчислювальних машин, лабораторій обробки експериментальних даних, де передбачається творча діяльність, підвищена увага, зосередженість, слуховий контроль та ін. рівні шуму обмежуються 50 дБ. У приміщеннях управління, робочих кімнатах допускаються рівні шуму до 60 дБ.

В приміщеннях і ділянках точного складання, машинописних бюро, в кабінах спостереження із мовним зв’язком по телефону рівень шуму обмежується 65 дБ.

Захист від шуму здійснюється як колективними засобами і методами, так і індивідуальними. Колективними засобами і методами досягається зниження шуму в джерелах його виникнення та на шляхах поширення.

Боротьба з шумом через зменшення його в джерелі є найбільш раціональною. Це досягається застосуванням технологічних процесів та обладнання, які не створюють надмірного шуму. При цьому шумні технології замінюють менш шумними, ударні процеси замінюють безударними, пневматичне клепання – зварюванням або пресуванням, ковальські молоти або штампи – пресами, обрубування – різанням, зворотно-поступальний рух деталей – рівномірно обертаючим. Замість прямозубих шестерень використовують косозубі шевронні, що зменшує шум на 5 дБ. Усунення похибки зачеплень зменшує шум на 10 дБ. При використанні пластмаси для корпусів заміна сталевих кришок пластмасовими на малих швидкостях зменшує рівень шуму на 2-6 дБ, на високих на 7-15 дБ. Можна застосовувати чавун замість сталі, примусове змащування, балансування елементів, які обертаються, використовувати амортизатори і м’які прокладки.

Для захисту працюючих від прямого звуку застосовують акустичні екрани. Їх встановлюють між джерелом шуму і робочим місцем. Для зменшення шуму, який створюється системами впуску та випуску відпрацьованих газів двигунів внутрішнього згоряння, вентиляційними установками, компресорами та ін., застосовують глушники шуму, які встановлюються в повітре- та газопроводах.

При неможливості знизити рівень виробничого шуму нижче встановлених гігієнічних норм, застосовують протишумові засоби індивідуального захисту: навушники, що закривають раковину вуха ззовні; вкладиші, що закривають слуховий канал; шоломи і каски, а також костюми. Навушники (зовнішні протишуми) виготовляють із губчастої гуми, поролону, шкіри. Вони закривають всю вушну раковину, щільно прилягаючи до голови. Вони знижують шум на 5-35 дБ.