5.2.2. Значення людського чинника у безпеці життєдіяльності людини

Розвиток науки і техніки призводить до появи цілого комплексу нових небезпек, надмірного збільшення ступеня ризику травматизму і загибелі людей. Причинами зростання рівня небезпек є: ускладнення технологічного устаткування і процесів; зневажливе ставлення людини до своєї безпеки; зниження надійності приладів; помилки під час проектування й експлуатації; звикання до порушень вимог безпеки.

Аналіз обставин травматизму та загибелі людей доводить, що вони часто (60-80 %) обумовлені зневажливим ставленням людини до своєї безпеки, незнанням наслідків своєї діяльності, шкідливих факторів виробництва та середовища.

Зростання випадків технологічних катастроф (аварій на АЕС, хімічних та інших небезпечних виробництвах, транспорті і т. ін.) обумовлене зниженням реальної надійності приладів, виготовлених людиною, застарілим обладнанням та помилками під час їх експлуатації. З’явився страх втрати контролю над технологіями. Досить лише згадати Чорнобиль або загибель пароплава «Адмірал Нахімов», вибухи на залізниці в Арзамасі, аварії на шахтах, трагедію на аеродромі Скнилів м. Львів тощо.

Згідно з даними світової статистики головний винуватець цих подій є не техніка, а сама людина.

Вивчення причин аварій та катастроф, пов’язаних з неправильними діями людини або з її бездіяльністю в критичний момент, спричинили появу терміна «людський чинник», під яким розуміють небезпеку, зумовлену помилкою людини, а також потребу його досліджень.

Згідно з ДСТУ 3899-99 людський чинник - це інтегральна характеристика предметно-просторового середовища, яка зумовлена специфікою життєдіяльності людини (групи людей) і визначає вплив людини (групи людей) на функціонування соціотехнічної системи.

Людський чинник відіграє значну роль у безпеці життєдіяльності. Як свідчить практика, одним технічним шляхом проблема безпеки не розв’язується. Більше того, з вдосконаленням техніки, підвищенням її надійності та безпечності недоліки людського чинника стають вагомішими. Доведено, що складнішою стає ерготична система («людина - машина», «людина - життєве середовище», «людина - людина»), то дедалі більше безпека цієї системи залежить від людини, а сама вона (проектувальник, монтажник, оператор, керівник тощо) є найбільш ненадійною ланкою системи.

Дослідження, проведені в ряді галузей людської діяльності, передусім у таких, як авіація та ядерна енергетика, де помилка однієї людини створює загрозу життю сотень і тисяч осіб, може призвести до величезних матеріальних втрат, катастрофічно негативного впливу на навколишнє середовище, свідчать, що якими б рішучими не були спроби запобігти помилкам людини, цілком позбутися їх неможливо. Жодна людина не може весь час бездоганно виконувати свої функції.

Навіть за абсолютно однакових ситуацій, кожна окрема людина поводиться по-різному. Найважливіше значення для поведінки конкретної особи мають її індивідуальні якості, такі як: тип нервової системи; характер і темперамент; особливості мозкової діяльності і мислення; виховання та освіта; досвід і стан здоров’я.

Зазначені характеристики забезпечують швидкість, рівень та якість виконання необхідних дій, вони ж формують основні психологічні причини свідомого чи підсвідомого порушення людиною вимог безпеки.

У кожній людській дії можна виділити три складові: мотиваційну, орієнтаційну, виконавчу.

Порушення будь-якої з цих функціональних частин створює небезпеку.

Мотиваційна частина діяльності базується на бажаннях, прагненнях, інтересах людини, її ідеалах та переконаннях.

Порушення мотиваційної частини дії, з погляду безпеки, полягає в нехтуванні або небажанні виконувати певні дії чи операції, що гарантують безпеку. Причини цього можуть бути постійними, що викликані певними якостями людини (недооцінка небезпеки, схильність до ризику, негативне ставлення до вимог безпеки, неуважність), або тимчасовими (депресія, збудження, втома, алкогольне чи наркотичне сп’яніння).

Сучасне виробництво вимагає перегляду поглядів на роль і місце людини. Комп’ютеризація і роботизація виробництва, використання нових технологій і матеріалів помітно змінили господарську діяльність. Змінюється примітивна праця, яка передбачає виконання монотонних фізичних операцій, шаблонну розумову діяльність. Зростає потреба у творчій висококваліфікованій роботі, що має інтенсивно-технологічний характер. При цьому складність і, як правило, високий рівень автоматизації технологічних процесів підвищує відповідальність працівників за функціонування технологічних пристроїв, значно дорожче обходяться помилки людини через її обмежені можливості, брак знань і недбалість. Нині від технічно грамотної експлуатації, вчасно прийнятого, часто єдиного, правильного рішення залежать безпека, здоров’я і навіть життя великої кількості людей.

Повної безпеки технологічних систем неможливо досягти з багатьох причин: невідповідність рівня розвитку і підготовки людини потребам техніки; непогодженість можливостей людини і параметрів устаткування, що особливо виявляється за умов дефіциту часу, інформації і дії негативних фактів; недостатня відповідальність людини за наслідки своїх дій і здебільшого відсутність її особистої зацікавленості в досягненні найвищих результатів.

Головною причиною неможливості досягнення повної безпеки є сутність природи самої людини, основна відмінність якої від інших живих істот полягає у пізнавальній діяльності (пізнання світу). Людина завжди прагне пізнати невідоме, прагне літати як птах, плавати як риба і т. ін. Процес пізнання нескінченний, і тому цілком природно те, що воно супроводжується успіхами і невдачами, прийняттям правильних рішень і помилками. Проте ціна таких помилок через надзвичайно складний рівень техніки настільки висока, що дуже часто призводить до трагічних наслідків: великих аварій і катастроф. У такому разі на перший план виступають інші якості - мораль та моральність.