4.1.2. Психічні процеси

Психічні процеси породжуються діяльністю людини і впливають на її психічні стани, властивості та безпечну поведінку. До психічних процесів належать відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, увага тощо.

Відчуття - це основа знань людини про навколишній світ. Це відображення властивостей предметів і явищ, що виникають у людини за безпосередньої дії їх на її органи чуття. Відчуття має рефлекторний характер, фізіологічною основою якого є нервовий процес, що стимулюється дією того чи іншого подразника на адекватний аналізатор.

Відчуття діляться на: зорові, слухові, рухові, смакові, нюхові, температурні, вібраційні, тактильні, рівноваги, прискорення тощо. Вони відіграють значну роль у безпеці життєдіяльності людини.

Окремі відчуття впорядковуються і об’єднуються в цілісні образи предметів і явищ. Процес формування цих образів називається сприйняттям.

Сприйняття - це відображення у свідомості людини предметів як цілісних образів за їх безпосередньої дії на органи чуття. Цей процес залежить не тільки від інформації, що надходить від органів чуття, а й від настрою, очікувань, життєвого досвіду людини. Це активний процес, у якому задіяно минулий досвід, очікування, застереження, значущість для людини того, що вона сприймає. Інформація, що сприймає людина, накладається на ту, яка у неї вже є.

Сприйняття поділяються на види за кількома ознаками:

- за провідним аналізатором (зорове, слухове, дотикове тощо);

- за формою існування матерії (простір, час, рух);

- за активністю (сприйняття мимоволі і навмисне). Фізіологічною основою сприйняття є складна аналітико-синтетична діяльність всієї кори головного мозку.

За допомогою сприйняття людина спроможна своєчасно виявити небезпечну ситуацію і адекватно реагувати на неї. Особливе значення мають такі особливості сприйняття, як пороги зору та слуху, час реагування на небезпеки, надійність сприйняття в умовах дефіциту часу, сприйняття простору тощо.

Сприйняття взагалі та здібності щодо сприйняття інформації мають суттєве значення для реалізації інших психічних процесів, особливо – пам’яті.

Пам’ять - це система складних психічних процесів, за допомогою яких людина накопичує і зберігає у свідомості інформацію та відтворює її залежно від потреб. Процеси пам’яті складаються із запам’ятовування, зберігання, відтворення. Оскільки пам’ять потрібна в усіх видах життєдіяльності людини, то форми її прояву різноманітні.

Людська пам’ять утримує два види інформації: генетичну та набуту.

Генетична пам’ять зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції упродовж багатьох тисячоліть. Вона проявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається спадково.

Набута пам’ять зберігає інформацію, яку людина засвоює в процесі життя, - від народження до смерті. Така пам’ять реалізується в умовних рефлексах. Розрізняють такі види набутої пам’яті: рухову, образну, емоційну й символічну (словесну та логічну).

Рухова пам’ять - це пам’ять на позу, положення тіла, професійні та спортивні навички, життєві звички.

Зорова та слухова пам’ять є образною, коли інформація сприймається і фіксується через певні органи чуття.

Емоційна пам’ять визначає відтворення певного чуттєвого стану при повторному впливі тієї ситуації, в якій цей емоційний стан виник вперше.

Символічна пам’ять ділиться на словесну і логічну. Словесна пам’ять формується слідом за образною. Характерна риса її - точність відтворення. Особливості логічної пам’яті виявляються у запам’ятовуванні лише смислу тексту.

Набута пам’ять ділиться за формами на: миттєву, короткотривалу, проміжну і довготривалу.

Миттєва пам’ять - це форма збереження інформації впродовж 10-60 с. Таку інформацію не можна затримати в пам’яті, відтворити. Частина інформації із миттєвої пам’яті потрапляє до короткочасної, час збереження якої - кілька хвилин.

Інформація з короткотривалої пам’яті після певного перекодування потрапляє до проміжної пам’яті, де вона зберігається доти, доки не з’являється можливість перевести її на довготривале утримання. Час збереження інформації у проміжній пам’яті становить години. Процес очищення проміжної пам’яті відбувається переважно у сні й, можливо, саме цим визначаються його специфіка і призначення.

Обсяг довготривалої пам’яті практично не має обмежень, так само як час збереження в ній інформації. За потреби використання інформації із довготривалої пам’яті вона знову переводиться до короткотривалої.

Усі види пам’яті взаємопов’язані. Пам’ять характеризується обсягом, точністю відтворення і забуванням.

На розвиток якості пам’яті людини впливають її фізичний і психічний стани, тренованість, професія, вік. Пам’ять погіршується з віком. До 20-25 років пам’ять поліпшується і до 30-40 років залишається на тому самому рівні. Потім здатність запам’ятовувати й згадувати поступово йде на спад. Професійна пам’ять зберігається і в похилому віці.

Реалізація різних видів і форм пам’яті зумовлюється особливостями сприйняття інформації, потребами і мотивами, інтересами, вольовими зусиллями, застосуванням спеціальних прийомів, психофізичним станом організму.

Пам’ять є суттєвою характеристикою пізнавальних здібностей людини, але осягнути таємницю пізнання явищ навколишнього світу можливо лише завдяки мисленню.

Мислення - це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що спрямована на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв’язків між явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.

У процесі мислення, використовуючи дані відчуттів, сприйняття, уявлення, людина виходить за межі чуттєвого пізнання і пізнає такі явища зовнішнього світу та їх властивості, які безпосередньо не сприймаються.

Мислення спрямовується на вирішення певних завдань - від найпростіших, елементарних, до складних, що їх ставить саме життя. Вся розумова діяльність (судження, висновки, розуміння, формування понять) складається з таких розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція і конкретизація.

Аналіз - це мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

Синтез - мислене поєднання в одне ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

Узагальнення - виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об’єкта.

Абстракція - виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять.

Конкретизація - перехід від загального до часткового, зв’язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.

Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуаціях слід виділити такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішення, критичність, розсудливість.

Важливою і необхідною умовою безпечної життєдіяльності людини є увага. Увага супроводжує, спрямовує і організовує психічну діяльність людини. Завдяки механізму уваги людина аналізує та узагальнює швидше і точніше.

Увага посідає особливе місце не тільки з-поміж психічних процесів, а й серед усіх психічних явищ.

Увага - це спрямованість та зосередженість в свідомості на об’єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. Завдяки їй людина зосереджується на предметах, діях, не помічає побічних подразників; аналіз і узагальнення робить швидше і точніше; думки утримуються в свідомості доти, доки не буде досягнуто мети.

Увагу характеризують концентрація, стійкість, розподіл, переключення й обсяг.

Концентрація уваги - це стан свідомості, необхідний для того, щоб приступити до діяльності, зосередитися на завданні.

Стійкість уваги - це тривалість привертання її до одного й того самого об’єкта або завдання. Стійкість мимовільної уваги, що виникає без зусилля, сягає 2-3 с, довільна увага досягається вольовим зусиллям, послаблюється через 15 хв. напруження.

Розподіл уваги — це здатність людини одночасно концентрувати увагу на декількох об’єктах, що дає можливість виконувати одразу кілька дій.

Переключення уваги - це зворотний бік розподілу уваги. Вона вимірюється швидкістю переходу від одного виду діяльності до іншого. Погане переключення уваги призводить до неуважності.

Обсяг уваги - це кількість предметів або явищ, що їх людина утримує одночасно в своїй свідомості. Як правило, свідомість відбиває 7±2 предмети (магічне число «7»).

За всіх обставин управління увагою - це передумова ефективної життєдіяльності та безпеки людини.

У процесі життєдіяльності людині потрібна цілеспрямованість психічних процесів. Свідоме регулювання сприйняття, мислення, процесів пам’яті здійснюється волею людини.

Воля - це активний бік психічної діяльності, вона виявляється в свідомому регулюванні дій і вчинків, спрямованих на досягнення поставлених цілей і подолання труднощів. Основною особливістю вольової реакції є свідома мобілізація особистістю своїх психічних і фізіологічних можливостей. Подолання труднощів виступає необхідною умовою вольових дій. Вольова дія - це психічний процес, який є основою всякої цілеспрямованої діяльності.

Найбільш характерним проявом волі є поведінка людини в умовах ризику. Причиною ризикованої поведінки, яка передбачає включення волі, є розрахунок на виграш, очікувана величина якого перевищує рівень несприятливих наслідків у разі невдачі. Особливого значення в ризиковій діяльності мають особистісні характеристики людини - здібності, навички, вміння.