2.4. Ризик та його види у сфері безпеки життєдіяльності
Наслідком проявлення небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров’ю, природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.
У загальноприйнятих поняттях ризик розуміється, як деякий потенційний збиток або шкода, що може статися внаслідок тієї або іншої небажаної події. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Тобто ризик розмірна величина, що залежить від імовірності негативної (небажаної) події. Наприклад, для персоналу АЕС і населення, що проживає на території, яка зазнала радіоактивного забруднення, уражаючим фактором буде радіаційний вплив (опромінення), а одиницею його вимірювання - зіверт. Величина шкоди для підприємств, які використовують СДОР, пожежо- і вибухонебезпечних підприємств - це кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди - це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.
Інколи, оцінюючи той чи інший вид діяльності ми говоримо, що існує велика небезпека, а іноді - мала. Тому другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.
Ризик — імовірність того чи іншого випадку, коли людина може зазнати негативного впливу чинників природного чи техногенного походження, що призведе до втрати життя чи здоров’я окремої людини або групи людей. (Розрахунки ризику здебільшого ретроспективні, вони базуються на аналізі конкретного процесу чи явища, яке вже відбулося і статистично визначене.). Це оцінка небезпеки, усвідомлена можливість її існування. Ризик характеризує ймовірність виникнення небезпеки від будь-якого фактора.
Ризик - це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до її можливого теоретичного числа за певний період часу.
Якщо сказати більш коротко то ризик - це частота реалізації небезпеки.
Величину ризику (R) визначають як відношення кількості подій з небажаними наслідками, що вже сталися (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретний період часу:
R = n/N
Приведена формула дозволяє розрахувати величину загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику - максимальну кількість подій в конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів господарської діяльності і т. ін.
Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками в Україні. Відповідно до статистичних даних за 1998 рік в Україні загинуло у побутовій сфері 68,2 тис. чоловік. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті практично міг кожен із загального числа громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 50·106 чоловік. Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері в 1998 році складатиме:
З розглянутого прикладу випливає, що із кожного мільйона громадян, які проживали в Україні в побутовій сфері загинули у 1998 році 1364 людини.
Розглянемо ще один приклад.
У 2001 р. внаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП) в Україні загинуло 10 тис. чол. Отже, вірогідність (ризик) загинути від ДТП становить: 10 000 чол. (кількість загиблих): 50 млн чол. (кількість населення) = 2 • 10-4 чол.
Ризик є супутником будь-якої активної діяльності людини. При визначенні ризику використовують, як правило, такі методи:
а) інженерний - опирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову “дерева” небезпеки;
б) модельний - базується на побудові моделей впливу небезпек як на окрему людину так і на соціальні та професійні групи тощо;
в) експертний, за яким імовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів;
г) соціологічний (соціологічна оцінка) - базується на опитуванні населення та працівників.
Дані методи доцільно використовувати комплексно. Вище приведена формула - це визначення ризику за інженерним методом з використанням статистичних даних.
Існує низка ознак ризиків природних, соціальних, фінансових, бізнесових та інших, за якими їх можна класифікувати на окремі види. Розглянемо види ризиків, що стосуються сфери безпеки, життєдіяльності:
а) за масштабами розповсюдження розрізняють ризики стосовно окремої людини, групи людей, населення регіону, нації, всього людства;
б) з позицій доцільності ризик буває мотивованим (обґрунтованим) та немотивованим (необґрунтованим, безглуздим);
в) за волевиявленням поділяють ризики на добровільні та вимушені;
г) стосовно відношення до сфери людської діяльності розрізняють економічний, побутовий, виробничий, політичний, соціальний ризики та ризик в природокористуванні;
д) за ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, граничнодопустимий, надмірний.
Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він знаходиться в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку. Гранично допустимий ризик - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись незважаючи на очікуваний результат. Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який в переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.
На практиці досягти нульового рівня ризику неможливо. Тут треба мати на увазі, що підвищення рівня захисту (безпеки) від небезпеки автоматично підвищує загальну вартість виробництва. Досягнення нульового ризику може стати для людей соціальною трагедією (безробіттям), тобто зубожінням людей.
Знехтуваний ризик в теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного ризику, який сполучає в собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і являє собою деякий компроміс між рівнем безпеки і можливим її досягненням.
Величину прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї із них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень. Так, скорочення витрат на охорону навколишнього природного середовища на користь техногенної та соціальної сфер призведе до забруднення атмосфери, води, грунтів, що неминуче вплине на ріст захворюваності, погіршення умов проживання, якості харчів тощо. Разом з тим виділення недостатніх коштів на підтримання та розвиток техногенної сфери призведе до використання відсталих технологій, устаткування, зростання рівнів травматизму та професійних захворювань, до загального падіння рівнів виробництва. З іншого боку, зниження витрат в соціальній сфері безпосередньо впливає на життєвий рівень людей та підвищує ризик зубожіння суспільства, його криміналізації.
На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.
Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час. Прийнятий ризик - це нормований компроміс між рівнем безпеки та можливістю її досягнення.
У світовій практиці максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік.
Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.
Рівень прийнятого ризику вирішено рахувати в межах 10-7 – 10-6 (смертельних випадків люд-1•рік4), а величина 10-б є максимально прийнятим індивідуальним ризиком.
Абсолютна безпека не може бути гарантована жодному індивідууму незалежно від способу його життя. Просто людина щоденно уникає або виживає в умовах, які її оточують.
У нашій країні поняття прийнятного ризику поки що широко не використовується. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним - вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.
У випадках виробничих аварій та пожеж, з метою рятування людей доводиться йти на ризик. Обґрунтованість такого ризику пов’язана з необхідністю надання допомоги людям, що потерпіли, бажанням врятувати від руйнування цінне обладнання чи споруди господарства. Цей ризик є мотивованим (обґрунтованим).
Невиконання з боку робітників правил безпеки, технологічних процесів, використання засобів захисту і таке інше формують немотивований (необґрунтований, безглуздий) ризик, який, як правило, складає передумови виникнення травм і аварій у виробничій сфері.
У виробничих умовах розрізняють індивідуальний і колективний ризик.
Індивідуальний ризик – це ризик, який характеризує реалізацію небезпеки відповідного виду діяльності для конкретного індивідууму (конкретної особи).
Колективний ризик – це травмування чи загибель двох чи більше чоловік від впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів.
Прикладів індивідуального і колективного ризику багато.
Якщо рівень ризику падає до значення, менше ніж 10-6 смертей за рік, то середній індивідуум не виявляє стурбованості, як правило, не вживає особливих застережливих заходів. Тобто у повсякденному житті ми не боїмося загинути в результаті ураження блискавкою. У нашій країні поняття прийнятного ризику поки що широко не використовується.