2.3. Класифікація джерел небезпек та чинників небезпек

Відповідно до проведеного таксономування (класифікації) небезпек виділяють три групи джерел небезпеки: природні; техногенні і соціальні.

Природні джерела небезпеки - це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин).

Техногенні джерела небезпеки - це передусім небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти, що породжують як вище приведені небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов’язані з впливом на людину об’єктів матеріально-культурного середовища. Такою небезпекою, наприклад, можна вважати і виведену людьми породу собак – бультер’єр, яка небезпечна не лише для чужих людей, а навіть для свого господаря. До техногенних небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, п’янство, алкоголізм, злочинність тощо. Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

Серед джерел небезпеки можна виділити три групи факторів (чинників): природні, техногенні та соціальні. Останні дві групи можна представити як антропогенні.

Група факторів небезпеки, що належать до природної сфери характеризує несприятливий вплив на людину та всі інші живі організми природного середовища. До цієї групи відносяться кліматичні, ґрунтові, геоморфологічні, біотичні фактори.

Кліматичні фактори небезпеки залежать від надходження сонячної радіації до поверхні Землі, переміщення повітряних мас, коливання атмосферного тиску, розподілу тепла та вологи, які викликають різкі похолодання, потепління та настання спеки, проливні дощі, бурі, урагани, смерчі, шторми та ін.

Ґрунтові фактори небезпеки визначаються особливостями різних типів ґрунтів, можливостями виникнення ерозії, зсувів, обвалів, утворення ярів. Руйнування ґрунтів може створити загрозу для ведення сільськогосподарського виробництва, шляхів сполучення (особливо магістральних), водопостачання, житлових та виробничих будівель тощо.

Геоморфологічні фактори небезпеки викликані особливостями будови геологічних структур надр Землі, рельєфом, схильністю до землетрусів, вулканічної діяльності та ін. На території України сейсмонебезпечними районами є Карпати і Крим, зсувонебезпечними - гірські райони, береги річок, круті схили.

Біотичні фактори небезпеки враховують вплив на людину рослин, тварин, вірусів, мікробів. До них можна віднести загрозу здоров’ю та життю людини з боку хижих звірів, птахів, отруйних рослин та тварин, перенесення інфекцій комахами та хворими тваринами, а також опосередкований вплив живих організмів, наприклад, через хімічні виділення (екскременти) та залишки тварин, що не розклалися до кінця.

Практично кожна країна має природні осередки захворювання людей і тварин інфекційними хворобами. На території України це Крим і окремі райони південних областей. Захворювання на холеру в останні роки реєструвались в Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Донецькій і Луганській областях.

До групи факторів небезпеки в техногенній сфері відносяться технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні та психофізіологічні.

Технічні фактори небезпеки визначаються рівнем надійності та ступенем ергономічності устаткування, застосуванням в його конструкції захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування, досконалістю технологічних процесів, правильною послідовністю виконуваних операцій тощо.

Санітарно-гігієнічні фактори небезпеки виникають при підвищеному вмісті в повітрі робочих зон шкідливих речовин, недостатньому чи нераціональному освітленні, підвищеному рівні шуму, вібрації, незадовільних мікрокліматичних умовах, наявності різноманітних випромінювань вище допустимих значень, порушенні правил особистої гігієни та ін.

Організаційні фактори небезпеки характеризують структуру виробничих взаємозв’язків, систему правил, норм, інструкцій, стандартів стосовно виконання робіт, планово-попереджувального ремонту устаткування, організацію нагляду за небезпечними роботами, використанням устаткування, механізмів та інструменту за призначенням тощо.

Психофізіологічні фактори небезпеки визначаються втомою працівника через надмірну важкість і напруженість роботи, монотонність праці, хворобливим станом людини, її необережністю, неуважністю, недосвідченістю, невідповідністю психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі.

До групи факторів небезпеки в соціальній сфері відносяться державно-правові, етно-соціальні, інформаційні, психологічні.

Державно-правові фактори небезпеки обумовлені відсутністю або ж недостатньою проробкою законодавчо-правової бази, загальнообов’язкових норм поведінки, що встановлені чи санкціоновані державою, а також слабкою державною гарантією охорони правопорядку. Це призводить до зростання протиправних дій, тероризму, злочинності та криміналізації суспільства, виступів окремих верств суспільства на захист своїх прав.

Етно-соціальні фактори небезпеки залежать від особливостей побуту, звичаїв, культури, релігії етнічної спільності людей, що історично склалася. Недостатня увага, утиски, обмеження в проживанні та діяльності окремих народностей, націй можуть сприяти виникненню міжнаціональних конфліктів, що становлять небезпеку не лише для життя окремих людей, але й цілісності держави.

Інформаційні фактори небезпеки визначаються надмірним інформаційним тиском на суспільство, психологічними закономірностями створення, передачі та сприйняття інформації, а також ефектами, що виникають у суспільстві в результаті її розповсюдження. Ці фактори небезпеки почали проявлятись особливо сильно останнім часом, коли засоби масової інформації досягають високого рівня розвитку.

Психологічні фактори небезпеки проявляються в порушеннях правил поведінки і діяльності людей, а також їх психологічних характеристик під впливом технічних засобів, хімічних речовин та інших людей. Поява психічно неврівноважених людей, маніяків, терористів, сект, антисоіцальних угруповань створює небезпеку для нормальної життєдіяльності суспільства.

Вище розглянута класифікація дає можливість визначити звідки надходить потенційна небезпека. Наступна класифікація визначає характер впливу факторів небезпеки на людину.

Залежно від впливу на організм людини фактори небезпеки можуть чинити різноманітну дію:

психічну - переляк, страх, втома;

механічну – удар, стискування, розтягнення;

фізичну – (нагрівання, охолодження та ін.) тепло, холод, електричний струм, повітряний тиск, іонізуюче випромінювання;

хімічну в вигляді опіків та отруєнь - кислоти, луги, отрути;

біологічну – інфекційні та інвазійні хвороби (мікроорганізми), отруєння (рослини, тварини, мікроорганізми, змії, комахи).

Перераховані вище фактори підтверджують об’єктивні умови існування широкого спектру небезпек, різноманітних за походженням та сферою проявлення.

Крім того, слід враховувати чисто людські властивості і якості, від яких залежить безпека життєдіяльності. Це пам’ять, увага, мислення, ризик, обережність, воля, здібності, комунікабельність, сором’язливість, компетентність, моральна свідомість, темперамент, рефлекси.

Важливе місце в безпеці життєдіяльності належить якостям, які здобуті людиною внаслідок самоствердження. Це наступні якості: гордість, ревнощі, заздрість, помста, владолюбство, честолюбство. Ці якості можуть бути як корисними, так і небезпечними, що залежить від виховання і мети діяльності людини.