2 1.Небезпеки та їх класифікація

Історично так сталося, що розвиток людства багато в чому визначається науково-технічним прогресом, який пов’язаний з розробкою і впровадженням нових сучасних технологій матеріального виробництва. Ці технології направлені на задоволення потреб людини, які постійно зростають по мірі її виходу на нові рівні матеріального благополуччя. Нова техніка стає все складнішою і потужнішою, внаслідок чого зростає ризик аварій і катастроф. Якщо донедавна науково-технічний процес однозначно сприймався як запорука добробуту людства, то сьогодні через потужний антропогенний вплив на довкілля і загрозу порушення глобальної рівноваги ця думка дещо змінюється в зворотному напрямку.

Тобто як в житті окремої людини так і суспільства в цілому ми повинні виходити з певного балансу, що гарантує поступовий розвиток засобів виробництва і безпеку людини у всіх її формах.

Проте сучасний стан безпеки в Україні, у порівнянні з іншими країнами, незадовільний. Щорічно від різних нещасних випадків, природних катастроф та техногенних аварій гине від 50 до 85 тисяч осіб, витому числі 10-15 % з них припадає на дітей різного віку. Ступінь ризику отримати травму або загинути в Україні набагато вища ніж в країнах Центральної та Західної Європи. Так число випадків із смертельним результатом на 100 тисяч працюючих перевищує середньосвітові значення в 2 рази. Чисельність загиблих від нещасних випадків невиробничого характеру за період 1991-1998 роки у розрахунку на 100 тисяч чоловік у 3,7 рази перевищує показник для країн Європейського союзу, а рівні смертності серед населення працездатного віку в 3 рази вищі, ніж у розвинутих країнах світу. Чисельність загиблих від невиробничого травматизму в 51,6 разів вище (за даними у 1999 р.), чим від виробничого.

В основі безпеки життєдіяльності знаходиться поняття біологічної стабільності - здатності організму до адекватного відгуку на зовнішні дії.

Відомо, що людину оточують небезпеки. Людина гине внаслідок впливу небезпек. Тому людина є об’єктом захисту і стоїть у центрі уваги безпеки життєдіяльності. Для кращого розуміння суті питання дамо визначення поняття небезпека.

Небезпека - це явища, процеси і об’єкти та людські дії, які здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей як відразу, так і в майбутньому.

Небезпека - центральне поняття безпеки життєдіяльності. Небезпека властива всім системам, які мають енергію, хімічні, біологічні чи інші, несумісні з життєдіяльністю людини компоненти.

Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її по-своєму. Згідно з висновками експертів Організації Об’єднаних Націй, більшість людей пов’язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров’я, довкілля - основні проблеми безпечного самопочуття людини.

Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

а) рівня соціального і духовного розвитку особистості;

б) ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають на світосприйняття громадянина.

Небезпеки існують у пpocтopі й чaci і рeaлiзyютьcя у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а виникнувши, вони впливають на все матеріальне довкілля. Причинами, через які окремі об’єкти не страждають від певних небезпек або ж одні страждають більше, а інші менше, є властивості самих об’єктів.

Наприклад, куля, що вилетіла з дула, небезпечна для будь-якого живого чи неживого об’єкта, який знаходиться на траєкторії її польоту. Водночас, якщо людина чи тварина в такому разі може загинути, скло буде розбито, то в цегляній стіні це спричинить лише невелику вибоїну, а зіткнувшись з бронею, куля розплющиться, не завдавши такій перепоні шкоди.

Згідно з аксіомою про потенційну небезпеку будь-яка діяльність людини характеризується певною імовірністю прояву небезпеки, тобто абсолютної безпеки не існує, завжди є певний ризик. В процесі життєдіяльності людину постійно супроводжують ті чи інші небезпеки. Тому вивчення їх особливостей, умов прояву, наслідки впливу - одне з основних завдань безпеки життєдіяльності.

Класифікацією і систематизацією складних явищ, процесів, інформації і об’єктів, які здатні завдати шкоди, займається наука - таксономія. Класифікація небезпек проводиться для визначення мети і завдань безпеки життєдіяльності, більш глибокого пізнання природи небезпеки.

Але слід підкреслити, що на сьогодні чіткого поділу небезпек за відповідними характерними ознаками ще не існує, тому залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації. В загальному виді їх класифікують:

за походженням - небезпеки поділяються на природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані;

локалізацією - небезпеки, які пов’язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом;

наслідками - втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, смертельні випадки;

збитками - які можуть бути соціальними, технічними, екологічними тощо;

сферою проявлення - побутові, спортивні, дорожно-транспортні, виробничі, військові тощо;

часом проявлення - імпульсні і кумулятивні;

структурою - прості, складні і похідні;

характером впливу на людину - активні і пасивні. Останні активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, що наражається на гострі, ріжучі нерухомі елементи, ями, ухили, нерівності поверхні тощо.

Крім того, слід знати і таке визначення, як ідентифікація небезпек - знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

При ідентифікації небезпек виходять із принципу “все впливає на все”, тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе, а підлягати небезпеці також може все живе і неживе.

У безпеці життєдіяльності найбільш широко використовується класифікація небезпек за походженням. Як показано вище, згідно з такою класифікацією всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походженням належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину - природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального.

Коли говорять про такі небезпеки, як професійна захворюваність, професійний травматизм тощо, то мають на увазі не захворювання однієї особи, конкретний вид хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до зменшення продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруженості, підвищення загальної захворюваності населення, а інколи і до соціальних конфліктів, які вже у свою чергу є носіями різного роду небезпечних та шкідливих факторів.

Така класифікація небезпек майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.98 р. за № 1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на: НС техногенного, НС природного, НС соціально-політичного та НС воєнного характеру.

Крім того, з такою класифікацією добре узгоджується класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, яка встановлена ГОСТ-ом 12.0.003 - 74.