6. Найпоширеніші порушення слуху.

Глухота — повна втрата слуху одним або обома вухами. Вона може бути набутою чи вродженою. Набута глухота найчастіше є наслідком двостороннього отиту середнього вуха або важкого запалення внутрішнього вуха. Глухота може бути спричинена ураженнями слухових нервів (в результаті травм, впливу деяких антибіотиків), слухової зони кори великих півкуль.

Часто причиною глухоти є отосклероз — захворювання, за якого слухові кісточки (особливо стремінце) стають нерухомими. Вроджена глухота пов´язана з вродженим порушенням слуху, причинами якої можуть бути вірусні захворювання матері під час вагітності (краснуха, кір, грип), вживання алкоголю, наркотиків, куріння. Порушення слуху до моменту, формування мови, веде до глухонімоти. У таких дітей, незважаючи на цілісність мовного апарату, мова не розвивається.

Вродженої глухота може мати і спадковий характер. Зокрема, при синдромі Ашера - складному спадковому захворюванні, порушується не тільки слух, а й зір та функціонування вестибулярного апарату. Відомо, що синдром Ашера спричинений мутацією гена, який кодує синтез білку гармоніну. Цей білок має чимало функцій - як припускають забезпечує моторику ворсинок волоскових клітин, забезпечує правильних механізм передачі імпульсів у нейронах вуха та сітківки.

7. Функції та організація вестибулярної сенсорної системи.

Функція вестибулярної сенсорної системи полягає у забезпеченні мозку інформацією про положення голови у просторі, дію гравітації і сил, що викликають лінійні чи кутові прискорення. Така інформація необхідна для підтримання положення рівноваги (стійкого положення тіла в просторі), а також для орієнтування у просторі.

Вестибулярна система складається з периферичного відділу, представленого вестибулярним апаратом внутрішнього вуха, провідникового відділу – провідникові шляхи, перемикаючі центри - вестибулярні ядра довгастого мозку і таламуса, і центрального відділу - проекційна область кори великих півкуль в ділянці постцентральної звивини.

Адекватними подразниками вестибулярної системи є гравітація і сили, що надають тілу лінійного або кутового прискорення. Специфічна особливість вестибулярної системи полягає в тому, що хоча у роботу залучені ділянки кори, значна частина сенсорної інформації цієї системи використовується для автоматичної регуляції функцій без участі свідомості. Вестибулярна система взаємодіє із зоровою та сомато-сенсорною (м’язова чутливість) системами для забезпечення достовірності інформації про просторову орієнтацію організму.

Таким чином, органом рівноваги є вестибулярний апарат. Він утворений структурами внутрішнього вуха - присінком (структури перетинчастого лабіринту), півколовими каналами та рецепторними волосковими клітинами, розміщеними у цих структурах. Генерація імпульсів відбувається за механічного впливу на вирости волоскових клітин. Рецептори присінка сприймають вплив гравітації, а рецептори півколових каналів реагують на зміни швидкості, прискорення руху тіла горизонтальній площині та при обертальних рухах.

Вестибулярні рефлекси. Ядро присінково-завиткового нерва розташоване у довгастому мозку і має численні зв’язки із спинним мозком, мозочком, нервовими центрами, що регулюють роботу внутрішніх органів, ядрами окорухових нервів. Тому подразнення рецепторів вестибулярного апарату проявляється численними рефлекторними реакціями. При збільшенні тиску на волоскові клітини присінка (наприклад, при швидкому підніманні вгору) рефлекторно підвищується тонус згиначів кінцівок, тулуба, шиї. Зменшення тиску спричиняє підвищення тонусу розгиначів. За допомогою цих рефлексів зберігається рівновага тіла під час ходіння та бігу.

Збудження рецепторів півколових каналів за кутового прискорення спричиняє вимушені ритмічні рухи очних яблук і голови. Ця реакція є формою пристосування до зорової орієнтації в просторі під час швидких рухів.

При сильних подразненнях вестибулярного апарату виникають рефлекторні реакції, які погіршують загальний стан організму - закачування, «морська хвороба». У людини спостерігають м’язову слабість, запаморочення, нудоту.

Вікові особливості вестибулярного апарату. Вестибулярний апарат формується і дозріває раніше за інші сенсорні системи. Морфологічний розвиток усіх ланок апарату забезпечує прояв рефлекторних реакцій уже на четвертому місяці внутрішньоутробного розвитку. В цей час вестибулярний апарат має велике значення для розвитку нервової системи. Після народження вестибулярний апарат дитини має такі самі функціональні характеристики, як і у дорослих.