3. Особливості сприйняття звуку.

Таким чином, периферичним відділом слухової сенсорної системи є вухо – а точніше, механорецептори кортіївого органу. Сприйняття звуку здійснюється за таким механізмом:

Звукові хвилі концентруються вушною раковиною і спрямовуються у зовнішній слуховий прохід. Далі вони спричиняють коливальні рухи барабанної перетинки, які передаються слуховим кісточкам (при цьому сила коливань зростає). Від слухових кісточок, коливання передаються мембрані овального вікна, а далі перилімфі, ендолімфі, базальній мембрані завитка, і врешті кортіївому органу. Коливання сприймаються волосковими клітинами, де генерується нервовий імпульс.

Дані ці імпульси прямують структурами провідникового відділу слухової СС: від волоскових клітин вони передаються нейронам в спіральному вузлі завитки. Аксони цих нейронів утворюють слуховий нерв, який передає нервові імпульси у підкіркові центри слуху (ядра середнього мозку і та проміжного мозку). Аналіз, синтез і формування комплексних уявлень про звукові сигнали, які сприймаються правим та лівим вухом забезпечує центральний відділ слухової СС. Він представлений зонами верхньої скроневої звивини кори великих півкуль (проекційні поля 41, 42).

4. Розвиток слуху в дітей

Хоча слухова система новонароджених уже повністю сформована, під час перших років життя відбувається її функціональне удосконалення. У новонароджених слух розвинений слабо, проте цілком виразним сприйняття звуків у немовлят стає наприкінці 2-го - початку 3-го місяця життя. На другому місяці дитина якісно диференціює різні звуки, у 3-4 місяці розрізняє висоту звуку в межах від 1 до 4 октав, в 4-5 місяців звуки стають умовно-рефлекторними подразниками. До 1-2 років діти диференціюють майже всі звуки.

У дорослої людини поріг чутливості дорівнює 10-12 дБ, у дітей 6-9 років 17-24 дБ, у 10-12 років — 14-19 дБ. Найбільша гострота слуху досягається з настанням середнього і старшого шкільного віку. Низькі тони діти сприймають краще, ніж високі. У дітей верхня межа слуху – 22000 коливань за 1 сек. У людей похилого віку здатність сприймати звук не більш 15000-13000 коливань в 1 сек.

5. Профілактика порушень слуху у дітей різного віку.

Під час тривалої дії сильних звуків збудливість звукового аналізатора знижується, а під час тривалого перебування у тиші збудливість зростає, це явище називають адаптацією. 

Надмірний шум може значно знизити чутливість слухової СС, а у окремих випадках навіть призвести до втрати слуху. Крім того, постійний шум викликає психічні порушення. Розрізняють специфічну і неспецифічну дію шуму на організм людини. Специфічна дія виявляється у порушеннях слуху різного ступеня, неспецифічна — у різноманітних відхиленнях у діяльності ЦНС, розладах роботи вегетативних систем організму, які безпосередньо зі слухом не пов’язані (серцево-судинної, ендокринної, травної та ін.).

У дітей, підлітків та дорослих за впливу шуму інтенсивністю 90 дБ протягом години знижується збудливість клітин кори головного мозку, погіршуються координація рухів, гострота зору, стійкість ясного бачення, уповільнюються зорові та слухомоторні реакції. За впливу шуму близько 96 дБ спостерігаються різкі порушення динаміки роботи ЦНС, м´язової працездатності (витривалості, стомлюваності). Під впливом шуму інтенсивністю 120 дБ спостерігають астенічні і неврастенічних прояви. З´являються роздратованість, головний біль, безсоння, розлади ендокринної системи. Відбуваються зміни в серцево-судинній системі: порушується тонус судин і ритм серцевих скорочень, зростає або знижується артеріальний тиск.

На дітей надзвичайно негативний вплив (неспецифічний і специфічний) чинить шум у приміщеннях, де включені на повну гучність радіоприймачі, телевізори, магнітофони тощо.

Зміна функціонального стану слухової та інших СС спостерігається у дітей під впливом «шкільного» шуму, рівень інтенсивності якого в основних приміщеннях школи коливається від 40 до 110 дБ. У класі рівень інтенсивності шуму в середньому становить 50-80 дБ, під час перерв може досягати 95 дБ.

Зміни стають помітними під час впливу шуму, рівень якого становить 50-60 дБ. Зниження рівнів "шкільного" шуму і його несприятливого впливу на здоров´я учнів досягається завдяки низці комплексних заходів: будівельних, технічних і організаційних.

Так, важливе значення у зменшенні «шкільного» шуму має гігієнічно правильне розташування навчальних приміщень у будівлі школи. Майстерні, спортивні зали розміщуються на першому поверсі в окремому крилі або прибудові.

Гігієнічним стандартам, спрямованим на збереження слуху учнів і вчителів, мають відповідати розміри навчальних приміщень: довжина класної кімнати, не має перевищувати 8 м – така відстань є достатньою для чіткого сприйняття мови вчителя, навіть за умови, що учні сидять на останній парті. За першими і другими партами відводяться місця для учнів з послабленим слухом, оскільки мовлення сприймається від 2 до 4 м, а шепіт — від 0,5 до 1 м. Відновити функціональний стан слухового аналізатора і попередити зрушення в інших фізіологічних системах організму дітей допомагають невеликі перерви (10-15 хв.) та валеопаузи.