2. Аналіз платіжного балансу Іспанії

Таблиця 2.1

Платіжний баланс Іспанії у 2010 – 2012 рр.

Статті платіжного балансу	Обсяг, млн. дол.
	2010	2011	2012
1	2	3	4
Експорт послуг	19343	14675	17634
Капітальні трансферти Дебет	25 20	15 24	8 54
Акціонерний капітал	458	475	487
Портфельні інвестиції – активи	45	-8	20
Інші інвестиції пасиви	21457	21124	11222
Експорт товарів	45123	45124	48725
Оплата праці Дебет	7 124	9 154	14 351
Реінвестовані доходи	145	12	2
Імпорт послуг	14575	12045	45124
Інші інвестиційні доходи	12457	10451	41255
Інший капітал за кордоном	152	12	41
Поточні трансферти домашнього управління Дебет Кредит	31 124	45 255	45 124
Акціонерний капітал Іспанії	8451	3458	8541
Спеціальні права запозичення	-8	-15	48
Придбання не фінансових активів Дебет	21	14574	45121
Доходи від портфельних інвестицій Дебет Кредит	654 895	451 954	457 1245
Резервна позиція в МВФ	0	0	0
Доходи від інших інвестицій Дебет Кредит	3245 1424	212 6	1454 145
Валюта і депозити	1245	2145	2145
Грошові перекази працюючих за кордоном Дебет Кредит	12 124	4 124	21 451
Інший капітал в країні	1240	451	875
Цінні папери	-1247	-1245	-1274
Інші поточні трансферти	445	547	49

2. Згідно з методологією платіжного балансу, всі операції, які забезпечують надходження реальних цінностей в країну, наприклад, експорт товарів та послуг, записуються зі знаком “плюс”, а всі операції, пов’язані із вивезенням реальних цінностей за кордон, наприклад імпорт товарів та послуг, відображаються зі знаком “мінус”. Співвідношення між надходженнями та вилученнями породжує сальдо платіжного балансу з відповідним знаком. Платіжний баланс складається з великої кількості статей. Але всі вони можуть бути об’єднані в окремі розділи. В Україні всі статті платіжного балансу об’єднуються в два розділи: рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фінансових інвестицій. Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його можна поділити на три частини.

Перша – баланс товарів та послуг (БТП), який відображає чисті надходження від імпорту і експорту товарів, а також від нефакторних послуг (таких, які не пов’язані з використанням факторів виробництва: транспортні перевезення, комунікаційні, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні тощо). Друга – доходи (Д) – відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг (чисті доходи від оплати праці працюючим за кордоном, інвестиції (дивіденди), боргових зобов’язань (відсотки). Третя – поточні трансферти (ПТ) – пенсії, дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо. Сальдо рахунку поточних операцій (РПО) можна обчислити за формулою: РПО=БТП+Д+ПТ.

Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій або скорочено (рахунок капітальних операцій (РКО). Він характеризує міжнародний рух активів та кредитів. Ідентифікована величина цього рахунку складається з двох елементів: рахунок операцій з капіталом (РОК) та фінансовий рахунок (ФР). Перший відбиває рух капітальних трансфертів, другий – рух інвестицій і кредитів. Звідси випливає сальдо рахунку капітальних операцій:

РКО=РОК+ФР.

Особливу роль в платіжному балансі відіграє стаття під назвою “Помилки та упущення”. Її застосування пояснюється статистичними неточностями, які виникають при ідентифікації зовнішньоекономічних операцій внаслідок часових і вартісних розбіжностей. Регулюючою статтею платіжного балансу України є резервні активи (офіційні резерви). Вони являють собою ліквідні активи Національного банку України у вільно конвертованій валюті у банках-нерезидентах, а також золоті запаси Національного банку України, активи в МВФ у вигляді резервної позиції та спеціальних правах запозичення [5].

Згідно з концепцією платіжного балансу він повинен бути врівноваженим, тобто надходження і вилучення повинні взаємно покриватися. Це означає, що незбалансованими можуть бути окремі статті або розділи. В основі вирівнювання платіжного балансу лежить взаємозв’язок між рахунками поточних і капітальних операцій. Іншими словами, сальдо рахунку поточних операцій повинно компенсуватись протилежним знаком сальдо рахунку капітальних операцій з одночасним урахуванням неідентифікованих чистих надходжень.

З метою оцінки стану платіжного балансу слід розрізняти первинне, вторинне і підсумкове його сальдо. Первинне сальдо – це сальдо рахунку поточних операцій. Вторинне сальдо – це інтегральне сальдо двох рахунків: поточних і капітальних операцій, доповнене статтею “Помилки та упущення” (вторинне сальдо повинне бути нульовим, а платіжний баланс врівноваженим). Підсумкове сальдо – це сальдо з урахуванням вторинного сальдо і змін у резервних активах. Воно завжди є нульовим. Але оскільки в Україні зміни в резервних активах є складовим елементом рахунку капітальних операцій, то підсумкове сальдо збігається із вторинним сальдо. Враховуючи, що стаття “Помилки і упущення” є лише особливим способом доповнення платіжного балансу неідентифікованими поточними та капітальними операціями, а рух резервних активів враховується в розділі РКО, формулу платіжного балансу можна записати так:

ПБ=РПО+РКО+ПУ.

Спочатку визначаємо сальдо рахунку поточних операцій.

РПО = БТП+Д+ПТ,

де РПО – сальдо рахунку поточних операцій, БТП – експорт та імпорт всіх товарів та послуг, Д - дохід від всіх операцій, ПТ - поточні трансферти.

Отже, РПО = 17634+48745+45124+79+1245+145=112972млн.дол.

Визначаємо сальдо рахунку операцій з капіталом.

РКО = РОК+ФР,

де РКО – сальдо рахунку операцій з капіталом, РОК – рахунок операцій з капіталом, ФР – фінансовий рахунок.

Отже, РКО = 41+875+54+45121=46091млн. дол..

Визначаємо величину помилок та упущень

ВПУ = рахунок поточних операцій – рахунок капітальних операцій, отже ВПУ= 124 - 49=75.

3. Проаналізувавши дані в табл. 2.1 можна зробити такі висновки:

- величина експорту у 2011 році різко зменшилась порівняно, ніж у 2010 році на 4668 млн. дол., але у 2012 році величина експорту збільшилась на 2959 млн. дол., що вказує на покращення економічної ситуації в країні;

- значно збільшилася величина імпорту (з 12045 млн. дол. - у 2011 р. до 45124 млн. дол. у 2012 р.). Дане збільшення негативно впливає на економіку країни, оскільки величина імпорту переважає над величиною експорту в декілька разів. Тобто можна сказати, що Іспанія залежна від імпорту товарів і послуг;

- величина валюти і депозитів на рахунках у банках у 2011-2012 рр. залишається незмінною, хоча є більшою, ніж у 2010 році;

- зросла величина доходів від інших інвестицій у 2012 році на 1242 млн. дол., порівняно з 2011 роком;

- грошові перекази громадян стабільно зростають і 2012 році вже складають 21 млн. дол.

Отже, проаналізувавши окремі показники платіжного балансу, ми дійшли висновку, що економічний стан Іспанії задовільний. Оскільки є й позитивні, й негативні тенденції розвитку. До позитивних можна віднести: зростання величини доходів від інших інвестицій, величини експорту, а до негативних: величина імпорту перевищує величину експорту у декілька разів.

4. Визначаємо сальдо балансу міжнародних інвестицій:

БМІ = зміна чистих активів / зобов’язання у результаті поточних і операцій з іншими країнами

БМІ = (20-25)/1(1222-21457)=0,0242

Таким чином, про платіжний баланс Іспанії можна говорити про не досить високий розвиток даної країни в зовнішньоекономічній діяльності. Платіжний баланс Іспанії можна покращити наступними заходами з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталів [6].

– Дефляційна політика. Така політика, спрямована на скорочення внутрішнього попиту, включає обмеження бюджетних витрат переважно на цивільні цілі, заморожування цін і заробітної плати. Одним з найважливіших її інструментів служать фінансові і грошово-кредитні заходи: зменшення бюджетного дефіциту, зміни облікової ставки центрального банку (дисконтна політика), кредитні обмеження, встановлення меж зростання грошової маси. В умовах економічного спаду, при наявності великої армії безробітних і резервів невикористаних виробничих потужностей політика дефляції веде до подальшого падіння виробництва та зайнятості. Вона пов'язана з настанням на життєвий рівень і загрожує загостренням соціальних конфліктів, якщо не приймаються компенсують заходи.

– Девальвація. Зниження курсу національної валюти спрямовано на стимулювання експорту і зміст імпорту товарів. Однак роль девальвації в регулюванні платіжного балансу залежить від конкретних умов її проведення і супутньої загальноекономічної і фінансової політики. Девальвація стимулює експорт товарів лише за наявності експортного потенціалу конкурентоспроможних товарів і послуг і сприятливої ситуації на світовому ринку, підвищить ціну імпорту, девальвація може привести до зростання витрат виробництва імпортних товарів, підвищенню цін в країні і подальшій втраті отриманих з її допомогою конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Тому хоча вона може дати країні тимчасові переваги, але в багатьох випадках не усуває причини дефіциту платіжного балансу.

– Валютні обмеження. Блокування інвалютний виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам, зосередження валютних операцій в уповноважених банках направлені на усунення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу і стимулювання його припливу, стримування імпорту товарів.

– Фінансова та грошово-кредитна політика. Для зменшення дефіциту платіжного балансу використовуються бюджетні субсидії експортерам, протекціоністське підвищення імпортних мит, скасування податку з відсотків, виплачуваних іноземним власникам цінних паперів з метою припливу капіталу в країну, грошово-кредитна політика.

– Спеціальні заходи державного впливу на платіжний баланс в ході формування його основних статей - торгового балансу, «невидимих» операцій, руху капіталу. Важливим об'єктом регулювання є торговельний баланс. У сучасних умовах державне регулювання охоплює не тільки сферу обігу, але і виробництва експортних товарів. Стимулювання експорту на стадії реалізації товарів здійснюється шляхом впливу на ціни (надання експортерам податкових, кредитних пільг, зміна валютного курсу й т.д.). Для створення довгострокової зацікавленості експортерів у вивозі товарів й освоєнні зовнішніх ринків держава надає цільові експортні кредити, страхує їх від економічних і політичних ризиків,вводить пільговий режим амортизації основного капіталу, надає їм інші фінансово-кредитні пільги в обмін на зобов'язання виконувати певну експортну програму. З метою регулювання платежів і надходжень по «невидимим» операціях платіжного балансу приймаються наступні заходи:

– обмеження норми вивозу валюти туристами даної країни;

– пряме або непряме участь держави в створенні туристичної інфраструктури з метою залучення іноземних туристів;

– розширення державних витрат на науково-дослідні роботи з метою збільшення надходжень від торгівлі патентами, ліцензіями, науково-технічними знаннями і т.д.

– pегулювання міграції робочої сили. Зокрема, обмеження в'їзду іммігрантів для скорочення перекладів іноземних робітників [7].

Регулювання руху капіталів спрямовано, з одного боку, на заохочення зовнішньоекономічної експансії національних монополій, а з іншого - на урівноваження платіжного балансу шляхом стимулювання припливу іноземних і репатріації національних капіталів. Цій меті підпорядкована діяльність держави як експортера капіталів, що створює сприятливі умови для приватних закордонних інвестицій і вивозу товарів.

Урядові гарантії по інвестиціях забезпечують страхування комерційного і політичного ризику.

При активному платіжному балансі державне регулювання направлено на усунення небажаного надмірного активного сальдо. З цією метою розглянуті вище методи - фінансові, кредитні, валютні та інші, а також ревальвація валют використовуються для розширення імпорту і стримування експорту товарів, збільшення експорту капіталів (у тому числі кредитів і допомоги країнам, що розвиваються) і обмеження імпорту капіталів.