Принципи побудови снр:

1. Продуктивною вважається будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам.

2. Рівність грошових доходів та витрат.

3. Відображення господарського кругообігу в трьох аспектах – виробництво, розподіл та кінцеве використання.

4. Облік операцій у СНР здійснюється за допомогою рахунків. Побудова кожного рахунку здійснюється на двосторонніх основі, коли отримане фіксується як ресурс, а сплачене – як використання (балансовий метод).

5. СНР використовує певну систему категорій.

Основною категорією є інституціональна одиниця – суб’єкт економіки, що самостійно приймає економічні рішення і веде бухгалтерську звітність.

Всі інституціональні одиниці об’єднують у сектори:

1. підприємницький або сектор нефінансових корпорацій – інституціональні одиниці, які займаються виробництвом товарів і наданням не фінансових послуг на комерційній основі;

2. сектор фінансових корпорацій – інституціональні одиниці, які на комерційній основі надають фінансово-посередницькі послуги;

3. сектор органів загальнодержавного управління об’єднує

• органи державного управління всіх рівнів;

• некомерційні бюджетні організації, які надають послуги в сфері охорони здоров’я, науки, соціального забезпечення;

• державні цільові і позабюджетні фонди.

4. сектор домогосподарств – інституціональні одиниці, які об’єднують фізичних осіб, які одночасно виступають і як споживачі, і як суб’єкти некорпоративної підприємницької діяльності;

5. сектор громадських і політичних організацій, які обслуговують домогосподарства: партії, церкви, клуби, що фінансуються коштами своїх членів або колективними внесками;

6. сектор решти світу або зовнішньоекономічний сектор – охоплює нерезидентів країни, які здійснюють економічну діяльність з резидентами.

6. Розмежування руху продуктів і ресурсів та руху доходів.

7. Розмежування проміжної і кінцевої продукції. (Кінцева продукція - продукція, призначена для кінцевого споживання, інвестицій або експорту. Проміжна продукція - та, що використовується для виробничого споживання.)

8. Розмежування доходів та витрат на поточні (які здійснюються постійно), та капітальні (одноразового характеру).

9. Розмежування податків на продукти та податків на виробництво. (Податки на продукти - це непрямі податки, які визначають пропорційно до вартості або обсягу виробленої і реалізованої продукції (ПДВ, мито, акциз, податок з обороту, з продажу і т. ін.). Податки на виробництво визначають пропорційно до факторів виробництва (земельний податок, податок на будівлі, основний капітал, фонд оплати праці тощо).

3. Основні макроекономічні показники

Основним макроекономічним показником є ВВП (валовий внутрішній продукт).

ВВП – ринкова вартість продукції кінцевого виробництва, яка виробляється всіма резидентами та нерезидентами на економічній території країни протягом року.

Економічна територія країни - включає анклави даної країни на території інших держав (консульства, посольства, військові бази тощо) та виключає анклави інших країн на території даної країни.

Резиденти – юридичні та фізичні особи, що постійно зареєстровані або постійно проживають у країні, незалежно від громадянства.

Нерезиденти – фізичні та юридичні особи, що знаходяться поза територіальними межами країни, тобто працюють за кордоном.

ВВП не є точним показником вимірювання добробуту в країні, оскільки до нього не включається:

- неринкова діяльність;

- нелегальна діяльність.

Використовують три способи визначення обсягу ВВП:

1. Виробничий метод:

ВВП за виробництвом розраховується як загальна сума доданих вартостей, створених у суспільстві.

Додана вартість – це ринкова ціна продукції (послуг) підприємства за вирахуванням вартості сировини і матеріалів, що куплені та витрачені на виробництво продукції або на виконання послуг.

ВВП = (ВВ – ПС) + (T_пр – С_пр)

ВВ – валовий випуск;

ПС – проміжне споживання;

Т_пр. – податки на продукти (ПДВ, акцизи, мито);

С_пр. – субсидії на продукти