Допомога при відшаруванні плаценти у іі періоді пологів — одночасно з проведенням реанімаційних заходів:

— негайна амніотомія, якщо навколоплідний міхур цілий;

— при головному передлежанні плода — завершення пологів шляхом накладання вакуум­екстрактора або акушерських щипців;

— при тазовому передлежанні — терміновий кесарів розтин (виняток — прорізування сідниць — екстракція плода);

— при поперечному положенні другого з двійні плода виконують акушерський поворот з екстракцією плода;

— ручне відділення плаценти та видалення посліду;

— ручна ревізія порожнини матки, вилучення згортків крові;

— утеротонічні засоби (окситоцин 20 ОД (на 1000 мл фізіологічного розчину) в/в крапельно, 60 крапель/хв, ергометрин 0,5 мг, мізопростол (800 мкг ректально), у разі наявності — карбетоцин 100 мкг в/в струминно;

— ретельне динамічне спостереження за станом матки у післяпологовому періоді.

Допомога після розродження

— Спостереження та лікування у відділенні інтенсивної терапії.

— Лікування синдрому поліорганної недостатності (за потреби).

Покроковий алгоритм надання допомоги в разі допологової кровотечі залежно від стану матері та плода, а також причини кровотечі наведено нарис. 7 [10].

Особливості надання допомоги залежно від причини кровотечі

Передлежання плаценти

Передлежання плаценти — ускладнення вагітності, при якому плацента розташовується у нижньому сегменті матки нижче від передлежачої частини плода, перекриваючи повністю або частково внутрішнє вічко шийки матки. Передлежання плаценти зустрічається у 0,5–0,8 % випадків від загальної кількості вагітностей. У ранні строки вагітності низьке розташування плаценти може спостерігатися у 30 % випадків, але до терміну пологів воно залишається приблизно в 0,3 % випадків.

Фактори ризику виникнення передлежання плаценти

— Передлежання плаценти при попередній вагітності (співвідношення шансів (СШ) 9,7).

— Попередні кесареві розтини (КР) (відносний ризик 2,6):

– один попередній КР (СШ 2,2);

– два попередніх КР (СШ 4,1);

– три попередніх КР (СШ 22,4).

— Попереднє переривання вагітності.

— Багатонароджуючі (5+).

— Вік матері > 40 років.

— Багатоплідна вагітність.

— Куріння.

— Недостатність ендометрія внаслідок наявності в анамнезі:

– рубця на матці;

– ендометриту;

– ручного видалення плаценти;

– кюретажу;

– субмукозної фіброміоми матки.

— Допоміжні репродуктивні технології.

Клінічно можна думати про передлежання плаценти у жінок із вагінальною кровотечею після 20 тижнів вагітності. Високе розташування передлежачої частини, патологічне положення плода, відсутність болю або контактна кровотеча можуть свідчити про передлежання плаценти.

На сьогодні класичне визначення типів передлежання плаценти, що проводилось за допомогою пальцевого дослідження ділянки внутрішнього вічка під час пологів (повне, неповне, крайове), є неприпустимим. Чіткий діагноз має бути встановлений за допомогою УЗД.

Абдомінальне УЗД у 18–20 тижнів вагітності має виявити локалізацію плаценти. Лікар УЗД повинен зафіксувати відстань від краю плаценти до внутрішнього вічка шийки матки в міліметрах (у разі коли край плаценти знаходиться на рівні внутрішнього вічка, відстань дорівнює 0). Плацента, що досягає краю внутрішнього вічка у 18–20 тижнів, не є передлежачою. Перекриття внутрішнього вічка більше ніж на 15 мм асоціюється з підвищеним ризиком передлежання плаценти в термін пологів.

У разі, коли край плаценти досягає або перекриває внутрішнє вічко у 18–20 тижнів вагітності (частота 2–4 %), призначається трансвагінальне УЗД у 28–32 тижні вагітності, яке є безпечним та точним методом встановлення діагнозу.

У разі, якщо край плаценти знаходиться менше ніж на 20 мм від внутрішнього вічка або перекриває його на 20 мм після 26 тижнів вагітності, це може свідчити про можливість клінічних проявів, пов’язаних із передлежанням плаценти. В разі відсутності клінічних проявів, пов’язаних з передлежанням плаценти, показано повторне трансвагінальне УЗД дослідження (враховуючи міграцію плаценти) в 36 тижнів.

Перекриття внутрішнього вічка на 20 мм або більше в третьому триместрі вагітності з високою ймовірністю буде потребувати КР.

У випадку, коли після 35 тижнів вагітності край плаценти знаходиться більше ніж на 20 мм від внутрішнього вічка, з високою вірогідністю можна прогнозувати успішні вагінальні пологи.

Розташування краю плаценти в проміжку 0–20 мм від внутрішнього вічка асоціюється з високою частотою КР, хоча вагінальні пологи залишаються можливими (в разі самостійного виникнення пологової діяльності та відсутності кровотечі).

Будь­яке перекриття внутрішнього вічка плацентою після 35 тижнів вагітності (> 0 мм) є показанням до КР. Регіональна анестезія може застосовуватися в разі КР при наявності передлежання плаценти без ознак кровотечі.

Жінки з передлежанням плаценти та КР в анамнезі мають високий ризик виникнення патології прикріплення плаценти.

Ультразвукові ознаки істинного прирощення плаценти (сіра шкала)

— Втрата анехогенної ретроплацентарної зони.

— Наявність непостійної анехогенної ретроплацентарної зони.

— Витончення або відсутність гіперехогенної межі між маткою та сечовим міхуром.

— Наявність локальних екзофітних мас, що проникають у сечовий міхур.

— Патологічні плацентарні лакуни.

Допплерографічні ознаки істинного прирощення плаценти (кольоровий допплер)

— Дифузний або локальний лакунарний кровообіг.

— Васкулярні озерця з турбулентним кровообігом (пікова систолічна швидкість вище 15 см/с).

— Підвищена васкуляризація межі між маткою та сечовим міхуром.

— Значне розширення судин надпериферійної субплацентарної зони.

Тривимірний енергетичний допплер

— Численні когерентні судини через товщу межі між маткою та сечовим міхуром (базальна площина).

— Підвищена васкуляризація (бокова площина).

— Нерозподілені котелідони та інтравільозний кровообіг, хаотичні гілки, обводні судини (бокова площина).

У разі наявності доказів патологічного прикріплення плаценти родорозрішення має відбуватися у ЗОЗ 3­го рівня при наявності адекватних ресурсів.

Плановий КР у разі передлежання плаценти та відсутності симптомів кровотечі рекомендується проводити у 38–39 тижнів, а в разі очікування патологічного прикріплення плаценти — в 36–37 тижнів вагітності.

У разі встановленого діагнозу передлежання плаценти накладання шва на шийку матки не запобігає кровотечі та не дозволяє пролонгувати вагітність.

Недоцільним є профілактичне призначення токолітиків у разі передлежання плаценти для запобігання кровотечі.

У разі ДК допомога надається відповідно до акушерської ситуації (див. вище).

У разі анемії (рівень гемоглобіну нижче 110 г/л) — призначення антеанемічної терапії — 200 мг заліза на добу, при досягненні рівня гемоглобіну 110 г/л — профілактичне призначення 100 мг заліза на добу впрожлвж 3 місяців.

Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти

Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти — це раптова допологова кровотеча внаслідок відшарування нормально розташованої плаценти під час вагітності або у І–ІІ періодах пологів, тобто до народження дитини. Кровотеча може бути зовнішньою (вагінальна кровотеча) та внутрішньою (формування ретроплацентарної гематоми). Частота 1–2 % від усіх вагітностей.

Класифікація (залежно від ступеня відшарування плаценти):

— повне відшарування (відшарування всієї плаценти);

— часткове відшарування (залежно від локалізації відшарування);

— крайове;

— центральне.

Фактори ризику ПВНРП:

— ПВНРП у попередній вагітності;

— прееклампсія;

— полігідрамніон;

— багатонароджуючі;

— багатопліддя;

— вік матері понад 40 років;

— травма живота (падіння, ДТП, домашнє насильство);

— куріння матері;

— хімічна залежність (застосування наркотиків);

— тривалий передчасний розрив плодових оболонок (внутрішньоматкова інфекція);

— вади розвитку матки;

— коротка пуповина;

— швидка зміна об’єму матки (передчасне відходження навколоплодових вод, народження першої дитини з двійні);

— материнська тромбофілія.

Підходи щодо диференціальної діагностики станів, що викликають допологову кровотечу, подані в табл. 2.

— Якщо пацієнтка перенесла травму живота після 20 тижнів вагітності, рекомендовано спостереження за нею протягом 4 годин після травми. При наявності кровотечі, скорочень матки (частіше ніж 1 скорочення за 10 хвилин) тривалість спостереження збільшується, тому що у 20 % таких випадків спостерігається ПВНРП.

— Під час кесаревого розтину у зв’язку з ПВНРП обов’язкова ревізія стінок матки (особливо зовнішньої поверхні) з метою виключення матково­плацентарної апоплексії. У разі наявних ознак матки Кувелера з атонією матки під час кесаревого розтину проводиться екстирпація матки без придатків з матковими трубами. У разі невеликої площі апоплексії — 2–3 вогнища малого діаметра (1–2 см або одне — до 3 см), здатності матки до скорочення, відсутності кровотечі та ознак ДВЗ­синдрому; при необхідності зберегти дітородну функцію (перші пологи, мертвий плід), — консиліум чергових лікарів вирішує питання про збереження матки (обов’язкове повідомлення адміністрації родопомічного закладу).

— Органозберігаючі операції в разі часткової матково­плацентарної апоплексії можуть бути проведені у ЗОЗ 3­го рівня акредитації або 2­го рівня — при заохоченні до допомоги регіональної бригади невідкладної допомоги.

— Доцільним в даному випадку є застосування Карбетоцину (100 мкг в/в струминно) для профілактики атонії матки.

— Пацієнтка залишається під наглядом чергової бригади (регіональної бригади невідкладної допомоги) в операційній протягом наступних 6 годин.

— У ранньому післяопераційному періоді — ретельне спостереження за станом породіллі (моніторинг стану матки з обовя’зковою фіксацією даних у листі спостереження).

Впровадження запропонованої тактики надання допомоги в разі допологової кровотечі сприятиме втіленню науково обґрунтованих підходів щодо надання допомоги вагітним та роділлям в Україні, а також покращенню надання допомоги жінкам, у яких перебіг вагітності ускладнився даною акушерською патологією.