2.2. Силосні споруди

Найбільш придатним є баштовий тип силососховища. Проте не­достатня швидкість закладання силосної маси та енергоємність за­кладання (потрібно багато електроенергії), незручності з виванта­жуванням силосу, особливо при великих обсягах його закладання (10 - 15 тис. т), роблять ці сховища менш вигідними порівняно з го­ризонтальними спорудами траншейного типу. Горизонтальні гер­метичні сховища, у тому числі поліетиленові ємкості, теж не позбав­лені проблем завантаження й вивантаження.

Нині широко застосовують наземні траншеї великої місткості з висотою стін 4 - 6 м. Можна ставити їх по кілька в ряд. Відкриті на­земні траншеї з високими бортами (стінами) дають змогу в короткі строки закласти силос, застосовувати високопродуктивну техніку для транспортування силосної маси, швидко її розвантажувати, доб­ре утрамбовувати важкими тракторами. Після наповнення траншею вкривають плівкою і солом’яною січкою (це запобігає появі плісняви у верхньому шарі корму).

При силосуванні сировини з підвищеною вологістю (80 - 84 %), наприклад кукурудзи, не використаної на зелений корм, слід дода­вати до неї солому.

Гичку буряків бажано силосувати зі стеблами кукурудзи. Прав­да, дослідження Інституту кормів УААН показали, що гичка добре силосується сама, причому без ущільнення. Однак при додаванні її до стебел кукурудзи виходить кращий корм, ніж із самих стебел.

Якісний силос готують при силосуванні кукурудзи молочної сти­глості з гороховою соломою. Маса при цьому так ущільнюється, що стінка зрізу на дотик являє собою моноліт. Повітря в таку силосну масу не проникає, взимку на зрізі вона не псується і не втрачає ко­льору протягом 3 - 4 днів. Досвід такого силосування кукурудзи є, наприклад, у СТОВ «Новий світ» Уманського району Черкаської об­ласті.

2.3. Організація заготівлі силосу

Відповідно до схеми силосного конвеєра визначають набір зби­ральної і транспортної техніки. Силосні культури збирають силосо­збиральними КСК-100А, КСК-100А1, Е-301, Е-282, Е-281С і причіп­ними комбайнами КПКУ-75 і КПИ-2,4 тощо. Але для заготівлі си­лосу з кукурудзи воскової стиглості потрібні спеціальні силосні ком­байни «Полісся», «Дон» або їх аналоги, що подрібнюють масу на від­різки 5 — 7 мм і зерно на 2 — 3 частинки. У зоні надмірного зволо­ження застосовують спеціальні силосозбиральні комбайни, які ма­ють самохідний гусеничний хід високого проходження, наприклад СКГ-3,2, запозичений від зернозбирального комбайна СКД-5Р, бун­кер місткістю 9 м³, обладнаний світлозвуковою сигналізацією, що повідомляє механіка-водія про повне заповнення бункера подрібне­ною масою.

Подрібнену масу відвозять від силосозбиральних агрегатів пере­важно автосамоскидами, а якщо їх немає або мало, — бортовими автомобілями із спеціальними пристроями для розвантаження си­лосної маси. Тракторні причепи доцільно застосовувати лише при перевезенні маси на відстань 1,5 — 2 км.

Ущільнюють масу, що силосується у сховищі, важкими тракто­рами (Т-100ТП, Т-100МГС, Т-153, Т-130, К-700 та ін.), що обладнані грабельними розрівнювачами або бульдозерами. Якщо таких ма­шин немає, використовують трактори Т-74, ДТ-75, Т-4 і Т-150 та їх аналоги, в тому числі іноземні.

Кількість технічних засобів розраховують так, щоб забезпечував­ся принцип потоковості технологічного процесу заготівлі силосу. При цьому змінна продуктивність груп силосозбиральних агрегатів (провідна ланка процесу) має дорівнювати змінній продуктивності транспортних засобів і тракторів, які ущільнюють масу.

Для проведення робіт із силосування уточнюють строки відповід­но до настання технічної стиглості основних компонентів силосного конвеєра. Відповідно до графіка збирання силосної маси погоджу­ють строки інших робіт, які проводяться у господарстві: догляд за просапними, збирання зернових, цукрових буряків, кормових коре­неплодів, заготівля сіна і сінажу та ін. Визначають також можливо­сті успішного проведення всього циклу робіт із закладання силосу, формують у разі потреби нові збирально-транспортні ланки додат­ково до тих, що є, обліковують наявну техніку.