2.2. Соціально-демографічні особливості дослідження електорату в період проведення Президентських виборів 2010 р . Аналіз електорального поля Парламентських виборів 2012 р.

Чергові вибори Президента України у 2010 році відбулись 17 січня. На виборах використовувалась система абсолютної більшості і у разі відсутності кандидата , що набрав абсолютну більшість від числа тих , що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє , що набрали найбільше голосів. У 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше , ніж у суперника . У виборах брили участь 18 кандидатів . Соціально-демографічний аналіз електорату першого туру голосування, я хочу провести на основі 9, претендентів, які набрали доволі не погані результати на виборах.

Як вже традиційно, електоральний аналіз виборів ми почнемо із регіональних відмінностей. Тут незмінною як і на кожних виборах, залишається тенденцією розподілу на помаранчеві і біло-блакитні пояси. Відтак лідируючі позиції у Східному та Південному регіоні займали представники проросійських напрямків - В. Янукович і С. Тігіпка . У Центральній частині країни ці ж кандидати поділяли 2-3є місце , а в Західних регіонах 4-5ту позиції . Тимошенко мала значну перевагу в Західному та Центральному регіонах , і займає треті позиції підтримки на Півдні і Сході . Другим , хто користувався великою підтримкою в Західних регіонах був В. Ющенко займаючи другу позицію , третє місце отримав А. Яценюк . Рівень підтримки П. Симоненка традиційно найнижчий у Західному регіоні , тоді як О. Тягнибок найбільше голосів отримав саме на Заході країни . В. Литвин отримав дещо вищу підтримку у Центральному регіоні , а А. Гриценко на Заході і в Центрі порівняно з Півднем і Сходом[13.33].

Істотні відмінності можна прослідкувати між міськими і сільськими жителями у вираженні підтримки кандидатів , як завжди будемо розглядати їх за окремими регіонами. У Центральному, Південному і Східному регіонах за В. Януковича частіше голосували сільські жителі, ніж міські. За Ю. Тимошенко у Центральному регіоні помітно частіше голосували сільські жителі , тоді як у Південному — дещо міські , така сама тенденція стосується і А. Яценюка . За С. Тігіпка у всіх регіонах частіше голосували міські жителі, а за В. Ющенка у Західному регіоні частіше голосували сільські виборці , ніж міські. О. Тягнибок і А. Гриценко отримали свою підтримку завдяки міським жителям у Західного і Центрального регіонах. У рівні електоральної підтримки В. Литвина лише у Центральному регіоні спостерігаються відмінності між містом і селом, коли мешканці сілької місцевості частіше віддавали свій голос [13.35].

Що ж до вікової різнорідності, С. Тігіпко виступає єдиним серед кандидатів , чий рейтинг помітно вищий серед молоді порівняно із старшими віковими групами . Також багато тих , хто не віддав свій голос нікому теж відноситься до наймолодшої групи електорату. За В. Януковича, Ю. Тимошенко, В. Ющенка дещо частіше голосували люди старшого віку і помітно частіше — за П. Симоненка . Жінки частіше порівняно з чоловіками голосували за Ю. Тимошенко і В. Януковича, а за А. Яценюка, П. Симоненка, О. Тягнибока, А. Гриценка, а також проти всіх, частіше голосували чоловіки. Підтримка В. Януковича, Ю. Тимошенко , В. Ющенка, П. Симоненка зростала із зниженням освітнього рівня виборців . Цікаво, що тенденція зниження підтримки цих політиків із зростанням освітнього рівня респондентів проявляється саме в тих регіонах , де вони отримали найбільшу кількість голосів: стосовно В. Януковича і П. Симоненка на Сході і Півдні, стосовно Ю. Тимошенко на Заході і в Центрі, стосовно В. Ющенка — на Заході країни . Зростання підтримки разом із зростання освітнього рівня має С. Тігіпко , а також частково електорат Гриценка і Тігіпка . Якщо тенденція зростання підтримки С. Тігіпка проявляється у всіх регіонах , то стосовно А. Гриценка і О. Тягнибока , лише у Західному і Центральному регіонах . Серед великих соціально-професійних груп за В. Януковича найбільшою мірою були схильні віддавати свій голос робітники, за С. Тігіпка переважно підприємці , висококваліфіковані фахівці , військовослужбовці та студенти . В електораті П. Симоненка переважно пенсіонери. У рівні голосування за інших політиків відмінності між соціально-професійними групами менш виражені[13.38].

Загалом, підсумовуючи соціально-демографічні особливості електорату проведення пешого туру голосування 2010 року, можна підсумувати , що підтримка виборцями шести з дев’яти кандидатів, які за офіційними результатами виборів набрали більше 1% голосів, найтісніше пов’язано з регіоном проживання . Найбільшою мірою з регіоном пов’язана підтримка В. Януковича , Ю. Тимошенко і В. Ющенка . Підтримка С. Тігіпка приблизно однаковою мірою пов’язана з рівнем освіти, віком, типом поселення і регіоном. Стосовно підтримки А. Гриценка, то тут зіставлення з регіоном роль відіграє і рівень освіти. Голосування за П. Симоненка найбільшою мірою пов’язане не з регіоном, а з віком опитаних. Відмінності у рівні підтримки кандидатів представниками різних соціально-демографічних груп спричиняють відмінності у характеристиках електорату цих політиків.

Якщо брати процентне співвідношенні то серед виборців В. Януковича 76,1% і П. Симоненка 58,8% становлять жителі Південного та Східного регіонів , то серед виборців В. Ющенка 91,3% , Ю. Тимошенко 86,6% , О. Тягнибока 84,7% , А. Гриценка 84,3% , А. Яценюка 78,4% , В. Литвина — 75,2% становлять жителі Західного і Центрального регіонів. Серед виборців С. Тігіпка 55,4% становлять жителі Заходу і Центру , однак , це дещо менше загальної частки жителів цих вох регіонів у структурі опитаних (58,6%) . Найвужчим ареал електоральної підтримки виявився у В. Ющенка 73,3% тих, хто за нього голосував, жителі Західного регіону . Найбільша частка міського населення серед електорату С. Тігіпка , А. Гриценка , В. Януковича , О. Тягнибока, П. Симоненка. Стосовно В. Януковича і П. Симоненка, то переважання міських жителів в структурі їхніх виборців зумовлене насамперед, вищою часткою міського населення в регіонах, де за них переважно голосували (Схід та Південь). Єдиний з-поміж кандидатів, більшість виборців якого становлять сільські жителі , — В. Ющенко. Традиційно «найстарший» електорат у П. Симоненка 53,4% тих, хто голосував за нього, мають вік 60 і більше років . Серед виборців А. Гриценка понад половина (53,9%) люди віком від 50 і більше років . Відносно високою є частка молодих людей серед виборців С. Тігіпка (48,6% молодші 40 років) та О. Тягнибока (47,2%). Серед тих , хто голосував проти всіх , 37,9% — це молоді люди віком менше 30 років . Статистично значуще більша частка чоловіків, ніж жінок, серед тих, хто голосував за О. Тягнибока , А. Гриценка і П. Симоненка. Жінки на статистично значущому рівні переважають чоловіків серед виборців В. Януковича, Ю. Тимошенко, С. Тігіпка, В. Ющенка .Частка осіб з вищою освітою найбільша серед виборців А. Гриценка. Також вищою, ніж у середньому серед виборців, є частка високоосвічених респондентів серед представників електорату С. Тігіпка, О. Тягнибока, а також серед тих, хто голосував за кандидатів-аутсайдерів (які отримали менше 1% голосів) або проти всіх кандидатів[13.46]. Щодо загальної соціально-демографічної характеристики , проведення першого туру президентських виборів 2010 року зведена у таблиці № 13 .

У підсумку голосування першого туру президентських виборів 2010 року, у другий тур вийшли два кандидата В. Янукович і Ю. Тимошенко . Отже , як розподілились соціально-демографічні характеристики між вище зазначеними кандидатами розглянемо далі . Відмінності між регіонами України у рівні підтримки кандидатів збереглися звичайно і в другому турі . В. Янукович отримав підтримку більшості виборців Східного і Південного регіонів (83,2% і 70,4%), за Ю. Тимошенко проголосувало більшість виборців Західного і Центрального регіонів (78,9% і 62,9%). За поселенськими відмінностями , жителі міст віддали перевагу В. Януковичу (52,7%) , а от в селах більше за Тимошенко (56,7%) . Якщо розглядати поселенську диференціацію ще і по регіонах , то у Західному і Південному регіоні за Ю. Тимошенко частіше голосували міські жителі (80,4% і 62,2% ) на відмінну від електорату В. Януковича, за якого навпаки голосували сільські жителі (16,7% і 30,1%) . У Центральному і Східному регіонах немає статистично значущих відмінностей у голосуванні за Ю. Тимошенко і В. Януковича. У Центральному і Південному регіонах міські жителі частіше, ніж сільські, голосували проти обох кандидатів.

Таблиця № 13

Рівні зв’язку розподілу голосів, відданих за кандидатів на пост Президента України у першому турі президентських виборів 2010 року, із соціально-демографічними характеристиками виборців [13.43].

	Соціально-демографічні характеристики
	Регіон проживання	Тип поселення	Вік	Стать	Освіта
В. Янукович	0,496	0,097	0,033	0,028	0,081
Ю. Тимошенко	0,326	0,119	0,036	0,025	0,031
С. Тігіпко	0,100	0,104	0,114	0,006	0,125
А. Яценюк	0,135	0,034	0,036	0,026	0,017
В. Ющенко	0,281	0,099	0,041	0,000	0,032
П. Симоненко	0,074	0,018	0,135	0,026	0,036
В. Литвин	0,070	0,030	0,017	0,002	0,011
О. Тягнибок	0,095	0,013	0,028	0,034	0,033
А. Гриценко	0,070	0,026	0,033	0,028	0,070
Інші кандидати	0,011	0,007	0,027	0,006	0,023
Не підтримали жодного	0,034	0,022	0,088	0,024	0,038

Залежно від віку опитаних , дещо зростає (від 47,0% до 51,7%) частина тих, хто голосував за В. Януковича, тоді як частка тих, хто голосував за Тимошенко, трохи вища у середніх вікових групах порівняно із наймолодшою і найстаршою. Жінки частіше, порівняно з чоловіками, голосували за Ю. Тимошенко, тоді як чоловіки дещо частіше голосували проти обох кандидатів. Респонденти з вищою або незакінченою вищою освітою голосували за В. Януковича рідше, ніж опитані з нижчим освітнім рівнем. При цьому у голосуванні за кандидатів залежно від рівня освіти проявлялися різні тенденції в регіонах . У Західному і Центральному регіонах рівень освіти не впливав на голосування за Ю. Тимошенко, тоді як у Південному і Східному регіонах респонденти з вищою і незакінченою вищою освітою голосували за Ю. Тимошенко частіше, ніж ті, хто має нижчий рівень освіти , а за В. Януковича , навпаки рідше. Незначне зниження рівня голосування за В. Януковича із зростанням рівня освіти спостерігається також у Західному регіоні. Тенденція зростання голосування проти обох кандидатів із зростанням освітнього рівня проявляється у всіх регіонах .

Отже, підсумовуючи електоральні особливості голосування на президентських виборах 2010року, можна констатувати, що підтримка виборцями обох кандидатів найтісніше співвідноситься з регіоном проживання, а голосування проти обох кандидатів найбільше співставляється із віком і рівнем освіти респондентів. Відмінності у рівні підтримки кандидатів представниками різних соціально-демографічних груп спричиняють відмінності у характеристиках електорату цих політиків. Якщо взяти відмінності в «регіональній» структурі електоратів , то у В. Януковича 73,1% становлять жителі Південного та Східного регіонів , то серед виборців Ю. Тимошенко 82,0% — жителі Західного і Центрального регіонів . Оскільки в Південного та Східного регіонів вищий рівень урбанізації , то це зумовлює вищу, порівняно з виборцями Ю. Тимошенко , частку міського населення серед електорату В. Януковича. Хоча вікові відмінності в структурі електоратів В. Януковича і Ю. Тимошенко є статистично значущими, однак ці відмінності не можна назвати істотними . Дещо вищою серед виборців Ю. Тимошенко , порівняно з електоратом В. Януковича , є частка людей з вищою та незакінченою вищою освітою. Відмінності ж у гендерній структурі електоратів цих політиків відсутні[13.54]. Щодо загальної соціально-демографічної характеристики, проведення другого туру президентських виборів 2010 року зведена у таблиці № 14. Також слід зазначити, що після проведення другого туру президентських виборів, перемогу отримав В. Янукович.

Таблиця № 14

Рівні зв’язку розподілу голосів, відданих за кандидатів на пост Президента України у другому турі президентських виборів 2010 року, із соціально-демографічними характеристиками виборців [13.53].

	Соціально-демографічні характеристики
	Регіон проживання	Тип поселення	Вік	Стать	Освіта
Ю. Тимошенко	0,540	0,147	0,031	0,020	0,028
В. Янукович	0,543	0,136	0,042	0,002	0,056
Не підтримали жодного кандидата	0,041	0,033	0,082	0,030	0,076

Наступними , згідно з законом України про вибори народних депутатів , чергові парламентські вибори відбулись 28 жовтня 2012 року , за змішаним типом виборчої системи і установленим п’ятивідсотковим бар’єром . У виборчих перегонах між собою змагались 22 партії і блоки , хоча за даними попередніх опитувань , подолати 5% бар’єр зможуть лише п’ятеро з них . Загальна кількість дійсних виборців , які прийшли і віддали свій голос за ту чи іншу партію склала 20 797 206 осіб , що становила 57,98 % . Найвища явка була прослідкована в Західних та Центральних регіонах , найнижча на Півдні.

Отож, розпочнемо з регіональних особливостей електорату основних 5 партій , які подолали виборчий 5% бар’єр і отримали місця у Верховній Раді України. Як ми можемо бачити з таблиці 15 , лідируючими партіями на Сході і Півдні нашої держави досі залишаються партія правлячого президента України – регіонів , а також їх соратників Комуністична партія України , маючи підтримку в 51,5% для перших і 18,3% для других від жителів Східних регіонів, а також 38,0 % і 16,3% від Півдня. На заході і в Центральних частинах України, однозначними фаворитами є ВО Батьківщина ( 32,0% 34,6% ) , а також ВО Свобода ( 26,6% і 12,7% ). Що ж до УДАРу Віталія Кличка, то мав велику підтримку не тільки в Західних (18,5%) і Центральних регіонах (18,8%) , але і суттєво пітримувався півднем (14,5% ) [14] .

Якщо взяти до уваги опитування , що проводились напередодні виборів , з метою дізнатись скільки людей були одразу впевнені в своєму майбутньому виборі партії на парламентських виборах , то тут безперечним лідером стала партія регіонів . На попередніх опитуваннях одразу було чітко показано про те , що партія , лідером якої виступає дієвий президент В. Янукович має велику частку стабільного електорату, що дорівнювала 67% від усіх опитуваних по Україні . Слідом за партією Регіонів з 64% була партія ВО «Батьківщина» , яка вже давно складала їй достойну конкуренцію , лідерство якої перебрав на себе Арсеній Яценюк після засуджень в жовтні 2011 року до семи років тюремного ув'язнення за перевищення влади і службових повноважень попереднього лідера – Юлії Тимошенко. Наступними за соціологічними даними в рейтингу тих , хто має доволі стабільний електорат, що не є дивиною для усіх виступає партія Комуністів із 59% підтримкою . На противагу високій цифрі прибічників комуністичних ідей , виступає високий показник підтримки партії Соціал-Національного спрямування , а саме партії яку очолює один з найхаризматичніших лідерів Олег Тягнибок . Високий рейтинг ( 50 % ) цієї партії , можна завдячити завдяки в першу чергу Західним регіонам . Ще одна молода партія яка з’явилась на політичній арені лише з 2010 року , мала доволі не погану підтримку серед електорату , що складала 35% , була партія Український Демократичний Альянс за Реформи «УДАР» Віталія Кличка . Високий рейтинг партії , яка фактично проіснувала 2 роки можна обґрунтувати тим , що вона формувалась навколо одного харизматичного лідера , який мав вже набув великого авторитету в суспільстві завдяки своїм високим досягненням в боксі . Нова партія УДАР , на фоні усіх вже «заїжджених» партій і їхніх членів , що спочатку виступала третьою силою поміж опозиції і провладних парті, була певним оптимальним «спасінням» для народу . Звісно подальше приєднання УДАРУ до опозиційних сил, певним чином також вплинуло на подальший вибір громадян [14].

Беручи до уваги гендерні ознаки електорату ми можемо прослідкувати що в загальному за Партію регіонів (32%) та ВО «Батьківщина» (26,5 %) проголосували більше жіноча половина населення , натомість сильна половина представників людства віддали перевагу УДАРу ( 18% ) і ВО «Свобода» (14%). Натомість підтримка комуністичної партії України складала в гендерній пропорції фактично рівне співвідношення : 12 % чоловіків та 11 % жінок . Якщо ж брати за 100% суто ту частину населення , яка віддала перевагу тій чи іншій партії , то тут будуть такі цифри ( таблиця №15 ) : Партія Регіонів буде мати співвідношення жінки – 59% , чоловіки 41% , що по своїй суті буде подібним до співвідношення гендерної оцінки в ВО «Батьківщина» - 57,5% жінок до 42,5% чоловіків . Схожість в гендерному поділі електорату також є і в УДАРу з ВО «Свобода» , де в першого буде співвідношення 55% чоловіків на 45%жінок , а в іншого 54% сильної статі до 46% прекрасної, і звісно ж співвідношення Комуністичної партії буде становити пів на пів [14].

За типом поселення виборців ми будемо мати наступні цифри , ВО Батьківщина найбільшу підтримку мала серед жителів сільських місцевостей (29%) і трохи меншу в обласних центрах (25%), найменшу підтримку в містах. Партія регіонів меншу підтримку отримала від обласних центрів (22%) зате в містах та селах більше (32% і 30%) . Найбільшої підтримки Комуністична партія зазнала в містах (14%) , менше в обласних центрах (12п%) і найменше по селах (11%) . Свободу ж найбільше підтримали обласних центрах (18%) , а от підтримка в містах і селах складала лише 10 і 9 % , подібної підтримки отримала і партія В. Кличка , де в обласних центрах було 19% підтримки , у містах 13% і в селах 14%. Отже, найбільше сільських жителів прослідковується у електораті ВО Батьківщини , що становлять 39% жителів, 33% становлять жителі обласних центрів , і ще 28% жителі міст. В електораті партії регіонів найбільша підтримка іде від міст 40% , обласні центри 25% , жителі сіл 25 % , що є подібним до електорату Комуністичної партії більшість яких (41%) жителі міст , жителі сіл 30% , а от обласних центрів 29% . Що ж до структури ВО Свободи , то її підтримка переважно іде від жителів обласних центрів (47,5%) , міст – 29% і найменше від жителів сіл, це 23,5% . Переважають жителі обласних центрів і в структурі УДАРу, що станвить 40% , велику частку підтримки отримують від сільських виборців – 31% , і 29% від жителів міст [14].

Враховуючи вікове співвідношення у молодої партії УДАР Віталія Кличка відповідно і найбільша підтримка серед молоді віком до 30 років 26% , хоча доволі великі показники складають також особи середньої і старшої вікової категорії . Зі зростанням вікової категорії , зростає і рейтинг підтримки як партії Регіонів так і Комуністів . До прикладу в партії В. Януковича до 30 років – 24% , 30–39років – 27% , 40–49 років – 29% , 50–59 – 29% , 60 років і старше – 32% , а в партії П. Симоненка вікова категорія до 30 років складає лише 6%  , 30–39років - 7% ; віком 40–49 років – 9% , 50-59 років – 14% і 17,5% – серед виборців, старших за 60 років . А от ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина» отримали рівномірну підтримку в усіх вікових групах (24% і 25% )[14]. Що ж до рівня освіченості , то на загальнонаціональному рівні найвищий освітній рівень має Свобода , що складає 48% , незакінчену вищу освіту має 6% , середню спеціальну 30% , повну середню 12% і 3%- неповну середню . В електораті УДАРУ переважають також виборці вищою освітою , тут співвідношення буде таким : 38% - виборці з вищою освітою ,  9% – з незакінченою вищою , ще 31% – із середньою спеціальною освітою , 17% – із загальною середньою освітою і 5% – із незакінченою середньою.  Що ж до електорату таких партій , як Партія Регіонів та Батьківщина, то тут переважають виборці з середньою спеціальною освітою ( в ПР-38% , в Батьківщини 35% ). В Регіонів із неповною середньою – 10%м, загальною середньою – 19%м, вищою – 38% , незакінченою вищою – 5%. В

Батьківщини решту електорату складає 33% – із вищою, 6% – із незакінченою вищою , 18% – із загальною середньою , і 8% – з незакінченою середньою. Найнижчий рівень освіченості електорату має Комуністична партія України : 38% мають середню спеціальну освіту , 26% – вищу і 5% незакінчену вищу освіту , 21% – повну середню і 10% – неповну середню освіту [14].

Таблиця № 15

Загальна соціально-демографічна характеристика електорату за перевагою відання голосів за політичні партії і блоки [14].

Соціально-демографічні категорії	Партія регіонів	ВО Батьківщина	ВО Свобода	УДАР	КПУ
Стать респондентів
Чоловіки	59,0	42,5	46,0	45,0	50,0
Жінки	41,0	37,5	54,0	55,0	50,0
Вікові групи
18-29	14,4	15,0	15,5	29,3	8,6
30-39	15,9	16,4	18,5	23,5	10,0
40-49	18,2	18,5	18,9	18,4	14,6
50-59	21,6	23,0	22,4	16,2	26,8
60 і більше	29,2	27,2	24,7	12,7	40,1
Рівень освіти
Менше повної середньої	9,8	7,7	3,4	5,3	10,3
Повна загальна середня	18,9	17,7	12,2	16,7	20,7
Середня спеціальна	37,7	35,0	30,2	31,1	38,1
Вища (повна чи неповна)	33,6	39,6	54,2	46,9	30,9
Поселенські групи
Місто	40,0	28,0	29,0	29,0	41,0
Обласний центр	25,0	33,0	47,5	40,0	29,0
Село	25,0	39,0	23,5	31,0	30,0
Регіон проживання
Західний	12,2	32,0	26,6	18,5	3,7
Центральний	17,5	34,6	12,7	18,8	8,9
Південний	38,0	17,6	5,8	14,5	16,3
Східний	51,5	10,2	3,4	8,1	18,3

Отже , якщо робити висновок , підтримки партій за таким показником , як рівень освіченості виборців ,то можна побачити , що разом із зростання рівня освіченості рейтинг партії О. Тягнибока буде також зростати . Якщо ж ситуацію змоделювати на оборот , тобто коли рівень освіченості падатиме , то рейтинг буде стрімко зростати в ідеологічно протилежної партії Комуністів або ж їхнім «партнерам» Партії Регіонів . Підтримка партії УДАРу , якщо згадати про той факт , що вона має в своєму електораті найбільш молоду аудиторію віком до 30 років , матиме найбільшу підтримку серед виборців із вищою освітою а також із незакінченою вищою освітою . Батьківщина , буде виступати єдиною партією, яка має рівномірне розподілення в усіх освітніх групах .