89. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що юридичне значення.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав іромадян. Проте не завжди той чи інший факт, що мас юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом у зв'язку з його втратою, знищенням архівів тощо. Тому закон передбачає судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення за таких умов: а) факти, що піл.іяіаюіь встановленню, повинні мати юридич не значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав грома дян; б) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; в) у заявника немає іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. г) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішен ням спору про право. За правилами про підсудність справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами за місцем проживання заявника (ст. 257 ЦПК). Заявниками у іаких справах можуть буї и фізичні особи, які заінтересовані у встановленні певних фалів, оскільки від цього залежить можливість реалізації їхніх еуб'скіивинх прав. Ст. 256 ЦПК містить перелік фактів, які можуть буїи встановлені в судовому порядку, а саме: родинних відносин між фізичними особами. перебування фізичної особи на утриманні; розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, належності правовстановлюючих документів особі, прізви ще, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що за значені в документі, по збії^ються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначе ним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєст рації органом державної реєстрації актів цивільною етану факту народження. смерті особи в псиний час у разі неможливості регсіраші органом державної реєстрації актів цивільного стану факіу смерті. Цей перелік не f вичерпним. Суд за визначених законом умов може встановлювати й інші факти, зокрема: визнаная і а реєстрацію батьківства, володіння будинком на праві власності, прийняття спадщини тощо.

90. Розгляд судом справ про відновлення права на втрачені цінні папери на пред’явника та на векселі.

Судовий порядок (ст.ст. 276—284 ЦПК) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, видані установами банку, поширюється як на випадки втрати цих документів, так і на випадки, коли документи втратили ознаки платіжності внаслідок неналежного їх зберігання або з інших причин (на ощадній книжці або контрольному листку до неї не зберігся запис номера рахунку, неповністю зберігся запис лишку вкладу на ощадній книжці тощо). Питання про втрату ощадною книжкою або контрольним листком до неї ознак платіжності вирішується установою банку під час розгляду нею заявипред'явника про проведення операції по виданому цією установою документу. У разі відмови провести таку операцію у зв'язку з втратою документом ознак платіжності відновлення прав здійснюється в судовому порядку. Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника, може просити суд про визнання паперу недійсним і про відновлення прав на втрачений цінний папір. Для порушення справи в суді подається заява з додержанням вимог, передбачених ст.ст. 137, 277 ЦП К. У ній має бути зазначено: прізвище, ім'я та по батькові заявника і місце його проживання; обставини, за яких втрачено цінний папір; назву установи, яка видала цінний папір, і характерні знаки втраченого цінного папера. Така заява за підсудністю подається до районного (міського) суду за місцем знаходження установи банку, що видала цінний папір на пред'явника. Суддя з прийняттям справи до провадження своєю ухвалою постановляє зробити публікацію про виклик держателя цінного папера до районного (міського) суду та забороняти установі, яка видала цінний папір, провадити по ньому операції. Публікація робиться коштом заявника у місцевій газеті і за змістом має відповідати вимогам ст. 279 ЦПК, тобто вона має містити: прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання заявника; назву і характерні ознаки цінного папера, з приводу якого подано заяву до суду, пропозицію держателю цінного папера повідомити суд в тримісячний строк про свої права на цінний папір. Держатель втраченого цінного папера зобов'язаний у встановлений строк подати до суду разом з оригіналом цінного папера заяву про те, що він є його держателем. При надходженні такої заяви до суду суддя постановляє ухвалу про залишення заяви про відновленняправ на втрачений цінний папір без розгляду та надає особі, яка заявила про визнання недійсним цьогопапера, строк не більше двох місяців для пред'явлення в загальному порядку позову до держателя цінного папера про його відібрання. Якщо такий позов не буде пред'явлено, втрачає силу заборона судді провадити за цим цінним папером операції по видачу вкладу, про що суд повідомляє установу банку, яка видала цінний папір. По-іншому розвивається провадження у справі, якщо протягом тримісячного строку з дня публікації про виклик держателя цінного папера до суду від нього не надійде разом з оригіналом цінного папера заява про те, що він є його держателем. Суддя призначає справу до розгляду. В судове засідання викликаються заявник і заінтересована особа -представник установи банку. Рішення суду про те, що втрачений цінний папір є недійсним, стає підставою для видачі заявникові вкладу чи цінногопапера замість визнаного недійсним. З метою забезпечення майнових прав держателя цінного папера ст. 284 ЦПК надає йому право на відшкодування збитків. Держатель цінного папера, який не заявив вчасно з будь-яких причин про свої права на цінний папір, може подати в той же суд позов до особи, за якою визнано право на одержання вкладу, облігацій державних позик та інших цінних паперівна пред'явника (ст.284 ЦПК).