6. Застосування норм права інших держав в цивільному судочинстві Україні.

Відповідно до ст. 8 ЦПК Суд вирішує справи відповідно до К У, ЗУ та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір.

Норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ. Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок. Регулює ЗУ «Про міжнародне приватне право» , але у випадках коли цей закон протирічить нормам ратифікованих міжнародних договорів потрібно застосовувати міжнародні договори. У випадках передбачених законом сторони самі обирають норму якої держави їм застосовувати. Також зазвичай якщо нічим не визначено яку норму застосовувати застосовують ту, яка має більший тісний зв'язок з правовідносинами.

7. Поняття і роль відомчих нормативних актів в цивільному судочинстві.

Відомчий нормативний акт — підзаконний нормативний акт (указ, інструкція, нормативний наказ та ін.), що видається в межах компетенції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комітету, відомства), який містить вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання.

Відомчі акти (акти конкретних міністерств, комітетів, фондів та ін.) мають внутрішнє, внутрішньовідомче юридичне значення:

1) видаються з питань, віднесених виключно до їх відання;

2) поширюються на осіб, які входять до сфери їхнього відання, тобто знаходяться в системі управлінської, службової та дисциплінарної підлеглості лише даних відомств

Підзаконні нормативно-правові акти чи відомчі акти доповнюють та уточнюють закони україни та міжнародні договори і зменшують кількість прогалин у праві.

8. Найбільш характерні риси, які відрізняють цпк – 2004 р. Від цпк – 1963 р.

Основними відмінностями між ЦПК 1963 і 2004 р є: 1) ЦПК 1963 р. закріплював як обов’язкову стадію судового провадження попередній розгляд справи у суді, а ЦПК 2004 зробив цю стадію необов’язковою. Кодекс 1963 початково складався із 6 розділів і 428 статей: 1 розділ - основні принципи цивільного процесу, склад суду, докази, судові виклики, витрати, штрафи тощо; 2 — права й обов'язки сторін у процесі; 3 — регулював провадження справи у першій інстанції; 4 — у касаційній і наглядній інстанціях; 5 — був присвячений питанням виконання рішень судів; 6 — процесуальним правам чужинців та іноземних організацій, дипломатичних представників та бездержавних громадян. ЦПК 2004 року Складається з таких розділів: “Загальні положення”; “Провадження справ у суді першої інстанції”; “Наказове провадження”; “Позовне провадження”; “Окреме провадження”; “Перегляд судових рішень”; “Звернення судових рішень до виконання та поворот виконання”; “Відновлення втраченого судового провадження”; “Провадження у справах за участю іноземних осіб”, які включають сорок три глави.

У ЦПК 2004р. розділ “Окреме провадження” доповнено главою про визнання спадщини відумерлою. Також провадження у справах про встановлення неправильно зазначених відомостей в актах цивільного стану є предметом регулювання АПК України. На думку авторів нового ЦПК, такі справи за своєю природою є адміністративними. Кодекс 2004 надає право на використання аудіотехнічних засобів для запису судового засідання, але офіційним записом вважатиметься лише той технічний запис, що здійснюється судом. ЦПК передбачає за зверенення до суду сплату не державного мита, а судового збору, надходження від якого йтиме на забезпечення потреб судів. До прийняття відповідного закону судовий збір сплачуватиметься у порядку, встановленому для сплати державного мита. Також новим Кодексом передбачений такий засіб процесуального примусу, як привід свідка органами внутрішніх справ із компенсацією в дохід держави витрат на привід. Більш чітко визначений механізм звернення до суду із заявою про забезпечення доказів. Зацікавлена особа після подачі такої заяви має протягом 10 днів подати до суду позов. Для прискорення набрання законної сили рішенням, яке сторони не бажають оскаржувати, ЦПК передбачає скорочені строки апеляційного оскарження (для рішення суду – 10 днів). Протягом цього строку може бути подана коротка апеляція, в якій достатньо зазначити, що рішення оскаржується. Обґрунтування апеляції може бути подане протягом 20 днів після подання короткої апеляції.

Касаційна скарга може бути подана впродовж двох місяців із дня вступу в законну силу рішення (постанови) апеляційного суду. Таку скаргу можна подавати безпосередньо до суду касаційної інстанції України, якою за ЦПК є Вищий цивільний і кримінальний суди України.