Вступ
Найбільш характерним явищем сучасного етапу розвитку цивілізації є, на мій погляд, лавинний зріст обсягу інформації та залучення інформаційних ідей, засобів та технологій майже до кожної галузі людської діяльності. Швидкий розвиток технічних і програмних можливостей персональних комп’ютерів, розповсюдження інформаційно-комунікаційних і креативних технологій створюють реальні можливості для їх використання в системі освіти з метою розвитку творчого потенціалу людини в процесі навчання та забезпечення наступності навчання між різними ланками навчально-виховних закладів освіти. Розвиток педагогіки як науки характеризується не тільки новаціями в галузі методів, способів та організаційних форм навчання. На різних етапах навчання з технічним розвитком відбувалося інтенсивне впровадження у навчальний процес різноманітних засобів наочності, технічних засобів. Все це здійснювалося з однією метою: підвищення ефективності навчального процесу в цілому й інновацій, які запроваджуються. Необхідно зауважити, що безпосередньо для навчального процесу було розроблено небагато технічних пристроїв. Серед них можна назвати лише графопроектор і лінгафонний пристрій. Всі інші технічні засоби запозичені з побуту: програвач, магнітофон, телевізор, відеомагнітофон, комп’ютер. Щоразу, під час появи нового технічного пристрою, педагоги розмірковують, як використати його для розв’язання дидактичних завдань. Таким чином, аналізуючи природні якості засобів навчання, педагоги визначають їх дидактичні властивості та функції в навчальному процесі. Учні пізнають навколишній світ за допомогою всіх органів почуттів. Проте, основними каналами отримання інформації є зорові аналізатори. Тому невипадково, що 90 відсотків всієї інформації учні отримують за допомогою зору, а 10 відсотків – за допомогою слуху. “Краще один раз побачити, ніж 100 разів почути” – так говорить досить актуальнее прислів’я.
Цифрове відео
Недоліки, властиві аналоговому способу відтворення відео, врешті-решт привели до розробки цифрового відео формату. На зміну аналоговому відео прийшло цифрове. В області професійного відео застосовується кілька цифрових відео форматів: D1, D2, Digital Beta Cam та ін. На відміну від аналогового відео, якість якого падає при копіюванні,кожна копія цифрового відео ідентична оригіналу. Хоча сучасний відеоряд базується на цифровій основі, практично всі цифрові відео формати до цих пір в якості носія вихідного сигналу використовують плівку з послідовним доступом. Тому більшості професіоналів в області відео усе ще звично працювати з плівкою, ніж з комп'ютером.
Звичайно, плівка як джерело даних все ще залишається більше кращою, ніж жорсткий диск комп'ютера, оскільки вміщає значно більший обсяг даних. Але зате для цифрового відео монтажу використання комп'ютерів дає ряд істотних переваг: не тільки забезпечує прямий доступ до будь-якого відео фрагменти (що неможливо при роботі з плівкою, оскільки до необхідних ділянок можна добратися лише послідовно переглядаючи відеоматеріал), але і припускає широкі можливості обробки зображення (редагування, стиснення). Це досить вагомі причини для переходу відео виробництва з традиційного устаткування на комп'ютерне. Комп'ютерне цифрове відео являє собою послідовність цифрових зображень і пов'язаний з ними звук. Елементи відео зберігаються в цифровому форматі. Існує безліч способів захоплення, зберігання та відтворення відео на комп'ютері. З появою комп'ютерного цифрового відео стихійно стали виникати найрізноманітніші формати представлення відео даних, що спочатку призвело до деякої плутанини і викликало проблеми сумісності. Однак в останні роки завдяки зусиллям Міжнародної організації з стандартизації (ISO - International Standards Organisation) вироблені єдині стандарти на формати відео даних, які ми розглянемо пізніше.
Основні характеристики цифрового відео
Цифрове відео характеризується чотирма основними факторами: частота кадру (Frame Rate), екранне дозвіл (Spatial Resolution), глибина кольору (Color Resolution) і якість зображення (Image Quality). Частота кадру (Frame Rate). Стандартна швидкість відтворення відео сигналу - 30 кадрів/с (для кіно цей показник становить 24кадру/с). Кожен кадр складається з певної кількості рядків, які прорисовуються не послідовно, а через одну, в результаті чого виходить два напівкадрів, або так званих "поля". Тому кожна секунда аналогового відеосигналу складається з 60 полів (напівкадрів). Такий процес називається interlaced відео. Тим часом монітор комп'ютера для промальовування екрана використовує метод "прогресивного сканування" (progressive scan), при якому рядки кадру формуються послідовно, зверху вниз, а повний кадр прорисовується 30разів кожну секунду. Зрозуміло, подібний метод отримав назву non -interlaced відео. У цьому полягає основна відмінність між комп'ютерним і телевізійним методом формування відеосигналу. Глибина кольору (Color Resolution). Цей показник є комплексними визначає кількість кольорів, що одночасно відображаються на екрані. Комп'ютери обробляють колір в RGB-форматі (червоний-зелений-синій), в той час як відео використовує й інші методи. Одна з найбільш поширених моделей кольоровості для відео форматів - YUV. Кожна з моделей RGB і YUV може бути представлена різними рівнями глибини кольору (максимальної кількості кольорів). Для колірній моделі RGB зазвичай характерні наступні режими глибини кольору: 8 біт/піксель (256 кольорів), 16 біт/піксель (65,535 кольорів) та 24біт/піксель (16,7 млн. кольорів). Для моделі YUV застосовуються режими: 7біт/піксель (4:1:1 або 4:2:2, приблизно 2 млн. кольорів), і 8 біт/піксель (4:4:4, приблизно 16 млн. кольорів). Екранне дозвіл (Spatial Resolution). Ще одна характеристика --екранне дозвіл, або, іншими словами, кількість точок, з яких складається зображення на екрані. Так як монітори PC і Macintosh зазвичай розраховані на базову дозвіл в 640 на 480 крапок (пікселів), багато вважають, що такий формат є стандартним. На жаль, це не так. Прямого зв'язку між здатністю аналогового відео та комп'ютерного дисплея немає. Стандартний аналоговий відеосигнал дає повноекранне зображення без обмежень розміру, так часто притаманних комп'ютерному відео. Телевізійний стандарт NTSC (National Television Standards Committe), розроблений Національним комітетом з телевізійних стандартів США. Використаний у Північній Америці і Японії, він передбачає дозвіл 768 на 484. Стандарт PAL (Phase Alternative), поширений у Європі, має кілька більшу роздільну здатність - 768 на 576 пікселів. Оскільки дозвіл аналогового та комп'ютерного відео розрізняється,при перетворенні аналогового відео в цифровий формат доводиться іноді масштабувати і зменшувати зображення, що призводить до певної втрати якості. Якість зображення (Image Quality). Остання, і найбільш важлива характеристика - це якість відео зображення. Вимоги до якості залежать від конкретного завдання. Іноді достатньо, щоб картинка була розміром у чверть екрану з палітрою з 256-ти кольорів (8 біт), при швидкості відтворення 15 кадрів/с. В інших випадках вимагається повно екранне відео (768 на 576) з палітрою в 16,7 млн. кольорів (24 біт) і повної кадрової розгорткою (24 або 30 кадрів/с).