34.Як вплинув поділ України на світогляд народу?

У XVI ст. значна частина українських земель (Галичина, Холмщина, Волинь, Поділля, Брац- лавщина, Київщина) підпали під владу Речі По¬сполитої. В Україні з'явилися польські магнати, яким король роздарував землі, національна куль¬тура і православна церква зазнавали жорстоких утисків. Поряд із зміцненням польської адміністрації костели почали боротьбу за перетво¬рення українців на римо-католиків.

Наслідки Берестейської церковної унії 15% р. були дуже тяжкими для української культури: створення з однієї православної церкви двох — уніатської (українська католицька церква, з'єднана з Римом) і православної, яка у другій половині XVII ст. потрапила в залежність віл Московського патріархату.

Поглиблюється денаціоналізація української шляхти, цілий ряд знатних родів переходить в унію або католицтво, спольщується. Православні ненавиділи уніатів як зрадників, а римокатолики не вважали православних за повноправних грома¬дян, принижували їх. Поляки вимагали, аби уніати, з'єднані з Римом, відмовилися від своїх догм, історії, традицій. Але українська католицька церква, за словами історика Д.Дорошенка, не зв'язала себе з польським урядом, а активно боролася проти полонізації.

Отже, територіальний поділ, міжконфесійна боротьба розмежували українську людність і на тривалий час розпалили вогнище протиборства, -що не давало можливості для об'єднання і протидії зовнішній експансії.

35.Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби

Доба козаччини — період жорстоких воєн і безоглядної романтики, творення держави і формування нації. Суспільство висуває із свого сере¬довища героїв, борців за свободу та незалежність і йде за ними. Сколихнувся і піднявся весь етнос, щоб скинути ярмо поневолення. У цей складний і буремний час зароджується й набирає сили унікальне культурне явище — пісенно-поетичний доробок козацького середовища. Патріотизм, ге¬роїзм, мужність, презирство до смерті, воле¬любність, миролюбність перелилися у поетичні рядки. Безіменні автори в думах і піснях у високо¬художній формі зафіксували історію козацького Руху.

Українські народні думи, історичні, побутові пісні давно привернули пильну увагу дослідників. Перші публікації народних дум і пісень з'явилися у 1648 р.: "Дума про Козака Голоту", пісні "Засви¬стали козаченьки в похід з полуночі", один з варіантів піснетворки Марусі Чурай, "Був Сава в Немирові" (про Гната Голого і Саву Чалого). Декілька історичних пісень О.Павловський надру¬кував у "Грамматике малороссийского наречия" (Санкт-Петербург, 1818), І.Котляревський - у першому виданні "Наталки-Полтавки" (Харків, 1819). Ці публікації розбудил и інтерес до збиран¬ня українського фольклору.

Учені, історики та шанувальники творчих на- бутків народу розгорнули активну діяльність на цій ниві. В Миргородському і Прилуцькому повітах на Полтавщині у 1814-1818 рр. записував думи та історичні пісні М.Церелів, а в 1819 р. він видав першу збірку "Опьіт собрания старинньїх малороссийских песен".76

Термін "дума" у літературний обіг ввів К.Рилєєв на початку 20-х рр. XIX ст. Він же опублікував у 1825 р. "Думи" окремою книжкою, наголосивши в передмові, що це "самобутній вид народної творчості, який побутує до цього часу серед народу". У мові народних співців термін "дума" відповідає назві "лицарські пісні". Сьо¬годні інколи думами називають історичні пісні про Байду, Нечая, Гната Голого та ін.

Багато записів українського народного епосу зробив М.Максимович. Він зібрав, уклав та видав декілька збірок: "Малороссийские песни" (Моск¬ва, 1827), "Украинские народньїе песни. Часть Г' (Москва, 1834), "Сборник украинских песен. Часть І" (Київ, 1849). Максимович доповнив трактування терміну "дума": героїчна пісня, в якій розповідається про боротьбу українського народу з іноземними поневолювачами. За твердженням ученого, кожна дума була присвячена конкретній історичній події чи особі, тісно пов'язана з кобзар¬ським рухом.

Не обійшов увагою пісенно-поетичняй спадок України М.Гоголь. У своїй праці "О малороссийских песнях" він підкреслював, що пісня — "це народна історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу".

Тарас Шевченко віддав належну шану українським народним думам. У своїх творах він змалював кобзарів кращими представниками епо¬хи, порівнюючи їх з Гомером ("Гайдамаки", "Сліпий", "Прогулка с удовольствием и не без морали" та ін.).

Значну кількість записів зробили та активно пропагували фольклор доби козаччини Я.Голо- вацький, П.Чубинський, Вл.Антонович, М.Драгоманов, І.Манжура, П.Рудченко (Панас Мирний), С.Руданський, М.Кропивницький, М.Лисенко, І.Франко, Леся Українка, Ф.Колесса та інші.

Пісенно-поетична творчість ділилася на декілька жанрових груп: похідні пісні, історичні з оповіддю про персонали, сімейно-побутові,ліричні, невольничі. Для кожної з них характерні свої особливості.

Кобзарі виконували у той час декілька соціальних функцій. Перша суто творча — складання дум і пісень, в яких розповідається про звитягу козаків, друга — пропагандистська.

Пісні складали не тільки кобзарі. Козацьке середовище було високоосвіченим, майже кожен козак був письменний, а випускники Києво-Могилянської Академії чи інших навчальних закладів України та Європи були звичайним явищем у козацькому середовищі. Окремі пісні не лише фіксують факт, але й виходять на рівень символічного узагальнення.

Спробуємо зробити аналіз однієї з таких пісень-символів. Усі знають популярну пісню "Ой, на горі та й женці жнуть". Перша строфа: "Ой, на горі та й женці жнуть, а попід горою, яром-долиною козаки йдуть". На чільному місці стоїть хлібороб — годувальник народу, він у всіх на виду, його праця почесна, гідна поваги й шаноби. Козаки, охоронці своїх співвітчизників, тримаються в затінку, вони йдуть "попід горою, яром-долиною". Різне ставлення і до козацьких ватажків: якщо "Дорошенко веде своє військо, військо запорізьке, хорошенько", очолює його, то "Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний", іде позаду. У людей, незважаючи на лицарські звитяги, він захоплення не викликає. Його аргументи — "...мені з жінкою не возиться, а тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться" — звучать непереконливо. Пісня закінчується рефреном першого куплету — утвердженням торжества перемоги мирної праці.

Доба козаччини і козацьке середовище гідно доповнили і збагатил и надбання української культури великим циклом дум та історико-побутових пісень.