3. Оборона мотопіхотного відділення

В обороні мотопіхотному відділенню ставиться задача знищити вогнем противника до його підходу до переднього краю, забезпечити ефективну вогневу підтримку інших відділень і стійко обороняючись створити умови для переходу в контратаку взводу, роти.

Відділення обороняє позицію по фронту до 125 м. Глибина оборони відділення – до 200 м.

Відділення обладнує основну і 1-2 запасні позиції. Відстань між відділеннями може досягати 100-150 м і прикривається вогневими засобами. При необхідності відділення виставляє пост охорони і спостереження в складі 2-3 солдат на відстані 200-400 м від переднього краю. Його задача полягає в своєчасному попередженні про появу противника.

Вогневі засоби відділення розміщуються, як правило, попарно, для чого відриваються парні окопи. Відстань між парними окопами складає приблизно 20 м, а між одинарними окопами – 10 м.

Парні окопи, по задумці американського командування, забезпечують відчуття плеча товариша, що значно підвищує моральний дух і надає можливість спостерігати за поведінкою сусіда.

Запасні позиції обладнуються позаду основної на відстані до 200 м. Вони повинні створити умови для кругової оборони відділення. Для потайного переходу з основної позиції на запасну відділення відриває ходи сполучення, які також обладнуються для ведення вогню з метою відбиття атак противника з інших напрямків.

В мотопіхотному відділенні обладнується позиція для БМП “Бредлі”, яке підтримує бій відділення.

Під час ядерного удару, вогневої підготовки противника особовий склад відділення ховається на дно окопу або в бліндажі. По закінченні вогневої підготовки або коли вогонь артилерії переноситься в глибину особовий склад відділення швидно займає свої місця на позиції і готується до відбиття атаки противника. Відділення відкриває вогонь з підходом противника на відстань дійсного вогню по команді командира відділення. Якщо противнику вдалося прорватися на позицію, то відділення відбиває його вогнем, гарматами і танками. Якщо противник наступає з танками, в першу чергу приймаються всі зусилля на їх знищення, а вогонь стрілецької зброї зосереджується на піхоті з метою відрізати її від танків.

Якщо оборона прорвана на сусідніх ділянках відділення повинне зайняти запасні позиції для відбиття атаки з флангів і тилу.

Вихід із бою та відхід відділення має право здійснювати по команді свого командира.

4. Оборона мотопіхотного взводу

Мотопіхотний взвод в обороні має задачу знищення противника вогнем ще до підходу його до переднього краю, не допустити прориву в глибину, а в випадках його вклинення – знищити вогнем і контратаками при підтримці других підрозділів роти, зайняти попереднє положення.

Для оборони взвод готує район – позицію, на якій обладнує опорний пункт. Вважається, що взвод здатний утримувати опорний пункт до 400 м по фронту і до 200 м в глибину. Відстань між опорними пунктами взводів роти може досягати 200 м.

Бойовий порядок взводу частіше всього будується в одну лінію, в той час, як вважають американці, це не повинно заважати використовувати можливості місцевості і стрілецької зброї. В залежності від умов бойовий порядок може бути:

1. всі відділення в лінію;

2. два відділення спереду, а 1 позаду.

Система вогню взводу в обороні організується з таким розрахунком, щоб забезпечити враження противника кулеметним вогнем на дальніх підступах; підвищення його інтенсивності при підході противника до переднього краю оборони; постановку загороджувального вогню в безпосередній близькості від переднього краю; знищення вогнем противника, що вклинився в оборону. Відділенням призначаються сектори вогню, що перекриваються, а також рубіж постановки загороджуючого вогню. Ближній рубіж загороджуючого вогню артилерії та мінометів призначається не далі чим 200 м від переднього краю оборони.

У взводному опорному пункті організуються вогневі позиції для пускових установок ПТУР “Тоу” і “Дракон”. Крім того, на ньому можуть знаходитися 2-3 танка із складу танкового взводу, що придається роті.

Для БМП мотопіхотного взводу відривається укриття в глибині взводного району оборони. БМП застосовують для підтримки вогнем бою відділень та для прикриття стиків і флангів. Єдині кулемети М60, що перевозяться на БМП, застосовуються на позиціях відділень.

Інженерне обладнання взводного району оборони включає обладнання основних і запасних позицій піхоти (мотопіхотних відділень, штатних та приданих вогневих засобів, обладнання командного пункту командира взводу, розчистки секторів обстрілу та спорудження загороджень перед переднім краєм і на флангах опорного пункту.

При наявності часу окопи з’єднуються ходами сполучення, відриваються запасні та додаткові окопи і також з’єднуються ходами сполучення, відриваються ходи сполучення в тил, посилюються протитанкові і протипіхотні загородження.

Командний пункт обладнується напівзакритими окопами з підбрустворними нішами та бліндажами на 2-3 солдата.

Особливу увагу необхідно звернути на маскування позицій взводу від наземного та повітряного спостереження.

Опорний пункт взводу другого ешелону (резерву) обладнується взагалі так, як і основна позиція.

Бій мотопіхотного взводу розпочинається з підходом противника на дистанцію дійсного вогню штатних і приданих вогневих засобів. Обслуга кулеметів та стрілки, ведуть вогонь по піхоті противника з метою відрізати її від танків. Обслуга ПТУР веде вогонь по танках противника.

Якщо противнику вдається вклинитися в оборону взводу то його особовий склад намагається знищити вогнем, штиком і гранатою. По противнику, що увірвався на опорний пункт сусіднього взводу, ведеться фланговий вогонь, щоб не допустити розширення прориву в сторону оборони взводу. Коли виникає загроза оточення противником взводу, він займає кругову оборону, для чого використовує запасні та додаткові позиції.