
- •Для проведення лекційного заняття із студентами 1 курсу вос 021000 з тактичної підготовки
- •Тема 2 основи сучасного загальновійськового бою
- •Затверджена на право проведення занять в 20____ / 20____ навч. Році.
- •Затверджена на право проведення занять в 20____ / 20____ навч. Році.
- •1. Мета заняття:
- •Ііі. Матеріальне забезпечення
- •Іv. Порядок проведення заняття
- •Зміст лекції
- •1. Основні фактори, які визначають характер і способи ведення загальновійськового бою
- •2. Зміст основних тактичних понять, визначень та термінів
- •Польові інженерні споруди
- •Завдання на самопідготовку
2. Зміст основних тактичних понять, визначень та термінів
Основи загальновійськового бою – це система визначень, понять і категорій теорії і практики підготовки та ведення бою військовими частинами та підрозділами родів військ Сухопутних військ.
Бойові дії – форма оперативно-тактичного (бойового) застосування з’єднань, військових частин видів Збройних Сил України для вирішення оперативних (тактичних) завдань у рамках операції міжвидового угруповання військ (сил) або самостійно, а також між операціями.
Тактичні дії – це організовані дії військових частин і підрозділів під час виконання поставлених завдань.
Загальновійськовий бій – основна форма тактичних дій військ, сукупність узгоджених і взаємозв’язаних за метою, завданнями, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів родів військ, видів ЗС України, інших військових формувань та правоохоронних органів (далі – ІВФ та ПрО) для відбиття ударів противника, його знищення (розгрому) та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.
Загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями військових частин і підрозділів різних родів військ Сухопутних військ у взаємодії з іншими видами ЗС України, ІВФ та ПрО.
Стабілізаційні дії – особлива форма застосування військ (сил) для стабілізації обстановки у кризовому районі та недопущення ескалації (відновлення) воєнного конфлікту.
Специфічні дії – форма застосування військ (сил) під час участі в антитерористичних операціях (далі – АТО) і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (далі – НС) техногенного та природного характеру
Маневр – складова частина сучасного бою. Маневр – організоване пересування військ у ході бою на новий напрямок (рубіж, початковий район), з метою вигідного положення відносно до противника і створення необхідного угрупування, для ведення вогню по найбільше уразливих місцях у бойовому порядку противника або для нанесення удару йому у фланг та тил.
Маневр силами та засобами проводиться:
у цілях побудови найвигіднішого угрупування військ та найбільш доцільного їх використання при виконанні поставлених задач або з’явлених задач;
для нанесення раптових та рішучих ударів по флангах та тилу противника, а також для виводу своїх військ з під удару.
Видами маневру силами та засобами є: охоплення, обхід, їх сполука та відхід.
Маневр дозволяє захоплювати і утримувати ініціативу в діях, зривати задуми противника, успішно вести бойові дії в обстановці, що змінилася. Маневр силами і засобами здійснюється з метою створення найбільш вигідного угруповання військ, стрімкого просування у глибину, охоплення або обходу противника і нанесення рішучих й раптових ударів по флангах і тилу противника з різних напрямків, а також виводу своїх військ з-під ударів противника.
Маневр повинен бути простим по замислу, виконується швидко, приховано та раптово для противника. Маневр підрозділами, силами, засобами, вогнем та ядерними ударами є одним з важливих принципів сучасного загальновійськового бою. Уміле використання цього принципу дає можливість захватити та утримувати ініціативу, зірвати задум противника, успішно вести бій в змінившихся обставинах, знищувати по часткам переважаючого по силі противника.
Охоплення – маневр, який здійснюється для нанесення удару по флангу противника; він проводиться в тісній тактичній та вогневій взаємодії з підрозділами та частинами, наступаючими з фронту.
Обхід – глибокий маневр, який проводиться військами для удару по противнику з тилу; він проводиться у тактичній взаємодії з підрозділами і частинами діючими з фронту, та з тактичним повітряним десантом. Обхід підрозділами і частинами може закінчитись маневром на оточення противника з метою його полону або знищення.
Відхід – маневр, який робиться для відводу своїх військ з під удару противника, виграшу часу і заняття більш вигідного рубежу (позиції); він проводиться тільки з розпорядження старшого командира (начальника).
Вогонь є складовою частиною маневру. Він є основним засобом знищення противника при виконанні бойових задач.
В залежності від напрямку стрільби є такі види вогню:
фронтальний - вогонь направлений до фронту цілі; він більш суттєвий по глибоким цілям і менш ефективний по широким цілям;
фланговий вогонь – вогонь, який має напрямок в фланг цілі, цей вид вогню найбільш ефективний;
перехресний вогонь – вогонь, який ведеться по одній цілі не менш як з двох напрямків; перехресний вогонь найбільш ефективний, якщо він відкривається раптово.
По тактичному призначенню вогонь буває:
кинджальний – це вогонь з кулеметів та автоматів, відкриваємий раптово з близької відстані в одному напрямку і ведеться з замаскованих позицій до повного знищення противника або до ліквідації руху у даному напрямку.
зосереджений вогонь – вогонь кількох кулеметів, гранатометів, автоматів, БМП, танків, гармат або інших вогневих засобів, а також вогонь одного або кількох підрозділів, який має напрямок по одній цілі або частині бойового порядку противника.
Зосередженим вогнем досягається більш швидке знищення противника.
загороджувальний вогонь – суцільна вогнева завіса на шляху атакуючих танків та піхоти, яка робиться на одному чи одночасно на кількох рубежах – артилерією.
Загороджувальний вогонь ділиться на нерухомий та рухомий вогонь.
Нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) ведеться на одному або одночасно на декількох рубежах, підготованих на шляху руху атакуючих (контратакуючих) танків та піхоти противника.
Рубежам НЗВ надається умовна назва дерев наприклад: “Береза”, “Клен”, “Дуб”. Ширина ділянки НЗВ призначається з розрахунку не більше 50 м на гармату.
Рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) ведеться на одному (одинарний РВЗ) або одночасно на двох (подвійний РВЗ) рубежах і переноситься послідовно на інші призначені рубежі. Відстань між рубежами, по яким ведеться одночасно вогонь – 150-200 м, а між групами рубежів – 400-600 м.
Рухомий загороджувальний вогонь (РВЗ) призначається з розрахунку не більш 25 м на гармату. Рубежам надається загальна назва хижаків, наприклад: “Тигр”, “Лев”, “Вовк”, а кожному рубежу, починаючи з дальнього – свій порядковий номер (“Тигр 1”, “Тигр 2”).
Вогонь по окремій цілі (цілям) – вогонь, який ведеться одним вогневим засобом (гармата, танк та інші) по одній або декільком цілям.
Вогневий вал (ВгВ) застосовується при вогневій підтримці атаки, він ведеться по основним і проміжних рубежах. Основні рубежі ВгВ призначаються через 300-1000 м один від одного, а проміжні 100-300 м між основними. Основним рубежам вогневого валу надаються умовні найменування відповідно до назв хижаків: “Лисиця”, “Барс”, рубежі нумеруються відповідно до черги ведення вогню по них, починаючи з ближнього рубежу.
Масований вогонь (МВ) ведеться одночасно всією, чи більшою частиною артилерії по угрупованню противника, з завданням рішучої поразки у короткі терміни, одного чи декількох важливих об’єктів (цілей).
Що ж таке фронт, фланг, стик, проміжок.
Фронт – передня сторона бойового порядку підрозділів, частин, з’єднань, звернена у сторону противника в межах, якого ведеться наступ або оборона. Протяжність фронту вимірюється в метрах, або кілометрах між правим та лівим флангами.
Тил – бік протилежний фронту.
Фланг – права або ліва сторона бойового порядку підрозділу, частини або з’єднання.
Стик – місце зіткнення флангів сусідніх підрозділів, частин та з’єднань.
Проміжок (інтервал) – відстань між флангами сусідніх підрозділів, частин та з’єднань в їх бойовому порядку.
Фланги, стики та проміжки найбільш уразливі місця для удару противника, тому при організації і веденні бою забезпечення флангів, стиків і проміжків – найважливішим обов’язком командирів усіх ступенів.
Ведення бойових дій на широкому фронті і на велику глибину не можливо без подолання різних водних перешкод.
Подолання військами з боєм водних перешкод, коли протилежний берег зайнятий противником є форсування.
Переправа – подолання військами водної перешкоди без зустрічі з противником. Переправи бувають: паромні, десантні, мостові, убрід, по льоду.
Час “Ч” – це умовне означення часу початку атаки переднього краю оборони противника, форсування водної перешкоди, викиду (висадки) повітряного (морського) десанту.
Атака – це сполука стрімкого руху з вогнем для ураження живої сили і вогневих засобів противника.
Марш. В умовах сучасного бою, усі підрозділи і частини повинні бути весь час готові до здійснення маршу і перевезення різними видами транспорту.
Марш – це організоване пересування підрозділів і частин на транспортних засобах або у пішому порядку по дорогах і колонним шляхам з метою своєчасного виходу у призначений район у повній бойовій готовності.
Марш може здійснюватися у передбаченні вступу у бій або без сутички з противником. В усіх випадках марш здійснюється приховано.
Для вирішення різних задач та в залежності від обставин підрозділи можуть діяти в похідному, перед бойовому та бойовому порядках.
Похідний порядок - шикування підрозділів для пересування у колонах. Він повинен забезпечити: високу швидкість пересування та швидке розгортання у перед бойовий та бойовий порядки; найменшу вразливість від зброї масового ураження та ударів авіації противника; підтримку стійкого управління підрозділами.
Передбойовий порядок – це шикування підрозділів для пересування у колонах, розчленованих по фронту та в глибину, з метою швидкого розгортання підрозділів у бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї, а також для швидкого подолання загороджень, районів руйнувань, пожарів, затоплень.
Бойовий порядок – це шикування підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, яке поставили і забезпечувати:
повне використання бойових можливостей підрозділів;
стійкість і активність в обороні;
надійне ураження противника на якомога більшу глибину;
найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї;
підтримка безперервної взаємодії і зручності управління.
Елементи бойового порядку.
Залежно від обстановки і завдання у бойовий порядок з’єднання (частини, підрозділу) можуть входити передовий загін, спеціальний загін, обхідний загін, рейдовий загін, штурмовий загін і тактичний повітряний десант. До складу бойового порядку у обороні може входити також і протидесантний резерв.
Передовий загін призначається для захоплення і утримання важливих рубежів (об’єктів) у глибині бойового порядку противника, забезпечення розгортання і дій головних сил, а також для дій у смузі забезпечення. До його складу, як правило, призначається посилений батальйон.
Спеціальний загін створюється для знищення засобів ядерного, хімічного нападу і систем високоточної зброї противника, як правило, у складі посиленого батальйону (роти).
Обхідний загін призначається для допомоги головним силам з’єднання в оволодінні гірськими перевалами, вузлами доріг та іншими важливими ділянками місцевості шляхом нанесення ударів по противнику, що їх обороняє, у фланг і тил. Він створюється із посилених механізованих підрозділів від роти до батальйону і діє як на техніці, так і у пішому порядку.
Рейдовий загін призначається для ведення високоманеврових, активних, самостійних бойових дій в тилу противника з метою знищення, захоплення або виводу з ладу його засобів ядерного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів, пунктів управління, аеропланів, залізничних вузлів, баз, складів та інших важливих об’єктів, а також для боротьби з резервами, що підходять. Він створюється, як правило, у складі посиленого батальйону.
Тактичний повітряний десант застосовується для захоплення й утримання до підходу своїх військ важливих рубежів (об’єктів), нанесення ударів у фланг і тил противнику, що висувається, а також для знищення його засобів ядерного нападу, розвідувально-ударних комплексів, пунктів управління. Він створюється, як правило, у складі посиленого батальйону (роти) і складається із частин (підрозділів) другого ешелону з’єднання.
Підрозділ вертольотів призначається для знищення танків та інших броньованих об’єктів противника, його протитанкових засобів, подавлення опорних пунктів на передньому краї і пунктів управління, постановки мінних загороджень з повітря, ведення розвідки, забезпечення управління, доставки матеріальних засобів, евакуації поранених. Він створюється за рахунок доданих з’єднанню вертольотів.
Штурмовий загін призначається для блокування і знищення великих комплексних споруд, важливих об’єктів і опорних пунктів противника. Склад: посилений батальйон (рота). Він створюються, перш за все, під час ведення бойових дій у місці.
Протидесантний резерв призначається для знищення десантів, що висадились, аеромобільних диверсійно-розвідувальних груп противника. Він створюється із частин і підрозділів другого ешелону (загальновійськового резерву).
Інженерні загородження – інженерні засоби і споруди встановлені або влаштовані на місцевості перед боєм або у ході бою для затримання або зупинки просування противника. Інженерні загородження бувають – протипіхотні, протитанкові, протитранспортні, протидесантні.
Види бою. Для перемоги над противником з’єднання, частини і підрозділи застосовують різні тактичні прийоми і способи дій, їх усякі поєднання. Однак, незважаючи на чисельність бойових дій, їх можна класифікувати за видами, враховуючи найсуттєвіші ознаки.
Такими ознаками є: ціль, що переслідується у бою; способи досягнення цілі; характер дій військ супротивних сторін.
Залежно від цього у тактиці розрізняють два види бою: оборона і наступ.
Оборона – вид бою, що має за мету зірвати або відбити наступ переважаючих сил противника і нанести йому значні втрати, утримати важливі райони (рубежі, об’єкти) і тим самим створити сприятливі умови для переходу у рішучий наступ.
Це досягається: ударами і вогнем звичайних засобів ураження; широким маневром вогнем силами і засобами; проведенням контратак у поєднанні з завзятим утриманням основних районів (рубежів).
Умови оборони. Оборона може здійснюватися вимушено або упереджено заздалегідь (бути підготовленою). Її застосовують у тих випадках, коли наступ неможливий або недоцільний, а також, коли потрібно шляхом економії сил і засобів на одних напрямках забезпечити умови для наступу на інших, більш важливих напрямках.
Оборону може бути підготовлено завчасно або організовано у ході бою у разі відсутності безпосереднього зіткнення з противником і в умовах зіткнення з ним. Оборона буде широко застосовуватися не тільки на початку війни, але і в ході її. Однак у початковий період війни оборона буде найважливішим і найбільш поширеним видом бою.
Наступ – вид бою. Він має вирішальне значення для перемоги над противником.
Мета наступу – повний розгром супротивника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.
Вона досягається: знищенням засобів масового ураження противника, його основних угруповань ударами ракетних військ, авіації, вогнем артилерії; стрімким просуванням на велику глибину танкових і механізованих підрозділів, частин і з’єднань у взаємодії з авіацією і повітряними десантами, сміливим виходом їх на фланги і в тил противнику, оточенням, розчленуванням і розгромом його по частинах.
Залежно від обстановки і поставлених завдань наступ можна вести на противника, що обороняється, наступає або відступає. Його можна вести із безпосереднього зіткнення з противником або з ходу.
Наступ на противника, що обороняється, це основний різновид наступального бою, в якому здійснюється вогневе ураження противника, повітряний десант, перехід у наступ із безпосереднього зіткнення з противником або з висуванням із глибини, прорив оборонних позицій, розвиток успіху у глибину або у бік флангів, оточення противника, розчленування його бойового порядку і знищення по частинах.
Наступ на противника, що наступає, ведуть шляхом зустрічного бою. Зустрічний бій виникає тоді, коли обидві сторони намагаються поставлені завдання вирішити наступом.
Наступ на противника, що відходить, здійснюється головним чином шляхом його переслідування. У цьому разі поєднується фронтальні дії частини сил по знищенню підрозділів прикриття противника із стрімкими діями головних сил на шляхах, паралельних його відходу.