2. Корінний перелом у війні. Завершення Другої світової війни.

У по­чатковий період війни, завдяки героїчним зусиллям радянських воїнів на фронті і самовідданій роботі працівників тилу, були створені необхідні передумови для корінного перелому у війні: Червона армія набула досвіду у веденні сучасної війни, зміцніла і загартувалась; економіку країни було переорієнтовано на потре­би війни; поширювалась народна війна на тимчасово окупованій ворогом території.

У другому періоді (кінець 1942 р. — 1943 р.) стався корінний перелом у Великій Вітчизняній і всій Другій світовій війні. Поча­ток корінного перелому поклала перемога радянських військ у битві на Волзі.

Контрнаступ Червоної армії під Сталінградом розпочався 19 листопада 1942 р. Протягом чотирьох днів було оточено

22 ворожі дивізії, які налічували 330 тис. солдатів і офіцерів. 2 лютого 1943 р. Червона армія завершила розгром німецько-фашистського угруповання, захопивши в полон 91 тис. гітлерів­ців, у тому числі 2500 офіцерів, 24 генерали на чолі з фельдмар­шалом Паулюсом. Всього ж у Сталінградській битві ворог втра­тив убитими, пораненими І полоненими близько 1.5 млн осіб. У Німеччині було оголошено триденний траур.

Перемога Червоної армії під Сталінградом підірвала воєнну могутність Німеччини; прискорила розпад фашистського блоку (з нього вийшла Італія); остаточно зірвала плани нападу на Ра­дянський Союз Японії і Туреччини: привела до нового піднесен­ня національно-визвольного руху проти фашизму.

Унаслідок перемоги на Волзі Червона армія міцно і остаточ­но захопила страіеіічну ініціативу у свої руки. Розпочалося ши­роке визволення нашої території тимчасово захопленої гітлерів­ськими окупантами. Радянський Союз постав перед усім світом як сила, здатна визволити народи Європи від фашистського по­неволення.

Повним крахом, як і бліцкриг 1941 р., закінчилась нова спроба фашистської Німеччини знищити у 1942 р. Радянський Союз, лі­квідувати його збройні сили.

Розгром гітлерівців на Курській дузі та Дніпрі в 1943 р. оста­точно закріпив корінний перелом у війні та став початком осін­нього наступу Червоної армії. Під час широкої наступальної опе­рації, яка розгорнулася після форсування Дніпра, 6 листопада 1943 р. був визволений Київ.

У 1943 р. корінний перелом відбувся не тільки на фронтах Ве­ликої Вітчизняної війни, а й у роботі радянського тилу, у розвит­ку економіки.

Це дало змогу переозброїти Червону армію найновішою тех­нікою і досягти істотної кількісної і якісної переваги над ворогом в озброєнні.

Корінний перелом у війні характеризувався також новим, по­дальшим розмахом партизанського руху в тилу ворога. Народні месники надавали велику допомогу радянським військам у їх на­ступальних боях 1943 р. Кількість партизанів збільшилась з по­чатку війни вдвічі і на кінець 1943 р. перевищила 1 млн осіб.

Перемоги Червоної армії сприяли зростанню престижу СРСР на міжнародній арені та його ролі у вирішенні найважливіших питань світової політики. Це яскраво виявилось на першій кон­ференції глав урядів трьох великих держав: СРСР, США та Вели­кобританії (Й. В. Сталіна, Ф. Рузвельта і У. Черчілля), яка відбу­валася в Тегерані (столиці Ірану) з 28 листопада до 1 грудня 1943 р.

Основним на конференції було питання про Другий фронт. Радянська делегація добилась спільної домовленості про відкрит­тя західними союзниками Другого фронту в Європі (вторгнення у Францію) у травні 1944 р.

Щоб підтримати союзників, глава радянського уряду на Теге­ранській конференції пообіцяв організувати великий наступ на Східному фронті і заявив, що після закінчення війни в Європі Ра­дянський Союз вступить у війну проти Японії.

Значення Тегеранської конференції полягало в тому, що впер­ше за час війни була погоджена стратегія трьох великих держав, визначені масштаби та терміни операцій. Рішення конференції зміцнили антигітлерівську коаліцію.

В 1944 р. Радянський Союз вступив у завершальний етап Великої Вітчиз­няної війни. У результаті успішних наступальних операцій Чер­воної армії було повністю вигнано фашистських окупантів з ра­дянської землі. На 28 жовтня 1944 р. вся територія України була звільнена від гітлерівців. Бойові дії перенесені в інші країни. Бу­ли виведені з війни всі союзники Німеччини — Румунія, Болга­рія, Фінляндія, Угорщина. Червона армія почала визволення на­родів Польщі, Чехословаччини, Югославії, Норвегії та інших країн.

Студентам потрібно проаналізувати одну з найважливіших і актуальних проблем міжнародних відносин періоду Другої світової війни — проблему відкриття Другого фронту в Європі. Само­стійно опрацювавши рекомендовану та іншу літературу, дайте відповіді на запитання: чому

Другий фронт у Європі (всупереч офіційним заявам лідерів США й Великобританії") так і не було відкрито ні в 1942, ні в 1943, ні в травні 1944 р., а лише в червні 1944 р.? Чому прем'єр-міністр Великобританії У. Черчілль до­сить настирливо протягом тривалого періоду наполягав на від­критті Другого фронту на Балканах?

Все ж радянсько-німець­кий фронт залишився головним фронтом Другої світової війни на­віть і після висадки військ союзників в північній частині Франції, на побережжі Нормандії, 6 червня 1944 р. (операція «Оверлорд»).

Радянські війська в січні 1945 р. розгорнули новий, найбіль­ший в історії Другої світової війни, наступ. За 18 днів у напрямку головного удару вони просунулись до 500 км, вийшли на Одер і зайняли Сілезький район. Бої йшли вже на території самої Ні­меччини, Червона армія готувалась до наступу безпосередньо на Берлін.

Англо-американські війська після відкриття Другого фронту визволили більшу частину Франції, Бельгії, частину Нідерландів, підійшли до кордонів Німеччини.

Наближення завершення війни потребувало термінового узго­дження між союзниками як військових планів проведення завер­шальних операцій, так і обговорення невідкладних післявоєнних проблем. Усі ці питання були розглянуті на Кримській (Ялтинсь­кій) конференції голів урядів трьох союзних держав — СРСР, США і Великобританії (И. В. Сталіна, Ф. Рузвельта, У. Черчілля), що тривала з 4 до 11 лютого 1945 р. Це була друга після Тегеран­ської конференції зустріч на вищому рівні «великої трійки».

Учасники конференції погодили військові плани завершення розгрому гітлерівського вермахту і домовились про спільну полі­тику переможеної Німеччини і визволеної Європи. Вони оголо­сили, що метою політики трьох держав щодо післявоєнного уст­рою Німеччини є «знищення німецького мілітаризму і нацизму та створення гарантій у тому, що Німеччина ніколи більше не буде в змозі порушити мир усього світу»1. Союзники прийняли рішен­ня роззброїти і розпустити всі німецькі збройні сили; ліквідувати німецький генеральний штаб; ліквідувати або взяти під контроль усю військову промисловість Німеччини; справедливо і швидко покарати всіх військових злочинців.

Для досягнення цієї мети союзники вирішили на тривалий час окупувати Німеччину. Кожній державі визначалась своя зона окупації.

Союзники розглянули питання про репарації, про радянсько-польські кордони, про повернення Польщі її споконвічних захід­них земель.

Конференція прийняла «Декларацію про визволену Європу», в якій відзначалось, що три союзні держави — СРСР, США і Вели­кобританія будуть узгоджувати свою політику, щоб допомогти ви­зволеним народам «ліквідувати останні сліди нацизму і фашизму та створити демократичні установи за їхнім власним вибором».

Конференція винесла рішення про необхідність створення Ор­ганізації Об'єднаних Націй з метою забезпечення миру і безпеки народів. Установчу конференцію ООН було вирішено скликати 25 квітня 1945 р. в м. Сан-Франциско. Сторони досягли домовле­ності про те, що членами ООН поряд з Радянським Союзом бу­дуть Українська РСР і Білоруська РСР.

Радянський уряд підтвердив свої зобов'язання, які дав ще на Тегеранській конференції, про те, що через два-три місяці після капітуляції Німеччини і закінчення війни в Європі Радянський Союз вступить у війну з Японією. При цьому в особливому рі­шенні конференції наголошувалось, що після капітуляції Японії Радянському Союзу буде повернено Південний Сахалін і переда­но Курильські острови.

Кримська конференція похоронила надію гітлерівців на сепа­ратний мир, на розкол антигітлерівської коаліції.

На заключному етапі війни політичні та військові керівники Великобританії і США робили все для того, щоб першими всту­пити в німецьку столицю. Проте всі їхні плани і розрахунки за­знали краху.

Навесні 1945 р. радянські війська вийшли на підступи до Бер­ліна. Кінець квітня і перші дні травня 1945 р. — час рішучого штурму фашистської столиці. 21 квітня ударні частини Червоної армії вийшли на околиці Берліна. 25 квітня берлінський гарнізон був оточений і почалися бої в столиці Німеччини. Того ж дня пе­редові частини американських військ досягли річки Ельби і з'єд­нались з радянськими військами. Фронт німецько-фашистських військ був розірваний. 30 квітня розпочався штурм рейхстагу.

Вечором ЗО квітня Гітлер покінчив життя самогубством. 2 трав­ня берлінський гарнізон капітулював, а 8 травня гітлерівське ко­мандування підписало акт про беззастережну капітуляцію Німеч­чини. Визвольна місія Червоної армії була завершена 9 травня 1945 р. в Празі. Розгром гітлерівської Німеччини поклав кінець війні на Європейському континенті.

З 17 липня до 2 серпня 1945 р. відбулася Потсдамська конфе­ренція — третя й остання конференція трьох союзних держав у період Другої світової війни. Радянський Союз представляв Й. В. Сталін, Сполучені Штати Америки — Г. Трумен, який після смерті Ф. Рузвельта став президентом, Великобританію — споча­тку У. Черчілль, пізніше К. Еттлі.

У центрі уваги учасників конференції була угода про політич­ні і економічні принципи політики союзників стосовно перемо­женої Німеччини в період союзного контролю. Головною метою цієї угоди визначалось виконання рішень Кримської конференції щодо демілітаризації, демократизації і денацифікації Німеччини.

Конференція досягла угоди про репарації з Німеччини. Роз­глянуто також ряд територіальних питань. Зокрема, конферен­ція прийняла рішення про передачу СРСР міста Кенігсберга (з 1946 р. — Калінінграда) і прилеглого до нього району, про , встановлення західного кордону Польщі по Одеру і Нейсу. До складу Польщі включалася територія Східної Пруссії, а також мі­сто Данціг (Гданськ). Значну увагу конференція приділила пи­танням про укладення мирних договорів з Німеччиною і її союз­никами— Італією, Румунією. Болгарією, Угорщиною і Фінлян­дією.

Керівники трьох держав підтвердили колишній намір — пере­дати військових злочинців фашистської Німеччини суду Міжна­родного воєнного трибуналу. Радянська делегація запевнила, що СРСР вступить у війну проти Японії у визначений час.

Потсдамська конференція підбила підсумки війни в Європі. Закінчивши звитяжну війну проти гітлерівської Німеччини, Радянський Союз не міг вважати перемогу остаточною, доки на Сході існувало друге вогнище світової реакції і військової агре­сії— мілітаристська Японія. СРСР зробив основний внесок і в перемогу на завершальному етапі війни з Японією. Нагадаємо, що вимоги трьох держав — США, Великобританії і Китаю — від 26 липня 1945 р. про беззастережну капітуляцію японських зброй­них сил було відхилено Японією.

З метою прискорення кінця Другої світової війни, в інтересах безпеки своїх кордонів Радянський Союз відповідно до зо­бов'язань, взятих перед союзниками, 9 серпня 1945 р. вступив у війну проти Японії. Радянські війська перейшли в наступ на фрон­ті протяжністю більше ніж у 5 тис. км. Перейшли в наступ і мон­гольські війська.

Протягом 24 днів Збройні сили СРСР розгромили понад міль­йонну японську Квантунську армію і примусили японський уряд припинити війну. 2 вересня 1945 р, уряд Японії підписав акт про беззастережну капітуляцію. Друга світова війна закінчилась.