Пояснювальна записка

Процес формування політичної карти світу триває кілька тисячоліть. Пройшло чимало історичних епох, тому можна говорити про існування періодів у розвитку політичної історії світу Варто виділяти стародавній, середньовічний, новий і новітній періоди.

Стародавній період політичної історії (від часу виникнення перших форм держави до V ст. н.е.) охоплює епоху рабовласницького ладу. Характеризується виникненням становленням, розвитком і стагнацією перших держав на Землі: Стародавнього Єгипту, Карфагену, Стародавньої Греції, Стародавнього Риму та ін. Ці держави внесли вагомий вклад у розвиток світової цивілізації. Водночас, вже тоді головним засобом територіальних змін були військові дії.

Середньовічний період (V – XV ст.) пов’язаний з епохою феодалізму. Політичні функції феодальної держави були складнішими і різноманітнішими, ніж у держав рабовласницького ладу. Складався внутрішній ринок, долалась відособленість регіонів. З’явилася нова тенденція: прагнення держав до територіальних захоплень нових земель, адже Європа, була повністю розділена між основними політичними гравцями того часу. Надзвичайний вплив на подальшу політичну історію світу здійснила епоха Великих географічних відкриттів на стику феодальних і капіталістичних суспільно-економічних формацій. З’явилася потреба в ринках збуту, сировині і нових багатих землях.

Починаючи з XV – XVI ст. виділяється Новий період політичної історії, котрий тривав до I світової війни. Ця епоха характеризується зародженням, розвитком і утвердженням капіталістичних відносин. Вона поклала початок європейській колоніальній експансії та поширенню міжнародних господарських зв’язків на весь світ. В епоху великих географічних відкриттів найбільшими колоніальними державами слід вважати Іспанію та Португалію. З розвитком мануфактурного капіталізму на авансцену історії вийшли Англія, Франція, Нідерланди, Німеччина, а пізніше й США. Цей період політичної історії також характеризувався колоніальними захопленнями. Особливо нестійкою стала політична карта світу на межі XIX - XX ст., коли між провідними країнами різко загострилася боротьба за територіальний розподіл світу. Слід зазначити, що, в 1876 р. всього 10% території Африки належало західноєвропейським країнам, тоді як в 1900 р. – вже 90%, а до початку XX століття розподіл світу фактично було повністю завершено. В таких умовах став можливим лише його насильницький переділ.

Початок Новітнього періоду політичної історії світу пов’язують з закінченням I світової війни. Наступними етапними моментами стали Друга Світова війна і рубіж 80 - 90-х років, що характеризуються значними змінами політичної карти Східної Європи (розпад СРСР, Югославії й ін.).

Початковий етап пов’язаний з появою першої соціалістичної держави світу (СРСР) і помітними територіальними зрушеннями, причому не лише в Європі. Розпалася Австро-Угорщина, змінилися кордони багатьох держав, утворилися суверенні країни: Польща, Фінляндія, Королівство сербів, хорватів, словенців тощо. Розширилися колоніальні володіння Великобританії, Франції, Бельгії, Японії.

Другий етап (після Другої Світової війни) характеризується насамперед, розпадом колоніальної системи й утворенням великої кількості незалежних держав в Азії, Африці, Океанії, Латинській Америці (Карибський регіон).

Третій етап триває й в наш час. До якісно нових змін, а це зміни, що зазвичай не ведуть до зміни території держави, слід віднести зміни суспільно-економічних формацій, отримання державної самостійності колишніми колоніальними країнами, введення нового державного устрою тощо. Всі ці фактори здійснюють надзвичайно великий вплив на соціально-економічне й суспільно-політичне життя всього світового співтовариства.

Масштаби наступних змін на політичній карті світу будуть визначатися подальшим ходом етнокультурних процесів у багатонаціональних країнах, характером економічних, політичних і культурних відносин між країнами й народами.

Метою курсу є набуття студентами систематичних знань з основних проблем політичної історії світу. У процесі формування фахівця з країнознавства особливо важливу роль відіграє політична історія, знання якої є необхідним для пізнання як власного, так і світового історичного досвіду, без чого є неможливим розуміння сучасних процесів, що відбуваються у світі і в Україні зокрема.

Завдання курсу. Головна увага звертається на оволодіння студентами знаннями з таких ключових проблем курсу як поняття політичної історії, її предмета, завдань, місця серед інших суспільно-політичних наук, основних суспільно-політичних формацій, історії їх становлення та розвитку, а також соціально-політичних процесів у світі та впливу явищ політичної історії на розвиток світової цивілізації.

Лекція 1: Вступ до курсу.

1. Основні етапи політичної історії світу.

2. Первісне суспільство і протодержавні форми соціального управління.

3. Ґенеза надобщинних структур і утворення протодержав.

1) Основні етапи політичної історії світу.

Процес формування політичної карти світу налічує декілька тисячоліть. Пройшло чимало історичних епох, тому можна говорити про існування окремих періодів у формуванні політичної карти світу. З огляду на це слід виділити: стародавній, середньовічний, новий і новітній періоди.

Стародавній період (від епохи виникнення перших форм держави до V ст. н. э.) охоплює епоху рабовласницького ладу. Він характеризується виникненням становленням та розпадом перших держав світу: Стародавнього Єгипту, Карфагена, Стародавньої Греції, Стародавнього Риму і ін. Ці держави здійснили величезний внесок у розвиток світової цивілізації. Варто зауважити, що, вже тоді головним засобом територіальних змін були військові дії.

Середньовічний період (V-XV ст.) пов'язаний з епохою феодалізму. Політичні функції феодальної держави були складнішими і різноманітніше, ніж у держав в період рабовласницького ладу. Складався внутрішній ринок, долалася відособленість регіонів. Виявилося прагнення держав до територіальної експансії на інші континенти, оскільки Європа, вже повністю була поділена між ними. У цей період існували держави: Візантія, Священна Римська імперія, Англія, Іспанія, Португалія, Київська Русь і ін.

Надзвичайні зміни карти світу відбулися в епоху Великих географічних відкриттів. Цей процес відбувся фактично на стику феодальної і капіталістичної суспільно-економічних формацій. З'явилася потреба в ринках і нових багатих землях і, у зв'язку з цим, думка про кругосвітні плавання.

Починаючи з XV-XVI ст. виділяють Новий період історії (аж до I світової війни XX в.). Це епоха зародження, підйому і затвердження капіталістичних відносин. Вона поклала початок європейської колоніальної експансії і розповсюдженню міжнародних господарських зв'язків на весь світ.

Позначимо окремі ключові дати:

1420-е рр. — перші колоніальні захоплення здійснені Португалією: Мадейра, Азорські острови, так зв. Невільничий Берег (Африка).

1453 р. — падіння Константинополя (панування турок на південно-східному напрямі. Османська Імперія контролює сухопутні шляхи до Азії).

1492-1502 рр. — відкриття для європейців Америки (4 подорожі Колумба до Центральної Америки і північної частини Південної Америки). Початок іспанської колонізації Америки.

1494 р. — Тордесильяський договір — роподіл світу між Португалією і Іспанією.

1498 р. — плавання Васко та Гамо (шлях навколо Африки).

1499-1504 рр. — подорожі Америго Веспуччі до Південної Америки.

1519-1522 рр. — кругосвітня подорож Магеллана і його супутників.

1648 р. — подорож Семена Дежньова (Росія – Сибір).

1740-е р. — подорожі Берінга і Чірікова (Сибір).

1771-1773 рр. — подорожі Дж. Кука (Австралія, Океанія).

У епоху великих географічних відкриттів найбільшими колоніальними державами були Іспанія і Португалія. З розвитком мануфактурного капіталізму на авансцену історії виходять Англія, Франція, Нідерланди, Німеччина, пізніше і США. Цей період історії також характеризувався колоніальними захопленнями.

Особливо нестійкою стала політична карта світу на зламі XIX-XX ст., коли між провідними країнами різко загострилася боротьба за територіальний розподіл світу. Так, в 1876 р. всього 10% території Африки належало західноєвропейським країнам, тоді як в 1900 р. — вже 90%. І до початку XX століття фактично розподіл світу було остаточно завершено, тобто став можливий лише його насильницький переділ.

Початок Новітнього періоду у формуванні політичної карти світу пов’язаний із закінченням I Світової війни. Наступними етапними моментами стали II Світова війна і рубіж 80-90-х років, який характеризується кардинальними змінами в політичній карті Східної Європи (розпад СРСР, Югославії і ін.).

Перший етап характеризується появою на карті світу першої соціалістичної держави (СРСР) і помітними територіальними зрушеннями, причому не лише в Європі. Розпалася Австро-Угорщина, змінилися кордони багатьох держав, утворилися суверенні країни: Польща, Фінляндія, Королівство сербів, хорватів, словенців і ін. Розширилися колоніальні володіння Великобританії, Франції, Бельгії, Японії.

Другий етап (після II світової війни), окрім змін в політичній карті Європи, асоціюється, перш за все, з розпадом колоніальної системи і утворенням великої кількості незалежних держав в Азії, Африці, Океанії, Латинській Америці (у Карибському регіоні).

Третій етап продовжується і зараз. До якісно нових змін у політичній карті світу (це зміни, що за звичай не спричиняють до зміни території держави ). Призвела зміна суспільно-економічних формацій, завоювання державної самостійності колишніми колоніальними країнами, а також введення нового державного устрою і т.д.), що в свою чергу здійснює величезний вплив на соціально-економічне і суспільно-політичне життя всієї світової спільноти.