Художньо-мовленнєва організація літературного твору
У структуру МХЛ
входять суб’єкт мовлення, об’єкт
мовлення, реципієнт, текст, стилістичні
фігури. Наратологія – наука про
оповідність, її джерела, форми. Специфіка
МХЛ залежить від жанру та стилю твору.
– мова епічних,
ліричних, драматичних творів;
– мова віршова та
прозова;
– мова автора й
персонажів.
Мова
автора
звучить переважно як слово від 3-ї особи,
має виразну літературну форму, найбільш
репрезентована в епосі та поезії,
найменше – у драмі. У тексті вона
супроводжує мовлення
персонажів,
яке індивідуалізується та в цілому має
значні можливості (*засоби)
щодо свого урізноманітнення (увиразнення).
Поетична стилістика як наука про мхл
Допоміжна
літературознавча дисципліна, яка вивчає
мову художньої літератури, називається
поетичною
стилістикою.
Поетична стилістика, своєю чергою,
об’єднує кілька підгалузей:
1)
поетична
лексика і фразеологія
– вивчає словниковий склад твору з
погляду походження та функціонування,
досліджує стійкі мовленнєві звороти,
їх естетичну роль;
2)
стилістична семантика (семасіологія)
– вивчає
значення слів у поетичному мовленні;
3)
поетичний синтаксис – вивчає
стилістично вмотивовані способи
сполучення слів у реченні (мовленнєві
звороти, або стилістичні фігури), порядок
слів у реченні тощо;
4)
евфоніка – вивчає
звукову організацію поетичного мовлення.
