1) Внутрішні (здійснюються в межах даної держави):

а) політико-правова: здійснення владних повноважень, забезпечення політичної стабільності в державі, правового функціонування політичної системи, народовладдя, захист конституційного ладу, прав і свобод громадян, правотворчість, охорона правопорядку тощо. (Так, у ст. 15 Конституції України, зокрема, сказано: «Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України»);

б) економічна: організація та регулювання економічних процесів, стимулювання економічного росту країни, вироблення та здійснення грошової і податкової політики. (Ст. 13 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування від імені Українського народу здійснюють права власника на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, а також, що «держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання... Усі суб’єкти права власності рівні перед законом»);

в) соціальна: узгодження та задоволення інтересів різних соціальних груп, створення системи органів охорони здоров’я та соціального захисту (виплата пенсій, стипендій, допомога по безробіттю, страхування життя і власності тощо). (За Конституцією України: «держава забезпечує... соціальну спрямованість економіки» (ст. 13); «обов’язок держави – захищати життя людини» (ст. 27);

г) культурно-освітня і виховна: створення та матеріально-фінансова, організаційна підтримка навчальних і дошкільних закладів, сприяння розвитку фундаментальної, академічної науки, охорона культурної спадщини, національних інтересів громадян тощо. Зокрема, «держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами» (ст. 54);

д) екологічна. (Ст. 16 Конституції України містить таке положення: «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави»);

У межах зазначених функцій або на їх перетині видаляють також контрольно-наглядову, охоронну, гуманітарну, господарсько-організаційну, науково-організаційну тощо.

2) Зовнішні функції (діяльність за межами державної території):

а) оборонна. (Ст. 17 Конституції України визначено: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу»);

б) міжнародного співробітництва. Дуже широка за кількістю сфер: встановлення та підтримання міждержавних політичних відносин (на рівні офіційних дипломатичних представництв – посольств, консульств та в інших формах), укладення міжнародних угод, участь в реалізації дво- чи багатосторонніх програм економічного, торговельного, технологічного, культурного, гуманітарного і т. ін. характеру, миротворча діяльність. (У ст. 18 Конституції України зазначено: «Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права»);

в) міжнародно-правова. (Так, ст. 9 Конституції України передбачено: «Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України»).

ІІ. За часом дії (тривалістю):

1. Постійні (це більшість функції, які держава здійснює за звичних, нормальних умов внутрішнього життя країни та зовнішніх відносин);

2. Тимчасові (функції, які держава бере на себе у форс-мажорних ситуаціях: ліквідація наслідків стихійного лиха, проголошення надзвичайного чи воєнного стану та здійснення відповідних заходів, ведення воєнних дій тощо).

ІІІ. За соціальною значимістю, масштабністю:

1. Основні (комплексні), в яких розкривається основне призначення держави: керівництво та управління суспільними процесами, оборона країни, захист та забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

2. Додаткові (допоміжні) – вони є складовими елементами основних, але самі по собі не визначають сутності держави. Так, у складі оборонної функції держави можна виділити діяльність по встановленню належних пропорцій між військовим і цивільним виробництвом, створення мережі військових навчальних закладів тощо; або в межах функції здійснення владних повноважень – підготовку кадрів професійних державних службовців.

IV. За соціально-груповою, класовою орієнтованістю:

1. Загальнонародні, спрямовані на забезпечення балансу соціальних інтересів, загального поступу суспільства;

2. Вибірково-орієнтовані, які мають на меті створення умов для першочергового задоволення інтересів і потреб окремих верств і груп населення, що може завдавати шкоди сукупному економічному потенціалу країни, суспільним фондам споживання та суспільній моралі.

Держава здійснює властиві їй функції у правових та організаційних формах. У числі перших – правотворча, правозастосовна та правоохоронна діяльність. Організаційними формами, які не пов’язані безпосередньо з виданням юридичних актів, є, наприклад, інформаційна, ідеологічна робота, кадрове забезпечення, діалог з громадськістю тощо.

Кожна держава створює свою систему політико-правових інститутів.

Під політико-правовим інститутом держави розуміють певну організаційно-функціональну структуру (чи сукупність функцій) в системі державно-політичного керівництва і управління, що діє на підставі легальності та публічності за участю професійних груп державних службовців.

Існують інститути з переважанням організаційних ознак, їх називають організаційними інститутами, напр., інститут глави держави, парламентаризму, самоврядування тощо.

Політико-правові інститути, у яких переважають функціональні ознаки, називають функціональними інститутами – це загалом інститут державної влади, інститут виборів, референдуму, надзвичайного стану, вето⁵⁰, імпічменту⁵¹ та ін.

Система політико-правових інститутів держави може бути представлена відповідно до принципу поділу влад. Так, ст. 6 Конституції України встановлено, що «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову». Деякі науковці зауважують, що говорити про поділ влади народу чи державної влади не зовсім вірно, оскільки остання є державною формою вираження влади народу як її єдиного джерела, значить, вона неподільна. «Більш доцільною буде розмова про поділ не державної влади, а сфер праці і повноважень між різними суб’єктами, які за родом своєї діяльності реалізують функції держави»⁵².

Законодавча влада в демократичних державах належить представницькому органові (парламентові⁵³). За ст. 75 Конституції України «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України».

Виконавча влада може бути представлена інститутами уряду, президентства⁵⁴, конституційно-обмеженої монархії, особливого режиму прямого президентського правління тощо. «Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади» (ст. 113 Конституції України). Посада Президента України безпосередньо не належить до якоїсь однієї з «гілок влади». За Конституцією України (ст. 102) Президент є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. У систему виконавчо-розпорядчих органів входять міністерства, відомства, адміністративні установи на місцях.

Судова влада – це система судів різного рівня і юрисдикції⁵⁵. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, а найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України (відповідно статті 147 і 125 Конституції України). Крім того, правосуддя в Україні здійснюють місцеві, апеляційні та спеціалізовані суди.

Контрольно-наглядову функцію держави забезпечують органи прокуратури⁵⁶, різноманітні контрольні відомства; функцію охорони громадського порядку і безпеки – міліція (поліція), органи державної безпеки. Важливе місце в структурі держави посідають збройні сили.