2.3. Функції держави та система державних політико-правових інститутів

Держава є особливою організацією суспільства. Як головний інститут політичної системи вона відрізняється від інших інститутів такими рисами:

1) це – всеосяжна, універсальна організація, яка поширює свій вплив на усю територію країни, на все населення, що перебуває в її межах (власних громадян, іноземців, осіб без громадянства), вирішує питання, що стосуються інтересів різних суспільних верств у різних сферах їхнього життя – політичній, соціальній, економічній, культурній тощо;

2) це – верховна владна організація, найвища за значенням та силою. Її рішення (нормативно-правові акти) у сфері загальносуспільних інтересів мають обов’язковий характер для всіх інших суспільних організацій. Держава має право вимагати та забезпечувати їх виконання, а також скасовувати постанови і рішення всіх недержавних політичних і неполітичних організацій у встановленому законом порядку;

3) це – найвища офіційна організація, вона представляє все суспільство перед іншими державами. Тільки держава у формі рішень її вищих органів та в особах її керівників (залежно від покладених на них конституційних повноважень) має право виступати від імені усього народу;

4) це – організація, що володіє виключними правами в дуже важливих сферах суспільного життя. Крім згаданого вище монопольного права на міжнародний офіційний статус, держава має такі монополії:

а) видання нормативно-правових актів вищої юридичної сили – законів та ін., які є загальнообов’язковими для всіх громадян і посадових осіб на всій території країни;

б) легальне⁴⁴ застосування примусу, насилля у різноманітних формах – від адміністративних стягнень, штрафів до покарання у виді позбавлення волі і смертної кари. (В Україні мораторій⁴⁵ на застосування смертної кари було введено у 1997 р., а з 2001 р. смертну кару замінено на довічне позбавлення волі, відповідно до Закону України «Про внесення змін в КК і КПК України» від 22.02.2000 р.). Держава примушує членів суспільства дотримуватися встановлених громадянських обов’язків, визнавати соціальні інститути, відносини, статуси тощо або накладає заборону на вчинення певних дій, що мають антисоціальний, антидержавний характер;

в) визначення грошової системи, обмінного курсу національної грошової одиниці, встановлення й стягнення податків та інших примусових зборів з населення для формування державного бюджету⁴⁶ з метою фінансування різноманітних суспільних та державних потреб;

г) створення військових формувань та застосування зброї для наведення громадського порядку всередині країни та проти інших держав з метою захисту свого суверенітету, території, населення та за міжнародними угодами.

Відповідно до принципів демократії монопольні права держави не є, однак, абсолютними⁴⁷. Тим більше держава не має права їх привласнити, узурпувати⁴⁸. Крім суверенних прав держави, існує суверенітет народу⁴⁹, чия воля вважається найвищою. Ст. 5 Конституції України визначено: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».

Всеосяжність, універсальність, верховенство, офіційність, монополізм держави визначають обсяг та зміст її функцій як основного інституту політичної системи суспільства. Здійснення державних функцій – це складний і багатогранний процес впливу держави, її структур на широке коло суспільних відносин.

Функції держави поділяють на певні види відповідно до обраних критеріїв.

І. За територіальною спрямованістю: