4.1.3. Основна частина

Основна частина магістерської роботи, як правило, складається з двох-трьох розділів, кожен з яких, у свою чергу, поділяється на два-три підрозділи. Обсяг кожного структурного елемента основної частини повинен знаходитися в правильній пропорції з іншими елементами.

Розділи основної частини здебільшого відбивають певний період розвитку досліджуваної проблеми, а підрозділи – це складові частини цього уявного періоду або можуть бути описом окремих складових досліджуваної проблематики. Прийнято вважати, що структура магістерської роботи, тобто наявність у ній розділів та підрозділів залежить головним чином від глибини дослідження. Магістерська робота, як і будь-який інший науковий твір, зобов’язує свого автора дуже уважно відноситися до її побудови та враховувати при цьому характер досліджуваного об’єкта, задум та його головну ідею.

4.1.4. Розділ перший

Зміст першого розділу зазвичай має теоретико-методологічний характер. Спочатку окреслюється основна проблема, показуються її теоретичні витоки, потім розглядаються різні варіанти підходів до її вирішення, групуються за принципом методологічної подібності усі точки зору та оцінюються з позицій автора роботи. Студент-магістрант висвітлює у даному розділі основні етапи розвитку наукової думки за проблемою свого наукового дослідження та стисло і критично описує праці попередників, вказуючи на ті конкретні питання, які до цього моменту були ще не вирішеними. Таким чином, він визначає своє місце у досліджуванні теми та розв’язанні проблеми.

4.1.5. Розділ другий

У другому розділі зазвичай обґрунтовують вибір напряму дослідження, наводять конкретні методи вирішення поставлених завдань і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення дослідження. Далі викладаються власні погляди автора на проблему та шляхи її вирішення. Вони аргументовано доводяться та обгрунтовуються теоретичними викладами з опорою на опрацьовані вітчизняні і зарубіжні джерела літератури.

4.1.6. Розділ третій та наступний

У наступних розділах вичерпно викладають результати власних досліджень із неодмінним висвітленням того нового, що він вносить у розроблення проблеми. Магістрант повинен давати оцінку повноті вирішення поставлених завдань, достовірності отриманих результатів, їх порівнянню з аналогічними результатами вітчизняних та закордонних праць, обґрунтуванню потреби додаткових досліджень або їх припинення через отримані негативні результати.

Призначення і зміст як другого, так третього (або) і наступних розділів може бути різним в залежності від того, яким є характер всієї роботи в цілому. Якщо вся робота є теоретико-аналітичною, то вони, як і перший служать розкриттю проблеми на теоретичному рівні. У такому разі їх зміст становить продовження теоретитичного аналізу проблеми, посиленого або перехід до нового ракурсу розгляду, або застосуванням там, де це можливо і необхідно, конкретно-наукових методів - економічних, соціологічних, історичних і т. д., а також - коли це потрібно - математичного апарату.

Якщо робота має практичний або дослідно-експериментальний характер, то зміст другого (третього) розділу являє собою практичну або експериментальну частину дослідження. У ній описуються умови і хід проведеного експерименту, його стадії та етапи, підводяться загальні підсумки та аналізуються результати, робляться практичні висновки і рекомендації.