9. Додаткові дослідження.

Розтин – це метод всебічного дослідження трупа, тому в ході розтину відбирають матеріал для додаткових досліджень: бактеріоскопічного, бактеріологічного, хімічного і гістологічного.

Для бактеріоскопічного дослідження роблять мазки на добре знежирених і стерильних предметних скельцях із крові або способом виготовлення відбитків паренхіматозних органів. Мазки крові роблять на кількох скельцях. На кожному предметному склі роблять як найбільше відбитків паренхіматозних органів для того, щоб після забарвлення провести мікроскопічне дослідження на найбільш вдалих препаратах.

Для бактеріологічного дослідження рекомендується брати матеріал не пізніше як через 24 години після смерті, щоб уникнути забруднення матеріалу гнильною мікрофлорою.

Зручніше брати матеріал до початку виймання органів з трупа. Місце взяття припікають нагрітим шпателем і набирають у стерильну пастерівську піпетку (вміст серця, селезінки, печінки, нирок), яку потім запаюють з обох кінців. Рідину з органів можна брати стерильним шприцом у стерильну пробірку.

Для бактеріологічного дослідження в разі підозри на бешиху свиней надсилають селезінку, трубчасту кістку, нирки; на паратиф – селезінку, печінку з жовчним міхуром, брижові лімфовузли; на лептоспіроз – печінку, нирки, кров, сечу; на бруцельоз – абортований плід, вміст його шлунку, плідні оболонки. Шматочки органів пересилають у стерильній посудині без фіксації або ж заливають 30-50% розчином стерильного гліцерину.

Якщо потрібно відправити для лабораторного дослідження великі частини тіла, трупи плодів або маленьких тварин, їх обгортають ватою або марлею просоченою дезинфікуючою рідиною і загортають у водонепроникну тканину. Укладають все це в щільно збитий ящик і пересилають матеріал нарочним.

Для хімічного дослідження беруть вміст шлунка (не менше ніж 0,5 кг від великих тварин) і кишок з куском стінки шлунка або кишечнику. Іноді надсилають окрему ділянку кишки разом з вмістом.

Сечу збирають в окрему посудину, так само як і вміст жовчного міхура. Беруть також куски печінки і нирок (від великих тварин не менше ніж 300 – 500 г. Патматеріал вміщують у хімічно чисту посуду, відправляють у не консервованому вигляді або заливають 95% спиртом-ректифікатом.

Кожну посуду з матеріалом добре запечатують, чіпляють етикетку або номер і відправляють в лабораторію з нарочним.

Деякі хімічні дослідження можна робити в ході розтину. Наприклад, за допомогою лакмусового папірця можна визначити рн. За допомогою люголівського розчину визначають амілоїдоз: розчин наносять на поверхню розрізу органів, позитивна реакція проявляється червоно-бурим забарвленням амілоїду, а додаткова обробка 10% сірчаною кислотою дає його посиніння.

Для гістологічного дослідження беруть шматочки змінених органів та органів без видимих змін. В разі вогнищевих уражень рекомендується вирізати разом із зміненою ділянкою і нормальну частину органа.

Шматочки вирізають довільної ширини і довжини, а товщиною 0,5 – 1 см і заливають фіксуючою рідиною 10% розчином формаліну, об’єм якої перевищує в 5 – 10 разів об’єм фіксованого матеріалу. Закінченою фіксацією рахують по зниженні криваво-червоного забарвлення шматочків у центральних їх частинах.

Для фіксації при підозрі на сказ, для дослідження тканин з відкладанням сечокислих солей та інших речовин, розчинних у воді, крім фіксації матеріалу формаліном, проби органів фіксують 96% спиртом або ацетоном.

На весь матеріал відібраний для дослідження складають опис з наведенням умовних позначень на етикетках та банках, в яких міститься матеріал, а при відправленні в лабораторію разом з матеріалом надсилають короткий опис хвороби, копію протоколу патологоанатомічного розтину і супровідний документ з проханням провести необхідні дослідження матеріалів.