7. Особливості розтину трупів всеїдних тварин.

Анатомічні особливості свиней. Голова конусоподібна. У них нараховують 12 різців, 4 клики і 28 корінних зубів. У свиней 14 – 15 пар ребер. Шлунок простий однокамерний.

Голодна і клубова кишки довжиною 16,8 – 20,6 м. Сліпа і ободова 3 – 3,5 м, довжина кишечнику в середньому 24 м, довжина тонкого відділу 20 м, товстого 4 м.

Трупи свиней розтинають у спинному положенні. Для зручності підрізують мускулатуру і зв’язки між лопатками і грудною кліткою, а також у ділянці кульшового суглоба, розміщуючи кінцівки так, щоб вони фіксували труп. Після звичайного виявлення розпізнавальних ознак, трупних змін і зовнішнього огляду, який проводять для виявлення патологічних змін видимих слизових оболонок і природних отворів, шкіри, скелетної мускулатури, соматичних лімфовузлів, кісток і суглобів, роблять розтин природних порожнин.

Черевну порожнину розтинають по білій лінії від мечоподібного відростка до лобкового зрощення і двома боковими розрізами по правому і лівому підребер’ях. Після звичайного огляду стану очеревини, вмісту черевної порожнини і виявлення можливих зміщень її органів визначають висоту купола діафрагми і розрізують її по верхньому півколу безпосередньо з внутрішнього боку підребер’я.

Для розтину грудної порожнини видаляють грудну кістку, роблячи два поздовжніх розрізи справа і зліва по лінії з’єднання хрящів грудної кістки з ребрами. Оглядають стан внутрішньої поверхні грудної кістки, плеври легеневої і реберної, вміст плевральної порожнини. Поздовжнім розрізом розтинають серцеву сорочку, оглядають перикард, епікард і вміст серцевої сорочки. Виймаючи внутрішні органи, відокремлюють і оглядають сальник, селезінку.

Кишечник починають витягати з клубової кишки. Щоб виявити її знаходять сліпу кишку, в яку впадає клубова і відокремивши зв’язки та брижі останньої, накладають на устя її дві лігатури, перерізують кишку між ними і відокремлюють тонкі кишки від брижі, рухаючись у краніальному напрямі до місця, де знаходиться зв’язка, що з’єднує ободову кишку з тонкими кишками. Тут накладають лігатури на тонкі кишки, перерізують їх. Відрізують брижу тонкої кишки. Перерізують пряму кишку біля місця переходу її в кінцеву петлю ободової кишки і відрізавши брижу товстої кишки, видаляють його єдиним комплексом. Витягують печінку, потім шлунок разом з 12-палою кишкою, а потім нирки.

Органи ротової порожнини, шиї і грудної порожнини виймають разом і розтинають за описаною методикою (однокопитних).

При розтині тазової порожнини видаляють лобкову кістку. Для цього звільняють обидві чашечки кульшових суглобів від м’яких тканин, ззовні від чашечок перепилюють клубові кістки і допомагаючи ножем, розрізають по лобковому зрощенню, а потім єдиним комплексом виймають усі органи тазової порожнини.

8. Особливості розтину трупів птахів.

Проводять огляд трупу, визначають вид птиці, встановлюють стать, вік, розміри тіла і вагу, тілосклад, стан оперіння, пігментацію, вгодованість, трупні зміни, стан шкіри, кістяка і слизових оболонок.

Вік визначають по розвитку оперіння: на другу добу у курчат починають пробиватись махові пера крил і рульові пера хвоста; протягом другого тижня віялоподібно оперюється ділянка плеча; на третьому – пір’ям вкривається спина; на четвертому – шия; на п’ятому – потилиця; потім по обидва боки кіля, яке до сьомого тижня змикається. Після цього вік визначають по махових перах. Махових пер першого порядку у крилі 10. Кожних два тижня випадає одна махова пір’їна після попередньої. Так на шостому випадає 10-те перо і залишається 9 первинних гострих, у 2 місяці випадає 9-те, а в 2,3 – 8 і т.д.

Вгодованість встановлюють промацуванням грудних м’язів і по відкладанню жиру в ділянці черева.

Для зовнішнього огляду трупи птахів треба звільнити від пір’я шляхом вискубування. Потім для фіксації в спинному положенні розрізають шкіру і підшкірну клітковину між тулубом і стегнами до тазостегнових суглобів; натисканням на стегна останні роз’єднують і кінцівки залишаються по боках трупа, забезпечуючи йому досить стійке положення. Шкіру поздовжнім розрізом розсікають і відпрепаровують в ділянці голови, шиї, грудей, черевної стінки.

Грудочеревну порожнину розтинають одним поздовжнім розрізом, починаючи від середини каудального краю грудної кістки до клоаки. Потім від кінця грудної кістки вправо і вліво ножицями розрізають до підреб’іря. Злегка припіднімають грудну кістку і оглядають задньо-грудні повітряносні мішки. Підрізуючи ребра з обох сторін грудної кістки коракоїдну кістку і ключицю знімають повністю грудну кістку.

Серце виймають разом з серцевою сумкою, відділяють його з верхівки, підрізаючи відповідні зв’язки. Відділяють печінку зі сторони лівої долі; при піднімають її за край, перерізають зв’язки, що лежать під нею і відділяють праву долю. Обережно відрізають жовчний міхур, він лежить безпосередньо біля дванадцятипалої кишки. Між залозевим і м’язовим шлунками лежить селезінка, підрізають зв’язки і виймають її.

Відділяють органи травлення єдиним органокомплексом. Для цього знімають шкуру з голови і шиї повністю (обрізають її біля гребня і очних орбіт), відпрепаровують стравохід і трахею, останню перерізають біля біфуркації. Відділивши трахею і стравохід до потиличної кістки, круговим розрізом відділяють голову. Беруть голову в ліву руку і ножицями відділяють травний канал. Спочатку відпрепаровують стравохід і зоб, підрізаючи відповідні зв’язки, виймають шлунок (з нього попередньо знімають жир), потім дванадцятипалу кишку разом з підшлунковою залозою, підрізаючи зв’язки, відділяють, не порушуючи анатомічної цілісності тонкий кишечник. Розрізають зв’язки сліпих кишок до їх основи, видаляють пряму кишку і клоаку. У самців клоаку відділяють разом з прямою кишкою, у самок – разом з яйцепроводами. Після видалення кишечнику відкриваються для огляду легені, яєчник, частково нирки, наднирки, у самців - сім’яники.

Огляд органів і описання змін в них проводять як і в інших тварин, з врахуванням анатомічних і фізіологічних особливостей організму птиці.

Серце розтинають одним розрізом через верхівку до основи з таким розрахунком, щоб на дві половини були розрізані обидва шлуночка і обидва передсердя. В нормі співвідношення стінки лівого шлуночка серця до товщини стінки правого 7 : 4. Досліджуючи печінку, необхідно мати на увазі, що у голубів, цесарок і деяких видів страусів і папугаїв жовчного міхура немає. Повітряносних мішків у птахів 9, один непарний. Діафрагма представлена рудиментом. Нирки складаються з трьох великих дольок.

Для розтину ротової порожнини бранш ножиць вводять в неї в направленні до правого кута гортані. Розріз роблять з правої сторони до кута рота, розрізаючи ножицями кісткову основу підклюв’я. Після цього відхиляють підклюв’я в сторону і відкривається вся ротова порожнина з язиком, гортанню, твердим піднебінням і повітряною щілиною вхід в стравохід. У всіх птахів відсутні губи, щоки, зуби.

Кишечник досліджують звичайним способом. М’язовий відділ шлунку розрізають по великій кривизні на дві половини. Для дослідження його слизової оболонки необхідно зняти кутикулу. Головний мозок розтинають двома способами (в залежності від віку птиці). У молодих птахів в яких ще не наступило окостеніння черепа черепну коробку розтинають маленькими гострокінцевими ножицями. Розріз починають від потиличного отвору з правої сторони, ведуть його до переду, обходять позаду очні орбіти і повертають знову до потиличного отвору. У птахів відносно великим є мозочок, що зв’язано з координацією польоту.

Другий спосіб. В ліву руку захоплюють гребінь і надклюв’я і щільно прижимають їх до столу. Надрізають надкісницю і роз’єднують череп на дві половини. Надклюв’я розпилювати непотрібно. Головний мозок легко виймають скальпелем. Кістки скелета досліджують на хрупкість і конфігурацію.