3. Підготовка, час і порядок розтину.

Підготовка до розтину. Для бактеріологічного дослідження з периферичних судин беруть кров до зняття шкіри для виключення сибірки. Для цього мазки готовлять таким чином: вистригають, очищають і дезінфікують край вуха (на стороні на якій лежить труп), скальпелем надрізають його і роблять мазки відбитки на предметних скельцях, місце надрізу припікають розжареним залізом або забинтовують матеріалом просоченим дезінфікуючою рідиною. В деяких випадках вухо можна відрізати: у кореня його накладають дві лігатури і між ними перерізають вухо і завертають в поліетиленову плівку, упаковують в стерильну посуду і посилають в лабораторію з нарочним. Місце розрізу припікають.

Час розтину визначається свіжістю трупа і наявністю денного освітлення. Бажано розтинати трупи зразу же після смерті тварини, тому що трупні зміни спотворюються патологоанатомічні зміни. Розтин проводити треба при денному розсіяному освітленні, штучне і пряме сонячне світло змінює тональність фарбування органів.

Порядок розтину. Перед розтином проводять збір анамнестичних даних, тобто розпитують обслуговуючий персонал про ознаки хвороби, обставини смерті і про допомогу, яка була надана тварині. Виясняють чи є в господарстві тварини з подібними ознаками хвороби. При підозрінні на інфекційну хворобу оглядають здорових тварин, потім підозрілих в зараженні, а потім хворих. Оглядають місця утримання, пасовищ і падежу тварин. Одночасно відбирають проби кормових мас, питної води і виділень для хімічних, бактеріологічних і других досліджень.

Проводячи патолого-анатомічний розтин трупів тварин, лікар-прозектор повинен дотримуватись певної послідовності у виконанні цієї роботи, а саме:

Реєстрація і збір анамнестичних даних.

Зовнішній огляд, що включає в себе:

• розпізнавальні ознаки трупа;

• посмертні зміни;

• стан слизових оболонок природних отворів;

• дослідження шкіри та її похідних;

• стан підшкірної клітковини;

• дослідження молочної залози та зовнішніх статевих органів;

• дослідження соматичних (поверхневих) лімфатичних вузлів;

• дослідження скелетних м’язів;

• стан суглобів, кісток, кісткового мозку, сухожилків, зв’язок, сухожильних піхв.

Внутрішній огляд, що передбачає розріз стінок природних порожнин тіла (грудної, черевної) та послідовне вилучення і дослідження органів ротової порожнини, ділянки шиї, грудної, черевної та тазової порожнин. При потребі (особливо коли захворювання супроводжувались нервовими розладами) досліджують головний мозок з його оболонками, носову порожнину з її придатками.

Оформити заключну частину протоколу, що включає в себе: патологоанатомічний діагноз, власне висновок про причину загибелі тварини (3 години самостійна робота).

4. Методи розтину.

Існує три основних методи розтину:

Метод виймання окремих органів заключається в послідовному відділені органів і вивчення їх в ізольованому стані. Переваги – простий і технічнодоступний. Недоліки – порушується анатомічно-фізіологічний зв’язок між органами.

Метод виймання повного органокомплексу – виймаються всі органи з трупа без відділення один від одного з послідуючим дослідженням. Переваги – системне дослідження. Недолік – технічна трудність. Застосовують для розтину трупів з малою довжиною кишечника.

Метод часткового розчленування органокомплексу – розсікають внутрінності на 3-4 частини при збереженні внутрішнього зв’язку між органами і видаленими частинами.

Розтин починають з зовнішнього огляду, де встановлюють пізнавальні ознаки, трупні зміни, визначають видимі патологоанатомічні зміни; внутрішній огляд – розтинають природні порожнини і виймають органи.

Забороняється знімати шкіру з трупів тварин, що загинули від сибірки, емкару, злоякісного набряку, брадзоту овець, сказу, сапу, епізоотичного лімфангоїту коней, віспи овець, кіз і свиней, туляремії, чуми ВРХ, верблюдів, свиней, ентеротоксемії овець, ботулізму, меліоїдозу, міксоматозу кролів, геморагічної септицемії кролів, губчастоподібної енцефалопатії.