3. Патоморфологія хвороб, що спричинена гельмінтами.

3.1. Фасціольоз.

Трематодози – гельмінтозні хвороби тварин і людини, що їх спричиняють плоскі черви класу Trematoda. До них належить фасціольоз. На фасціольоз хворіють вівці, кози і ВРХ, рідше свині і коні.

Статево зрілі форми фасціол паразитують в жовчних ходах печінки в дефінітивних хазяїв і виділяють велику кількість яєць з фекаліями в навколишнє середовище. Тварини заражаються фасціольозом при поїдання трави або при заковтуванні адолескаріїв з водою. Хвороба протікає гостро і хронічно. При гострому перебігу печінка збільшена в об’ємі, повнокровна, через капсулу просвічуються множинні звивисті темно-червоні тяжі довжиною 5-12 мм, з крововиливами і послідуючим рубцюванням тканин. Ці ознаки характеризують період міграції юних форм паразитів. При хронічному перебігу трупи виснажені, в підшкірній клітковині серозний інфільтрат. Слизові оболонки анемічні. Печінка збільшена, щільної консистенції, поверхня горбкувата, нерівномірно забарвлена в світло-зелено-коричневий і сіро-жовтий колір. Жовчні протоки розширені, стінки їх потовщені, щільні, біло-жовтого кольору, часто обвапнені. По ходу жовчних протоків розростається сполучна тканина, а в просвіті протоків міститься слизово-зелено-коричнева маса і фасціоли.

3.2. Ехінококоз.

Цестодози – гельмінтозні хвороби тварин і людини, що спричиняють стьожкові черви або Cestoda. Вони розвиваються складним шляхом з одноразовою або дворазовою заміною хазяїв. Дефінітивні хазяї (звичайно людина) заражуються цестодами при поїданні м’яса проміжних хазяїв. Особливу небезпеку серед цестод становлять гельмінтози, збудники яких одну стадію свого розвитку проходять в організмі людини, а решту в тілі свійських чи промислових тварин.

Паразити ушкоджують тканини механічно, виділяють токсини, забирають велику кількість поживних речовин, внаслідок чого виникають тканинні та імунологічні реакції організму хазяїна.

Ехінококоз – що спричинене личинками стьожкового гельмінта Echinococcus granulosus і характеризується враженням печінки, легень та інших органів. При ехінококозі ушкоджуються органи внаслідок утворення ехінококових міхурів, при цьому органі деформовані, збільшені. Міхурі можуть бути як в товщі органа, так і на поверхні. При поверхневому розташуванні міхура спостерігаються щільна білястого кольору фіброзна капсула, яка зрослася з сполучною тканиною. Під міхуром визначається набряк і потоншення паренхіми органа. Міхурі наповнені прозорою рідиною і обмежені блискучою хітиновою оболонкою, а в рідині містяться дрібні білого кольору сколекси паразита.

У легенях навколо ехінококових міхурів виникають ателектази, вогнищевий склероз, запалення, розвивається бронхоектазія. При сильній інвазії кількість міхурів може досягати тисячу і більше штук і лежать щільно один до одного і справляють враження, що ушкоджений орган є конгломератом міхурів між якими залишились тоненькі прошарки паренхіми.