Патоморфологія мікозів і мікотоксикозів

Зміст

1. Загальна характеристика мікозів і мікотоксикозів.

2. Патоморфологія актиномікозу.

3. Патоморфологія аспергільозу.

4. Патоморфологія стахіботріотоксикозу.

5. Патоморфологія мукормікозу.

6. Патоморфологія фузаріотоксикозу.

Прочитай

1 Налетов Н.А. Патофизиология и патанатомия животных, 288 – 292 с.

2 Забелло Є.М. Патологічна анатомія інфекційних хвороб, 161 – 162, 166 – 172, 176 –187 с.

Зверніть увагу

1. Загальна характеристика мікозів і мікотоксикозів.

Гриби – нижчі спорові рослинні мікроорганізми, які позбавлені хлорофілу і тому нездатні самостійно синтезувати органічні речовини за рахунок вуглекислоти повітря і живляться готовими органічними сполуками. По способу живлення гриби ділять на сапрофітів і паразитів. Паразити живляться за рахунок живих тканин рослин і тварин. А сапрофіти – за рахунок мертвих субстратів.

Захворювання тварин, що викликається патогенними грибами ділиться на мікози і мікотоксикози. Мікози – захворювання, при яких в організмі тварин відбувається активне паразитування патогенних грибів і патологічні зміни виникають переважно в місцях їх паразитування.

Мікози характеризуються слідуючими властивостями: захворювання має певного збудника, який розмножується в органах і тканинах хазяїна; наявністю інкубаційного періоду; нерідко заразністю; спецефічною реакцією організму – утворенням антитіл, алергії; набуттям перехворілими тваринами імунітету (незавжди).

Залежно від органотропності грибів мікози ділять на дерматомікози, гастромікози, пневмомікози.

Мікотоксикози – захворювання тварин, що виникають внаслідок поїдання кормів заражених токсичними грибами або продуктами їх життєдіяльності (токсинами). Мікотоксикози мають характерні особливості: раптова проява, масовість, відсутність контагіозності, неінфекційність, короткий інкубаційний період, припинення при заміні кормів.

Мікотоксикози характеризуються досить широкою різноманітністю клінічних ознак, які залежать від кількості токсину, що потрапляє в організм, ступеня токсичності, а також індивідуальних та вікових особливостей організму, та стану його імунологічної реактивності.

2. Патоморфологія актиномікозу.

Актиномікоз – захворювання тварин і людини, що викликається променистим грибом Actinomyces bovis і характеризується хронічним гнійним запаленням і розростанням сполучної тканини вражених органів. Характер змін залежить від резистентності організму і вірулентності гриба, внаслідок чого проявляється в двох формах: множинні інкапсульовані абсцеси і продуктивне запалення навколо тканин, в які потрапили колонії гриба. Первинні зміни виникають в воротах інфекції, частіше всього в ротовій порожнині (на яснах, язику і внутрішній поверхні щік), кишечнику, легенях і на шкірі з утворенням актиномікозних гранульом. Зміни можуть мати пухлиноподібний або виразковий характер. При пухлиноподібному утворюються актиномікоми, які містять багаточисленні порожнини, що заповнені гноєм і відокремлюються одна від одної прошарками сполучної тканини.

Актиномікозний гній відрізняється від бактеріального тим, що він без запаху, м’який як пластелін (не бруднить рук), в ньому можна виявити дрібні жовтуваті пісчинки – друзи (колонії) променистого гриба розміром з макове зерно. При продуктивній реакції актиномікома подібна на фіброму – сполучнотканинну пухлину з жовто-коричневими друзами гриба.

Уражені щелепи деформовані, потовщені, горбкуваті, кістки стають губчастими, пронизаними отворами і порожнинами, мають різної форми вирости. Язик може дифузно проростати сполучною тканиною і тоді він збільшується в розмірах, стає твердим (дерев’яний язик), легко випадає з ротової порожнини.

При виразковому враженні язика, кишечнику, шкіри утворюються багаточисленні окремі вузлики, що підлягають гнійному розплавленню з утворенням виразок і виявляють дефекти неправильно-округлої форми з валикоподібними припіднятими краями (“кормова дира”).