3. Патоморфологія хронічних інфекційних хвороб.

3.1. Туберкульоз – заразна інфекційна хвороба усіх видів домашніх і диких тварин, людини та акваріумних риб, що викликається Mycobacterium tuberculosis і характеризується утворенням типових інфекційних гранульом – туберкулів. Туберкули – це вогнища, що виникають на місці розташування збудника туберкульозу. В розвитку туберкульозу розрізняють дві стадії:

Первинний туберкульоз – стадія туберкульозу, що виникає після першого зараження туберкульозом і на місці потрапляння збудника розвивається первинне туберкульозне враження або називають його первинним афектом. Первинне зараження відбувається тільки лімфогенно і проявляється:

Повний первинний комплекс виражається одночасним враженням якого-небудь органа і обслуговуючого лімфатичного вузла (легені, середостінні лімфатичні вузли).

Неповний первинний комплекс – уражуються лімфатичні вузли (заглотковий, підщелеповий лімфатичний вузол).

Складний первинний комплекс характеризується наявністю декількох повних або неповних первинних комплексів в різних системах організму (в глотці і легенях, в кишечнику і печінці).

Рання генералізація характеризується метастазуванням туберкульозних вогнищ при розвиненому первинному комплексі: РГ=ПК+генералізація. Характеризується враженням багатьох органів і систем. Збудник поширюється гематогенно, лімфогенно, по природнім каналам, по міжклітинним щілинам, утворює дочірні вогнища в самих різних органах. Генералізація туберкульозного процесу (частіше у телят) може мати такі форми:

Гострий міліарний туберкульоз – легені начебто усіяні численними дрібними вузликами завбільшки з просяне зерно. Молоді вузлики сірого кольору, старі каламутні внаслідок казеозного вапнування і некрозу.

Гострий велико-вогнищевий туберкульоз – вузлики досягають розмірів лісового горіха або курячого яйця. Інколи зливаються і поширюються на окрему дольку і на всю долю. Рання генералізація процесу закінчується смертю.

Хронічний міліарний туберкульоз характеризується переважним враженням портальних, медіостінальних лімфатичних вузлів при слабкому враженні органів (легень, печінки, нирок).

Вторинний туберкульоз виникає внаслідок нового зараження або спалаху якогось метастатичного вогнища, що залишається від первинного туберкульозу. Туберкульозний процес має виражений ізольований характер, тобто уражується тільки один якийсь орган, інші системи і органи не вражені, таку форму називають ізольованим туберкульозом, який частіше спостерігається у легенях і позначається словом “сухоти”. Пізня генералізація – патоморфологічно характеризується тими змінами що і рання генералізація: швидкий перебіг, розповсюдження процесу всіма можливими шляхами, субміліарними і крупно-вогнищевими враженнями різних органів. Закінчення буває смертельним, але вторинний туберкульоз частіше проявляється ізольованим туберкульозом. Процес розповсюджується тільки по природнім каналам (бронхах, молочних протоках, ходу кишечника).

Поширення туберкульозного процесу бронхіальним деревом призводить до враження різних анатомічних структур легень і внаслідок чого може виникати: ацинозна, ацинозно-нодозна, глобулярна, лобарна, кавернозна пневмонії.

Ацинозна форма – вражені часточки легень мають синьо-червоний колір на фоні якого чітко виділяються фокуси, які мають неправильні обриси, подібні на листочок конюшини.

Ацинозно-нодозна форма – утворюються більш крупні вогнища внаслідок зливання окремих вогнищ, також мають неправильні обриси, що нагадують контури шовковиці.

Лобулярна форма – враження окремих дольок, макроскопічно долі легень за формою і консистенцією нагадують фокуси фібринозної пневмонії, на розрізі сухі, сірого або жовтого кольору з вогнищами казеозного некрозу.

Лобарна форма – утворюється при злитті окремих лобулярних вогнищ і можуть займати всю долю або декілька долей легень.

Кавернозна форма – зв’язана з утворенням в легенях порожнин в результаті розриву бронх і видалення із легень казеозної маси.

Туберкульоз серозних покривів. Виникає на плеврі, перикарді і очеревині. Зустрічається у ВРХ, свиней, коней. Його називають перлинівкою – виникають поодинокі або численні туберкульозні горбики різної величини і форми. Туберкульозні вузлики зовні вкриті серозною оболонкою, яка піддається гіалінізації і нагадує перлину.

Туберкульоз травного каналу вражається клубова кишка, задня третина частина, де утворюються поодинокі або численні виразки з валикоподібними припіднятими краями. На дні виразок знаходять сирні маси сіро-жовтого кольору.

Туберкульоз молочної залози проявляється: галактофорітом, враженням молочних ходів, під слизовою яких утворюються туберкульозні вогнища і виразки; туберкульозним казеозним маститом, великі ділянки вимені піддаються творожному некрозу, які мають неправильні зриті обриси, що подібні на контури материків на географічних картах; продуктивний туберкульозний мастит характеризується розростанням у вимені сіро-білої щільної грануляційної тканини, вражені долі вимені щільні, бугристі, із сосків виділяється мутна пластівкоподібна рідина.

Туберкульоз лімфатичних вузлів завжди спостерігається при первинному зараженні та при генералізації туберкульозного процесу. Протікає у вигляді вогнищевого казеозного некрозу або вапнування.

Туберкульоз печінки, селезінки і нирок проявляється у вигляді міліарного або велико-вогнищевого процесу.

Туберкульоз курей дуже поширений, зараження відбувається оральним шляхом і через яйця від хворих тварин. На розтині трупів знаходять сильне виснаження і атрофію м’язів. Туберкульозні враження спостерігаються частіше в печінці, селезінці, тонкій кишці (на її початку). Дисемінований міліарний процес полягає в тому, що некротичні маси мають велику кількість туберкульозних бацил і не піддаються вапнуванню. Вражаються кістки, особливо стегнова, великогомілкова. Процес протікає по типу туберкульозного остеомієліту. Туберкульоз курей проявляється великою смертністю.

3.2. Паратуберкульоз – хронічне захворювання ВРХ, що викликається Mycobacterium paratuberculosis і характеризується хронічним продуктивним запаленням кишечнику. При розтині трупів відмічають виснаження, ділянка заднього проходу забруднена рідкими каловими масами. Вражений кишечник, голодна і клубова кишки, їх стінки потовщені, слизова оболонка зібрана в грубі складки, поверхня вкрита масою, що нагадує борошняну бовтанку. Збільшені брижові лімфовузли, вони знаходяться в стані серозного запалення.

3.3. Бруцельоз – інфекційна хронічна хвороба, що викликається бактеріями із роду Brucella і характеризується враженням ретикулоендотеліальної системи, у корів, овець і свиней супроводжується абортами. Патологоанатомічні зміни у вагітних тварин виражені у матці, де розвивається гнійно-катаральне запалення: стінка матки потовщена, слизова оболонка набрякла, гіперемійована, карункули збільшені, темно-червоного кольору з множинними крововиливами і тьмяними сіро-жовтими вогнищами некрозу (залишки змертвілої плаценти). Плідні оболонки набряклі, студнеподібні, пронизані крововиливами. Між маткою і хоріоном накопичується ексудат брудно-сірого кольору, що складається з слизу, гною і пластівців фібрину. У плода ознаки сепсису: множинні крововиливи на серозних і слизових оболонках, серозно-геморагічний набряк підшкірної клітковини і пупкового канатику, набряк лімфовузлів і селезінки, некротичні вогнища в печінці; в сичугу мутна рідина.

У тільних корів спостерігають метрит, серозно-слизове запалення піхви, соромітні губи і слизова оболонка набряклі, гіперемійовані. В молочній залозі розвивається мастит, залоза збільшена, ущільнена, з некротичними ділянками або гнійниками. Регіонарні лімфовузли матки і вимені збільшені, містять вогнища некрозу і абсцеси. В нирках гострий інтерстеціальний нефрит, дрібні сіро-білі вогнища. У биків відмічають бурсити (запалення синовіальних бурс), орхіти (запалення сім’яників), епідидиміти (запалення придатків).

3.4. Сап – хронічна інфекційна хвороба, що викликається Pseudomonas mallei і характеризується утворенням сапних вогнищ. Первинні зміни знаходять в легенях, глотці, кишечнику, шкірі. В легенях первинний афект локалізується під плеврою тупого краю головних дольок у вигляді вогнищ, всередині яких сірувата, гноєподібна маса, а навколо червоний поясок гіперемії. Бронхіальні і середостінні лімфовузли – другий компонент первинного комплексу – збільшені, які містять вогнища некрозу. В легенях міліарні, крупновогнищеві враження, гнійно-катаральна бронхопневмонія. Вражені ділянки синюшно-червоні, всіяні сапними вогнищами, з поверхні розрізу стікає гнійно-слизова рідина, із перерізаних бронхів видавлюються пробки. Іноді в легенях утворюються каверни, заповнені гноєвидною масою. В бронхах, трахеї і носовій перегородці слизова оболонка містить сапні вузлики і виразки з нерівними валикоподібними припіднятими краями у вигляді кратерів і характерним салоподібним дном, вкритим гноєподібною масою. Підщелепові лімфовузли збільшені, щільні, нерухомі внаслідок зрощення з навколишніми тканинами, на розрізі вогнища некрозу. В селезінці і печінці сапні вогнища щільної консистенції, на розрізі салоподібні, з гноєподібним розм’якшенням в центрі. Рідше вогнища зустрічаються в нирках, сім’яниках, мозку, серці, скелетних м’язах. Із кісток вражаються ребра, хребці і трубчасті кістки. В кишечнику утворюються вузлики, які з часом перетворюються у виразки. На шкірі утворюються вузлики, потім виразки з валикоподібними припіднятими краями і салоподібним дном, вкритих гноєподібною масою.

3.5. Некробактеріоз – викликається Fusobacterium necrophorum і характеризується гнійно-некротичним запаленням шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів. Хворіють всі види тварин і птиці. Патологоанатомічні зміни: спостерігаються переважно на кінцівках у вигляді опухань їх нижніх частин. В ділянці вінчика утворюються виразки, внаслідок гнійно-некротичного розпадання тканин, суглобової капсули, зв’язок, сухожиль, кісток, навіть до відпадання копитного башмака і фалангів пальців. У тільних корів і ті, що отелилися гнійно-некротичні вагініти і мастити. На шкірі голови, шиї, тулуба і слизових оболонках ротової, носової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка і кишечника утворюються виразки. В печінці, селезінці, легенях, нирках поодинокі і множинні абсцеси і некротичні вогнища різних розмірів, вмістиме яких має вершкоподібну або суху масу, внаслідок інкапсуляції. У телят на шкірі і слизових оболонках рота, стравоходу, шлунка, кишечнику утворюються некротичні плівки.

У овець ця хвороба називається копитною гниллю, внаслідок утворення сильного протеолітичного ферменту, що розплавляє тканини. Враження відмічаються в основному на кінцівках, між копитній щілині, запалення з утворенням гною сіро-білого кольору специфічного запаху. З часом розвивається гангрена з відшаруванням рогів копитець і їх відпадання.