2. Дія фізичних чинників.

Дія тепла – виникає внаслідок надмірно високої температури, вплив якої перевищує адаптаційно-компенсаторні можливості організму. Місцева дія проявляється опіками: І ступінь почервоніння з послідуючим запаленням, ІІ ступінь утворення пухирів заповнених рідиною, ІІІ ступінь змертвіння тканин шкіри і підшкірного шару. ІV ступінь обвуглення тканин з ушкодженням глибших тканин.

Загальна дія – проявляється перегріванням (гіпертермія), що призводить до теплового удару, сприяє підвищена вологість повітря, безвітряна погода, скупченість тварин у приміщенні, проходить в три стадії: І стадія збудження (захисно-компенсаторна) – температура організму підтримується за рахунок посилення тепловіддачі (розширення периферичних судин, потовиділення і прискорення дихання); ІІ стадія власне хвороби (декомпенсації) – підвищується температура тіла, вміст продуктів розщеплення білків, інтенсивне потіння і випаровування води з поверхні тіла, яке призводить до згущення крові і погіршення роботи серця; ІІІ стадія тепловий удар – порушується координація рухів, появляються судороги, настає смерть.

Дія холоду. Місцева дія проявляється обмороженням трьох ступенів: І ступінь поблідніння шкіри; ІІ ступінь утворення пухирів з послідуючим запаленням; ІІІ ступінь глибокі структурні порушення з подальшим некрозом тканин.

Загальна дія призводить до переохолодження (гіпотермії) та замерзання. Гіпотермії сприяє підвищена вологість, протяги та стан організму. Новонароджені і молодняк більш чутливі до гіпотермії. Протікає в дві стадії: І стадія захисно-компенсаторна – посилюються процеси теплопродукції за рахунок посилення обміну речовин і прискорення скорочення м’язів (дрижання), процеси тепловіддачі знижуються за рахунок звуження периферичних судин, зниження потовиділення і сповільнення дихання. ІІ стадія декомпенсації (охолодження) – температура тіла поступово знижується, при зниженні Т до 25ºС проявляється пригнічення ЦНС, а при 20ºС пригнічується діяльність серцево-судинної та дихальної систем, розвивається гіпоксія і настає смерть внаслідок паралічу центра дихання. Часте переохолодження призводить до простудних захворювань.

Дія електричного струму. Ушкоджувальна дія залежить від його сили, напруги, опору тканин та шляху проходження струму по тілу і стану волосяного покриву (вологий і сухий). Місцева дія проявляється електротермічним ушкодженням внаслідок переходу електричної енергії в теплову, тобто опіками; електромеханічним – розрив м’язів, переломи кісток від надмірного скорочення їх, які спричинені розривом клітин киплячою внутрішньоклітинною водою; електрохімічним – виникають нові сполуки, внаслідок електролізу в тканинах і порушення в них хімічних процесів.

Загальна дія залежить від шляху проходження струму в організмі, найбільш небезпечні проходження через головний мозок і серця. При проходженні через довгастий мозок припиняється дихання внаслідок паралічу дихального центру; через серце – виникає фібриляція серця (не синхронне скорочення серцевого м’яза). Процеси необоротні і призводять до смерті, а якщо електричний струм проходить по тілу минаючи життєво-важливі органи, то дія проявляється в дві фази: І фаза короткочасне збудження, прискорення пульсу, дихання і підвищення кров’яного тиску; ІІ фаза пригнічення, знижується кров’яний тиск, сповільнюється дихання і серцеві скорочення.

Дія променевої енергії спричинена прямими сонячними променями і викликає сонячний удар при якому судини головного мозку і оболонок розширені, підвищується внутрішньочерепний тиск, набряк оболонок мозку і крововиливи. При цьому тварини збуджені, запаморочені, непритомні, судороги, паралічі, смерть може настати від паралічу судинорухового або дихального центру.

Сонце випромінює ультрафіолетові, червоні і інфрачервоні промені.

Ультрафіолетові зумовлюють фотодинамічний ефект загального характеру, при якому активізуються фізико-хімічні і біохімічні процеси (посилення пігментного обміну, нагромадження вітаміну Д та інше). В малих дозах вони підвищують обмінні процеси, в надмірних дозах порушують обмін речовин (білковий), посилюють процеси розпаду в тканинах і підвищують чутливість до світла.

Червоні і інфрачервоні проявляють теплову дію, викликають опіки або сонячний удар.

Дія атмосферного тиску. Пониження атмосферного тиску найчастіше виникає під час підйому тварин на висоту, в гори, при якому зменшується розчинність газів у рідинах організму; знижується парціальний тиск кисню у повітрі, розширення газів у газоносних порожнинах. Гази в організмі розширюються, точка закипання крові і других біологічних рідин в організмі знижується і можуть закипати при температурі тіла, кишечник переповнюється повітрям (метеоризм), кровотечі із носа.

Підвищення атмосферного тиску виникає в печері чи під водою. Проявляється підвищеною розчинністю газів: азоту у рідинах, який зумовлює токсичний ефект на нервову тканину, внаслідок чого послаблюється збудливість центрів головного і довгастого мозку, зменшується частота серцевих скорочень. Кисень – внаслідок підвищеної розчинності його розвивається гіпероксія, що призводить до отруєння киснем клітин і послаблення активності дихальних ферментів. В судинах накопичуються бульбашки газу, що призводять до газової емболії, тому що азот і кисень не встигає вийти із крові.

Дія іонізуючого випромінювання джерелом випромінювання є рентгенівські і радіоактивні промені. Дія їх полягає в розриві зв’язків молекул, наприклад вода розпадається Н+ і ОН- іони і вступають в взаємозв’язок з другими нейтральними молекулами, змінюючи їх природу і структуру. Вони зумовлюють окислення органічних сполук, порушують структуру біологічних молекул та змінюють їх фізіологічне призначення і спотворюють метаболічні процеси, порушують структуру білків, жирів, вуглеводів, ферментів, ДНК. Порушують клітинний поділ та регенерацію. Найчутливіші до іонізуючого опромінення кровотворна, лімфоїдна та епітеліальна тканини особливо епітелій травних залоз, статевої сфери, шкіра і ендотелій судин шкіри. Наслідком впливу іонізуючого випромінювання на організм можуть бути зміни місцевого характеру (опіки, пухлини), на системному рівні (білокрів’я), на рівні цілісного організму (променева хвороба).

Променева хвороба залежить від дози опромінення і протікає в гострій і хронічній формі.